Рак товстопалий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рак товстопалий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Ракоподібні (Crustacea)
Клас: Вищі ракоподібні (Malacostraca)
Ряд: Десятиногі (Decapoda)
Підряд: Плеоцимати (Pleocyemata)
Інфраряд: Раки (Astacidea)
Надродина: Річкові раки (Astacoidea)
Родина: Річкові раки (Astacidae)
Рід: Річковий рак (Astacus)
Вид: Рак товстопалий
Astacus pachypus
Rathke, 1837 [1]
Синоніми [2]
  • Astacus caspius Eichwald, 1841
  • Caspiastacus pachypus (Rathke, 1837)
  • Pontastacus pachypus (Rathke, 1837)
  • Potamobius pachypus (Rathke, 1837)
Посилання
EOL: 4261098
МСОП: 153702

Ра́к товстопа́лий (Astacus pachypus) — вид річкових раків з родини Astacidae. Поширений у Каспійському морі, річці Дон, прилеглих ділянках Чорного і Азовського морів,[3], де населяє ділянки із солоністю до 14‰.[4]

Таксономія[ред. | ред. код]

У 1950-х цей вид належав до підроду Astacus, тобто вважався таким, що належить до А. (Pontastacus) pachypus поряд з видами Astacus pylzowi, Astacus kessleri і Astacus leptodactylus. Підрід Pontastacus з тих пір був зведений до родового рівня, а потім, у 1995 році, до нового роду Caspiastacus. Таксономії Євразійських раків сумнівна, оскільки, як видається, мало праць із перегляду існуючої таксономії. Існує значні морфологічні відмінності між видами євразійських, і вважається що є гібридизація між Astacus astacus і Astacus pachypus leptodactylus. Єдиний спосіб по-справжньому окреслити точний діапазон кожного виду, полягає в проведенні порівняльних молекулярно-генетичних досліджень. У цей час А. pachypus вважається поширеним у Чорному, Азовському і Каспійському морях.[5]

Географічний діапазон[ред. | ред. код]

Країни поширення: Азербайджан, Казахстан, Російська Федерація, Туркменістан, Україна.

Цей вид є корінним в Росії, Україні, Азербайджані, Туркменістані і Казахстані. В Азербайджані відомий з прибережних вод Баку[6], в Казахстані цей вид відомий з прибережних вод Каспійського моря, У Туркменістані відомий з прибережних вод, а в Україні цей вид відомий у Дніпро-Бузькому лимані Чорноморського басейну.

Цей вид відсутній в північній частині Каспійського моря, і міг зникнути там, скоріше за все, внаслідок нафтового забруднення. Існує одноразове повідомлення про знахідку цього виду, однак, інформація виявилась помилковою і відтоді немає даних про цей вид.[5]

Популяція[ред. | ред. код]

Найбільш висока кількість Astacus pachypus спостерігався в Каспійському морі, кожен третій рік, їхня чисельність збільшувалась з 1,5 млн у неактивні роки їхня кількість досягала до 14 млн, на третій рік. Під час досліджень, проведених в шельфових банках, були виявлені популяції: в Жданов Банку 0,02-0,06 екз./м2, у Ліванов банку 0,05-0,08 екз./м2. Багато раків були виявлені в безіменному банку в 20 милях на північний захід від Ліванов банку. Середня щільність населення склала 1 екз./м2, і коливалася від 0,5 до 3 екз./м2. Та висока біомаса червоних водоростей і Mytilaster. Цей вид відсутній у північній частині Каспійського моря, через нафтового забруднення. Західні субпопуляції, є під загрозою, в той час як субпопуляції вважаються в безпеці через відсутність хижаків і гарну якість середовища проживання.[5]

Середовище існування та екологія[ред. | ред. код]

Цей вид можна знайти в прісній і солонуватій воді, зокрема в річках, лимананах і лагунах. У солонуватій воді солоність коливається від 13‰ (у південній частині ареалу) до 12‰ (у північній частині ареалу). Цей вид не витримує різкого збільшення температури води. Товстисті раки прагнуть кам'янистих ґрунтів з водними рослинами та уникають дуже теплої води (більше 22-26oC) і ділянок, де відбувається різке падіння температури. Цей вид дуже чутливий до концентрації кисню. За словами Румянцева (1974), смертність раків спостерігалася при середній концентрації кисню в 2,23 мг / л і температурі води 11 °C. Цей вид — гетеротрофний.[5]

Загрози[ред. | ред. код]

Для виду є низка загроз. Від промислових викидів у Східному Каспійському морі (близько 100 тонн викидів у 1990 році). Вид також зазнав впливу нафти і токсичних забруднень: він, як кажуть, зник з річки Дон в 1980-х внаслідок токсичного забруднення; його дефіцит у північній і західній частинах Каспійського моря пов'язаний із забрудненням нафтою. Там немає записів цього виду під впливом ракової чуми (тобто їхнього вимирання).[5]

Охорона[ред. | ред. код]

Рак товстопалий включений до Червоної книги України (2021) як зникаючий. Необхідний моніторинг чисельності населення, щоб визначити з якою швидкістю цей вид знижується в усьому світі. Необхідні подальші дослідження з сучасним загрозам.[5]

Література[ред. | ред. код]

  1. Martin Heinrich Rathke (1837). Zur Fauna der Krym: Ein Beitrag. Saint Petersburg: Buchdruckerei der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften.
  2. James W. Fetzner, Jr. (14 січня 2008). Astacus pachypus (Rathke, 1837). Crayfish Taxon Browser. Carnegie Museum of Natural History. Архів оригіналу за червень 11, 2011. Процитовано квітень 17, 2013.
  3. R. W. Ingle (1997). Crayfishes, lobsters, and crabs of Europe: an illustrated guide to common and traded species. Springer. ISBN 978-0-412-71060-5.
  4. Hijran Yavuzcan Yildiz, Gulten Köksal & A. Caglan Karasu Benli (2004). Physiological response of the crayfish, Astacus leptodactylus to saline water. Crustaceana. 77 (10): 1271—1276. doi:10.1163/1568540043166056. JSTOR 20107437.
  5. а б в г д е Gherardi, F. & Souty-Grosset, C. 2010. Astacus pachypus. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2.
  6. Holdich 2002