Рамач Михайло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рамач Михайло Юрійович
серб. Mihal Ramač
Народився 16 серпня 1951(1951-08-16)
Руський Крстур
Помер 13 травня 2023(2023-05-13) (71 рік)
Діяльність письменник
Знання мов сербська
Роки активності з 1975
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Ра́мач Миха́йло Ю́рійович (серб. Mihal Ramač; нар. 16 серпня 1951, пом. 13 травня 2023[1]) — сербський та русинський журналіст, перекладач, поет, телесценарист.[2]

З біографії[ред. | ред. код]

Народився 16 серпня 1951 року в місті Руський Крстур (Югославія).

Здобув фах історика на філософському факультеті у Новому Саді.[3] Протягом трьох років навчався в Українській малій семінарії у Римі.[4]

Професійний журналіст із 1975 року. Його редакція могла вільно передплатити «Тайм», «Ньюзвік», «Шпіґель», «Панораму[en]». Безкоштовно отримували «Правду», «Литературную газету», «Огонёк» та купу безглуздих публікацій з Москви, яка тратила шалені гроші на «глупу пропаганду». Покоління М. Рамача відверто глузувало з московської пропаганди. Рівень життя був вищим від польського.[5]

З 1999 року є постійним оглядачем сербської газети «Данас», згодом — її головний редактор[3] (лютий 2006[3]–2009). Був головним редактором щоденних видань «Наша борба» і «Войводина». Постійний дописувач «Радіо Свобода» (з 1998 року[2]) і агенції Укрінформ.[3]

Лауреат літературних і журналістських премій імені Светозара Милетича (за книжку політичних есе сербською мовою «По той бік мрій»[6]), Светозара Марковича і Станіслава Сташа Маринковича[3] (2002). З нагоди 15-ї річниці незалежності України у 2006 році нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.[6]

Володіє русинською, сербською, англійською, італійською, українською, польською, словацькою, перекладає з латини і давньогрецької.[3] Дописує до періодичних видань сербською та українською мовами; перекладає та пише поезію русинською.

Член Національної Спілки письменників України.[2]

Живе і працює в Сербії.

За спогадами Михайла Рамача, його покоління не бачило Йосипа Броза Тіто диктатором. Диктаторами були Брєжнєв, Чаушеску, лідери країн за «залізною завісою». Батьки, вчителі з дитинства говорили, що за «залізною завісою» — комуністичне лихо, Югославія — інша.[5]

Творчість[ред. | ред. код]

Автор:

  • трьох книг — політичних есе про Югославію й Сербію,
  • шести поетичних книжок.[2] Серед них, збірки поезій для дітей «Лібретто за одне літо», «Казка про скрипаля і скрипку» й «Шибеник між зорями».
  • перекладів творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, О. Гончара, В. Сосюри, П. Тичини та інших українських письменників русинською мовою.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Упокоєл ше новинар, писатель и прекладатель Михайло Рамач (1951–2023) | Руске слово (sr-RU). 13 травня 2023. Процитовано 14 травня 2023. 
  2. а б в г д Каспрук В. Майдан вплинув на протестувальників Боснії і Герцеговини [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.] // Третя українська республіка. — 2014. — 13 лютого.
  3. а б в г д е Mihal Ramač izabran za glavnog i odgovornog urednika «Danasa» [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.] // NUNS, 15.02.2006.
  4. Михайло Рамач: «Ми уникаємо політичних діячів на перших сторінках, хоча ми — політичне видання» // Телекритика, 19.12.2007.
  5. а б Орися Хом'як. Тіто не боявся ні Гітлера, ні Сталіна… С. 10
  6. а б Ампутація Косова // Український тиждень, 14.12.2007.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Хом'як О. Тіто не боявся ні Гітлера, ні Сталіна // Високий замок. — Львів, 2015. — № 4 (5260) (15—21 січня). — С. 10.

Посилання[ред. | ред. код]