Рамон Баранґе IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятник Рамонові Баранґе IV, графові Барселони у парку Ретіро у Мадриді
Рамон Баранґе IV з дружиною Петронілою
Див. також: Барселонське графство, Арагонське королівство, Історія Каталонії.

Рамон Баранґе IV Святий (кат. Ramon Berenguer IV el Sant) або Раймунд Беренґарій IV (лат. Raymundus Berengarius IV, 1114, Барселона — 1162, Борго-Сан-Дальмаццо, П'ємонт, Італія) — граф Барселони, Жірони, Узони та Сарданьї (1131 - 1162), володар Арагону та граф Рібагорси (1137 - 1162).

Прийняв Барселонське графство у спадок від свого батька Рамона Баранґе III 19 серпня 1131 року. 11 серпня 1137 в Уесці одружився з дворічною на той час Петронілою Арагонською (однак повна церемонія була проведена у 1150 у Льєйді). Король Арагону шукав союзників у конфлікті з Альфонсом VII Кастильським, який хотів поширити свою владу на весь Іберійський півострів. 13 листопада 1150 року Раміро II відмовився від трону, передавши владу своїй донці, а насамперед її чоловікові. За угодою короля Арагону та графа Барселони їхні нащадки повинні були бути суверенами обох територій. За угодою навіть якби Петроніла й не народила дитини, Арагонське королівство перейшло б під управління барселонськими графами. Обидві території залишалися автономними, зі своїми правами та привілеями. Спільне королівство було федерацією.

Після об’єднання Арагону та Каталонії Рамон IV залагодив конфлікт з Альфонсом VII не без допомоги своєї сестри, дружини короля Кастилії Баранґели. Завдяки цій угоді християнські королівства Піренейського півострова змогли направити свої сили на реконкісту. 1148 року Рамон Баранґе IV відвоював у маврів Туртозу, роком пізніше Фрагу та Льєйду. 1153 року було здобуто важливу стратегічну фортецю Сюрану, чим закінчилася реконкіста Каталонії (у межах кордонів Автономної області Каталонія). Нові завоювання було затверджено міжнародним договором з Кастилією 1151 року у місті Тудилен (ісп. Tudilén або Tudején).

У 1144-1157 роках був регентом Провансу.

Помер у П'ємонті, залишивши владу своєму синові Рамону Баранґе ІІ, який змінив своє ім’я на Альфонса ІІ Арагонського. Мав позашлюбного сина Баранґе, архієпископа Нарбонни, який згодом став єпископом Льєйди. Від дружини Петроніли мав шістьох дітей:

Посилання[ред.ред. код]