Ранко Остоїч
| Ранко Остоїч Ranko Ostojić | |
|---|---|
| хорв. Ranko Ostojić | |
 Ranko Ostojić Ранко Остоїч | |
| Міністр внутрішніх справ Хорватії | |
| 23 грудня 2011 — 22 січня 2016 | |
| Президент |
Іво Йосипович→ Колінда Грабар-Кітарович |
| Прем'єр-міністр | Зоран Міланович |
| Попередник | Томіслав Карамарко |
| Наступник | Влахо Орепич |
| Депутат парламенту Хорватії від СДПХ | |
| 2007 — 2011 | |
| Президент |
Степан Месич (2000–2010) Іво Йосипович (2010–2011) |
| Народився |
3 жовтня 1962 (61 рік).svg){kind=small} Спліт, СР Хорватія, Соціалістична Федеративна Республіка Югославія |
| Відомий як | політик, адвокат |
| Громадянство |
СФРЮ, Хорватія |
| Національність | хорват |
| Alma mater | Сплітський університет |
| Політична партія | Соціал-демократична партія Хорватії |
| У шлюбі з | Ана |
| Діти | два сини Бруно і Ловро[1] |
| Професія | правник |
Ра́нко О́стоїч (хорв. Ranko Ostojić) — хорватський політик, правник, колишній заступник прем'єр-міністра та міністр внутрішніх справ Республіки Хорватії.
Освіта і досвід роботи[ред. | ред. код]
Свою першу вищу освіту Остоїч здобув у рідному місті, закінчивши в 1988 році юридичний факультет Сплітського університету.[2] Також здобував освіту в Норвегії і Сполучених Штатах. У біографії, оприлюдненій два роки тому з приводу висунення його кандидатури на посаду голови міста Спліт, Остоїч заявив, що почав працювати ще в школі, здебільшого чорноробом, та що його перша серйозна робота була на сплітському яхтовому причалі, де він у 1988 році працював продавцем. Після повернення з фронту Ранко відкрив невеличку крамницю, але в 1995-му, як він каже, в нього вкрали три тонни тріски, і торговельну точку довелося закрити. Деякий час він був безробітним, а потім як співробітник Червоного Хреста виїхав у Книн.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
З 1990 по 1992 рік Остоїч був депутатом Сплітської міської ради. У 1996–1997 роках працював у складі Міжнародного Червоного Хреста в районі Книна, а в 1997–2000 роках працював у виконавчій владі Спліта завідувачем відділу управління ресурсами міста. Після того вступає на посаду начальника міського управління поліції Спліта, а в 2001 році призначається начальником Головного управління поліції Хорватії.[2] Цю посаду обіймає по січень 2004 року. Починаючи з 2005 року до початку серпня 2007 року був членом правління газети Slobodna Dalmacija, а потім директором з інвестицій і будівництва комплексу цього щоденного періодичного видання у селі Дугополє за 15 км від Спліта.
У 6-му скликанні парламенту Хорватії (2007–2011 рр.) був депутатом від СДП, до якої вступив у 1990 році. Був головою комітету з внутрішньої політики та національної безпеки [2], членом трьох комітетів: з питань законодавства, ветеранів війни та міжпарламентського співробітництва, а також парламентської делегації до Асамблеї Західноєвропейського союзу. На ХІ з'їзді СДП у травні 2008 року його було обрано членом Президії партії.
У 2008 році Остоїч входив до складу делегації СДП, яка відвідала місце Бляйбурзької трагедії.[3]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Був добровольцем під час Вітчизняної війни 1991–1995 рр., володар пам'ятної медалі. Багаторічний член Хорватської асоціації скаутів, займається водним поло і лижами. Говорить англійською і норвезькою мовами. Одружений, його дружина Ана — професор математики. Має двох синів Бруно і Ловро.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Životopis na dnevno.hr [Архівовано 12 лютого 2012 у Wayback Machine.](хор.)
- ↑ а б в Ranko Ostojić. www.vlada.hr (хорватською) . Croatian Government. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 24 грудня 2011.
- ↑ Milanović: Na Bleiburg sam došao zbog žrtava. Bošnjaci.Net. 14 вересня 2008. Процитовано 8 грудня 2023. (хор.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ранко Остоїч |
|
