Расовий антисемітизм
| Стаття «Расовий антисемітизм» — частина серії статей про |
|
Ідеологія і політика
Расовий антисемітизм · Нацистська расова політика · Расова гігієна · Нюрнберзькі расові закони · Програма T-4 |
|
Шоа
Брест · Будапешт · Варшава · Вертюжень · Вильнюс · Калуга · Каунас · Краків · Лодзь · Львів · Несвіж · Новогрудок · Пінськ · Рига · Слуцьк · Трохимбрід · Шанхай Бабин Яр · Бутримоніс · Одеса · Понари · Румбула Белжець · Дахау · Майданек · Малый Тростенец · Маутгаузен · Аушвіц—Біркенау · Саласпилс · Собібор · Треблінка · Хелмно · Юнгфернхоф · Ясеновац |
|
Жертви Голокосту
Євреї · Слов'яни (росіяни, серби, поляки, білоруси, українці) · Цигани · Свідки Єгови · Чорношкірі · Політичні противники · Гомосексуали див. також: Нацистські концтабори · План «Ост» · Компенсації жертвам |
|
Винні
|
|
Категорії: |
| голокост · нацизм · геноцид |
Расовий антисемітизм — варіант антисемітизму, який розглядає євреїв як природжених носіїв деяких біологічно збиткових ознак, а тому не тільки не визнає за асимільованими євреями права на існування, а й вважає їх найбільш небезпечними, оскільки вони вносять «псування» у здорове тіло нації і намагаються таємно захопити владу над нею.
Виник в XIX столітті в середовищі німецьких і австрійських пангерманістів. Расовий антисемітизм можна назвати «класичним»: саме з ним пов'язано виникнення самого поняття «антисемітизм», і саме його результатом став найбільший прояв антисемітизму — Голокост.
Зміст |
Історія [ред.]
Походження [ред.]
У XIX столітті ідеї расизму отримали істотний розвиток і отримали умови для масового впровадження в європейському суспільстві[1]. Теоретичну основу для цих поглядів склали расові теорії Ганса Гюнтера, Жозефа Гобіно[2], Людвіга Вольтмана та інших.
У той же час антиєврейські традиції в Європі, засновані на християнській юдофобії, стали загальнокультурним явищем. При цьому багато антисемітів порвали з християнством, а багато євреїв асимілювалися. Таким чином, виникла ідеологічна потреба у світській теорії, що обґрунтовує ненависть до євреїв[1].
Расизм в Німеччини та Австрії був тісно пов'язаний з пангерманистськими ідеями створення спільної держави для всіх німецькомовних жителів Європи. Він трактувався як біологічна боротьба двох світоглядів, носіями яких були дві раси — «арійська» і «семітська»[1]. Додатковою основою служили також ідеї видатних представників течії «культурпессімізма» Пауля Лагард та Юліуса Лангбена.
Сам термін «антисемітизм» було вперше вжито німецьким публіцистом Вільгельмом Марром в 1880 році в його памфлеті «Перемога германізму над єврейством» (нім. Der Weg zum Sieg des Germanenthums über das Judenthum) [3]. Термін пояснюється расистськими уявленнями про біологічну несумісність європейців, які фігурували в перших ідеологів расового антисемітизму як «німецька» або «арійська» раса, і євреїв як представників «семітської раси». Цю тему обговорювало безліч німецьких інтелектуалів, зокрема Едуард фон Гартман[4].
До кінця XIX століття в Німеччині та Австрії сформувався ряд антисемітських шкіл — національно-державна (Генріх фон Трейчке), соціально-християнська (Адольф Штекер) і расова (Євген Дюрінг, Георг фон Шенерер). Фактичний синтез антисемітських шкіл з чільною позицією расизму здійснили Пауль де Лагард і Х'юстон Стюарт Чемберлен[1]. Вільям Ширер в книзі «Зліт і падіння Третього рейху» підкреслював вплив Чемберлена на ідеологію нацистів і особисто Розенберга та Гітлера[5].
Одним з перших формулювань теорії расового антисемітизму вважається есе Ріхарда Вагнера «Єврейство в музиці» (нім. Das Judenthum in der Musik) [6][7]. Вагнер писав:
|
У листі своїй другій дружині Вагнер писав, що «навіть однієї мікроскопічної краплі крові вже досить, щоб людина ніколи не змила з себе ганьбу бути євреєм, і вона повинена бути знищена»[6]. Ідеї Вагнера вплинули на німецьких націонал-соціалістів[8] і особисто Адольфа Гітлера[9][10].
Істотний вплив на розвиток расового антисемітизму надали також праці французького публіциста Едуарда Дрюмона. Його книга «єврейська Франція» (1886) була широко розтиражована і переведена на безліч мов, включаючи російську[1].
Надалі антисемітська ідеологія вперше в історії стала основою для створення політичних партій. Першим таку партію створив 1878 році Адольф Штекер. Разом з союзниками йому вдалося домогтися істотного успіху в 1893 році, отримавши 15 місць в рейхстазі. В 1895 році австрійський антисеміт Карл Люгер отримав більшість місць в муніципалітеті Відня і був призначений мером австрійської столиці[1].
У Росії одним з пропагандистів расового антисемітизму був Василь Шульгін[11].
Расовий антисемітизм в законах та політиці XX століття [ред.]
Нацистські ідеологи відкидали принципи рівності і загальнолюдських цінностей, проголошені в епоху Просвітництва. В основі націонал-соціалізму лежали ідеї раси — об'єднання людей «однієї крові». Перший німецький підручник з генетики Ервіна Бауера, Еугена Фішера і Фріца Ленца, містив тезу, що існують «гірші» (inferior) люди з низьким рівнем розумового розвитку, які розмножуються набагато швидше «кращих», або «вищих» (superior) представників людства.
У німецький народ включалися представники наступних рас, які вважалися «арійськими»[12]:
- нордична,
- фальская,
- динарська,
- альпійська,
- восточнобалтійская,
- середземноморська
Расовий антисемітизм займав важливе місце в нацистської пропаганді[13]. В Третьому рейху він був зведений в ранг закону. У роз'ясненнях міністерства внутрішніх справ від 1 вересня 1933 року вказувалося, що вирішальним при визначенні «неарійців» є не релігія, а раса і кров.
Аналогічні расові закони були прийняті в Італії[14] та Угорщини[15], Румунії[16], Болгарії[17][18], а також деякими маріонетковими урядами окупованих під час Другої світової війни Третім рейхом країн, наприклад Норвегії[19], і режимом Віші[20].
Євреї позбавлялися громадянства, політичних прав, їм заборонялося, зокрема, володіти нерухомим майном, відвідувати громадські місця і укладати шлюби з представниками «арійських» рас.
Расовий антисемітизм і християнство [ред.]
Російський філософ Микола Бердяєв, відзначаючи расовий антисемітизм як ідейну течію у багатьох німецьких інтелектуалів, стверджує, що послідовний расовий антисемітизм не тільки чужий християнству, але й ворожий йому[21].
Історик Уріель Таль в книзі «Іудаїзм і християнство у Другому рейху» ділив расовий антисемітизм на «християнський» і «антихристиянський». На думку Таля християнство було основою антисемітизму навіть для німців, що відійшли від релігії. Таль писав, що «виник певний спадковий розвиток християнської антисемітської традиції, а, з іншого боку, в ньому існував якись опір самому християнству, яке саме спиралося на єврейські джерела»[22][23].
Примітки [ред.]
- ↑ а б в г д е Міхман, 2001
- ↑ «мимовільний провісник расового антисемітизму» Віндельбанд В. Філософія в німецькому духовному житті XIX ст. М., 1991. Виноградов К. Б. Світова політика 60-80 років XIX століття: події та люди. Л., 1991. Цит. по Лепетухіна Н. В. Теорії расизму в суспільно-політичному житті Західної Європи другої половини XIX — початку XX ст.:Ж.-А. Гобіно, Г. Лебон, Х.-С. Чемберлен — автореферат дисертації на ступінь к.і.н
- ↑ Judenthum — це в даному випадку єврейство, а не іудаїзм, як релігія
- ↑ Поляков Л. Історія антисемітизму
- ↑ Лепетухіна Н. В. (2001). «Дисертація «Теорії расизму в суспільно-політичному житті Західної Європи другої половини XIX — початку XX ст.:Ж.-А. Гобіно, Г. Лебон, Х.-С. Чемберлен»». Електронна бібліотека дисертацій та авторефератів з РГБ. Процитовано 2012-1-24.
- ↑ а б Басин Я. З. Alter ego фюрера
- ↑ Паул Р. Мендес-Флохр, Йехуда Рейнхарж. Євреї в сучасному світі: історія євреїв в Новий час: антологія документів. — Гешарім, 2006. — (Biblioteka "Iudaika").
- ↑ Стаття «Вагнер» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
- ↑ Поляков Л. Історія антисемітизму
- ↑ Wagner and Hitler
- ↑ Що нам в них не подобається
- ↑ Richard Rein. Rasse und Kultur unserer Urvaeter. Ein Methodisch-schultechnisches Hilfsbuch fuer Unterricht und Vortraege in der Vorgeschichte. 1936. Frankfurt/M
- ↑ «Нацистська пропаганда». Американський меморіальний музей Голокосту. Процитовано 2012-2-1.
- ↑ «Documentazione» (італійською). olokaustos.org. Процитовано 2012-1-1.
- ↑ Стаття «Угорщина» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
- ↑ Стаття «Румунія» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
- ↑ Стаття «Болгарія» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
- ↑ Jack Fischel. The Holocaust. — Greenwood Publishing Group, 1998. — P. 68-70. — 196 p. — (Greenwood Press guides to historic events of the twentieth century). — ISBN 9780313298790
- ↑ Тельман І. Квіслінг і доля євреїв Норвегії (26 Листопад — 2 грудня 2009) (48 (710)).
- ↑ Стаття «Франція. Світова війна та Катастрофа.» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
- ↑ Бердяєв М. О. Єврейське питання, як питання християнське
- ↑ Михман, 2001, с. 78
- ↑ «RELP. Краткий очерк германского национал-социалистического права (1933-1939) /». law.edu.ru. Процитовано 2012-1-8.
Література [ред.]
- Михман Д. Катастрофа европейского еврейства. — 1. — Тель-Авив: Открытый университет Израиля, 2001. — Т. 1. — ISBN 965-06-0233-X
Посилання [ред.]
- Филипп Барин. Антисемитизм в нацистской Германии
- «СОВРЕМЕННЫЙ АНТИСЕМИТИЗМ И КАТАСТРОФА (КОНЕЦ XIX ВЕКА - 1945 Г.)». Курс лекций по истории еврейского народа. Бар-Иланский университет. Процитовано 2012-1-14.
