Рапопорт Яків Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рапопорт Яків Львович
Народився 19 листопада 1898(1898-11-19)
Сімферополь, Російська імперія
Помер 17 березня 1996(1996-03-17) (97 років)
Москва, Росія
Поховання Головинське кладовище
Країна  СРСР
Діяльність лікар, anatomical pathologist, доктор медичних наук
Науковий ступінь доктор медичних наук
Знання мов російська
Заклад Російський національний дослідницький медичний університет імені М. І. Пироговаd
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги»
Заслужений діяч науки РРФСР

Я́ків Льво́вич Рапопо́рт (1898, Сімферополь — 1996, Москва) — радянський та російський патологоанатом єврейського походження, професор (1938). Заслужений діяч науки РРФСР (1970).

Життєпис[ред. | ред. код]

Медичну освіту здобув у Психоневрологічному інституті у Петрограді, Кримському медичному інституті та Другому Московському державному університеті (1915—1922). Працював у Другому Московському медичному інституті асистентом, доцентом та професором кафедри патологічної анатомії.

З 1942 року — у Червоній армії, головний патологоанатом Карельського фронту. 1945 року брав участь у створенні Інституту нормальної і патологічної морфології АМН СРСР, в якому працював до 1951 року.

В 1951—1958 керував лабораторією патологічної морфології у НДІ контролю протиінфекційних препаратів (Інститут ім. Тарасевича), в 1958—1978 — лабораторією патоморфології Інституту серцево-судинної хірургії АМН СРСР.

В 1953 репресований за так званою «справою лікарів», декілька місяців був ув'язненим у Лефортовській тюрмі.

Наукові здобутки[ред. | ред. код]

Наукові дослідження Рапопорта присвячені патогенезу шкіряного туберкульозу (1933—1937), патології міокарду, зокрема після пересадки серця. Рапопорт — один з піонерів імуноморфології.[1] За словами дослідника, він отримав визнання піонера цього вчення не лише у СРСР, а й за кордоном.[2]

Описав алергічний міокардит та отримав експериментальну модель алергічного міокардиту при уведенні в організм різноманітних антигенів, зокрема чужорідного білка (1937—1940).

В 1968 році запропонував етіопатогенетичну класифікацію міокардитів. 1976 року вказав на ефективність трансвазальної біопсії серця для діагностики міокардиту. Запропонував (спільно з Н. А. Білоконь) поділяти кардіоміопатії на ідіопатичні (тобто первісні, істинні) та симптоматичні (1977).

Сформулював поняття «реанімаційної патології» та виділив з нього (1966) «реанімаційну травматологію», тобто травматичні ускладнення реанімації.

Брав участь у створенні журналу «Архів патології», в 1935—1945 роках був членом його редакції та відповідальним секретарем.

Твори[ред. | ред. код]

Яків Рапопорт — автор популярної книги «Курс патології» (рос. «Курс патологии»), що її було вперше видано під час Другої світової війни та кілька разів перевидано після війни (Москва, 1950; третє видання — 1958). В Радянському Союзі книга також вийшла в Україні (1956), Грузії та Естонії, а також була видана у Болгарії та Китаї.[2]

У епоху перебудови Яків Рапопорт видав книгу «На зламі двох епох. Справа лікарів 1953 року» (рос. «На рубеже двух эпох. Дело врачей 1953 года», Москва, 1988), в якій він детально засвідчив події пов'язані із сталінською «справою лікарів», що тривалий час замовчувалися в СРСР.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рапопорт Я. Л. Морфологические основы иммуногенеза (иммуноморфология). [= The morphological foundations of immunogenesis (immunomorphology).] — Архив патологии, 1957, т. 19, № 2, с. 3-19.
  2. а б в Яков Львович Рапопорт. На рубеже двух эпох. Дело врачей 1953 года [Архівовано 7 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]