Рамон Баранґе IV
- Див. також: Барселонське графство, Арагонське королівство, Історія Каталонії.
Рамон Баранґе IV Святий (кат. Ramon Berenguer IV el Sant) або Раймунд Беренґарій IV (лат. Raymundus Berengarius IV) (Барселона 1114 р. - Борґо Сан Далмаццо, П'ємонт, Італія 1162 р.), граф Барселони, Жірони, Узони та Сарданьї (1131 р. - 1162 р.), володар Арагону та граф Рібагорси (1137 р. - 1162 р.).
Прийняв Барселонське графство у спадок від свого батька Рамона Баранґе III 19 серпня 1131 р. 11 серпня 1137 р. в Уесці одружився з дворічною на той час Петронілою Арагонською (однак повна церемонія була проведена у 1150 р. у Льєйді). Король Арагону шукав союзників у конфлікті з Альфонсом VII Кастильським, який хотів поширити свою владу на весь Іберійський півострів. 13 листопада 1150 р. Раміро II відмовився від трону, передавши владу своїй донці, а насамперед її чоловікові. Згідно з угодою короля Арагону та графа Барселони, їхні нащадки повинні були бути суверенами обох територій. За угодою навіть якби Петроніла й не народила б дитини, Арагонське королівство перейшло б під управління барселонськими графами. Обидві території залишалися автономними, зі своїми правами та привілеями. Спільне королівство було федерацією
Після об’єднання Арагону та Каталонії Рамон IV залагодив конфлікт з Альфонсом VII не без допомоги своєї сестри, дружини короля Кастилії Баранґели. Завдяки цій угоді християнські королівства Піренейського півострова змогли направити свої сили на реконкісту. У 1148 р. Рамон Баранґе IV відвоював у маврів Туртозу, роком пізніше Фрагу та Льєйду. У 1153 р. було здобуто важливу стратегічну фортецю Сюрану, чим закінчилася реконкіста Каталонії (у межах кордонів Автономної області Каталонія). Нові завоювання було затверджено міжнародним договором з Кастилією у 1151 р. у м. Тудилен (ісп. Tudilén або Tudején).
У 1144-1157 р.р. був регентом Провансу.
Помер у П'ємонті, залишивши владу своєму синові Рамону Баранґе ІІ, який змінив своє ім’я на Альфонса ІІ Арагонського. Мав позашлюбного сина Баранґе, архієпископа Нарбонни, який згодом став єпископом Льєйди. Від дружини Петроніли мав шістьох дітей:
- сина Альфонса ІІ, короля Арагону,
- доньку Дулс Баранґе, дружину короля Португалії Санчо I Колонізатора,
- сина Петра, графа Сарданьї, Каркассони та Нарбонни,
- доньку Елеонору,
- сина Петра, графа Провансу, знаного як Рамон Баранґе III Прованський,
- сина Санса, графа Русільйону та Провансу.
Посилання [ред.]
- Усі монархії світу (рос.)
