Рауль Кастро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рауль Модесто Кастро Рус
Raúl Modesto Castro Ruz
Рауль Модесто Кастро Рус Raúl Modesto Castro Ruz

Нині на посаді
На посаді з в.о. 31 липня 2006
24 лютого 2008
Попередник Фідель Кастро

4-й Перший секретар ЦК КП Куби
Попередник Фідель Кастро

Народився 3 червня 1931(1931-06-03) (83 роки)
Біран, провінція Орйєнте, Куба Куба
Політична партія Комуністична партія Куби
Дружина Вільма Еспін
Релігія Католицизм
Атеїзм
Нагороди
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня

Рау́ль Модесто Ка́стро Рус (ісп. Raul Modesto Castro Ruz; * 3 червня 1931) — голова Державної ради Куби, найвищої державної посади на Кубі, з 2008 року. З 2006 року тимчасово виконував обов'язки голови держави у зв'язку з хворобою свого брата Фіделя Кастро. Генерал армії, колишній міністр оборони (1959-2008). Брав участь в кубинській революції 1959 року, а потім посів друге після брата місце в державному і партійному керівництві Куби.

Біографія до обрання Головою Держради Куби[ред.ред. код]

Революційна юність Рауля Кастро[ред.ред. код]

Рауль народився 3 червня 1931 року. Як і його брат Фідель, виховувався в родині заможного кубинського плантатора цукрової тростини. Рауль був четвертим з семи дітей і молодшим з трьох братів, на п'ять років молодший за свого згодом знаменитого брата Фіделя. Середню освіту Рауль здобув в єзуїтських коледжах в Сантьяго де Куба і Гавані. Потім поступив в Гаванський університет, де вивчав державне управління.

Його ліві погляди сформувалися раніше, ніж у Фіделя, який оголосив про прихильність соціалізму лише в 1961 році. На початку 50-х років Рауль вступив у Гавані до молодіжного крила Компартії та поїхав до Східної Європи (Румунія та Чехословаччина) вивчати досвід будівництва соціалізму. Там він познайомився з агентом КДБ Миколою Леоновим, який значно вплинув на формування революційної свідомості Рауля Кастро.

Після повернення у 1953 році 22-річний Рауль брав участь в організованому старшим братом штурмі казарм урядових військ «Монкада», який закінчився кривавою бійнею. Рауль і Фідель потрапили до в'язниці, а після амністії 1955 року емігрували до Мексики, де займалися плануванням і підготовкою повалення кубинського диктатора Батисти. Там же революційно налаштовані брати зав'язали знайомство з Че Геварою.

Герої Кубинської Революції, зліва направо — Фідель Кастро, Рауль Кастро і Че Гевара

25 листопада 1956 року Рауль Кастро на яхті «Гранма» висадився на Кубі в складі загону з 82 революціонерів, щоб атакувати війська Батисти. Після того нападу в живих лишилося 12 чоловік, вони й заховалися в горах С'єрра-Маестра і почали формування партизанських загонів. Саме тоді Рауль Кастро стає одним з головних комендантів партизанської армії. Протягом 1957 року її загони ведуть успішні бої з урядовими військами. Після взяття Сантьяго-де-Куба, перед вирішальним штурмом Гавани, Рауль Кастро на вимогу інших революціонерів особисто наказав стратити сотню полонених офіцерів Батисти.

1 січня 1959 року спротив урядових військ припинено, Фульхенсіо Батиста терміново покидає Кубу — на Кубі перемогла революція.

Політична кар'єра Рауля Кастро у соціалістичній Кубі[ред.ред. код]

Після перемоги Кубинської революції Рауль Кастро бере участь у зміцненні революційної влади у республіці, що на практиці означало керування та безпосереднє здійснення революційного терору, масових стратах прибічників старої влади, а потому й винищення незгодних з такими методами колишніх соратників по боротьбі.

З лютого 1959 року Рауль Кастро — головнокомандувач збройними силами, з жовтня цього ж року — міністр Революційних сил Республіки Куби. Впродовж наступних 47 років Рауль Кастро беззмінно командує кубинською армією. Під керівництвом Рауля Кастро кубинські збройні сили досягли чисельності в 50 тисяч чоловік і в 1970-х роках взяли активну участь у військових конфліктах в Анголі і Ефіопії. Посаду чільника міністерства оборони генерал армії Кастро залишив лише в 2008 році, встановивши світовий рекорд за тривалістю перебування на цій посаді.

У 1961 році Рауль Кастро — заступник голови Центральної ради Куби з планування.

У 19621963 роках — другий секретар Національного керівництва Об'єднаних революційних організацій, з 1963 до 1965 року — другий секретар Національного керівництва Єдиної партії соціалістичної революції Куби.

Від жовтня 1965 року — член ЦК, член Політбюро ЦК, другий секретар ЦК Компартії Куби (КПК), голова Комісії ЦК КПК з питань Революційних збройних сил і державної безпеки.

Від 1962 року Рауль Кастро — заступник, а від 1972 року — перший заступник прем'єр-міністра Революційного уряду Республіки Куба. Від грудня 1976 року — перший заступник Державної ради і Ради Міністрів Республіки Куба, депутат Національної асамблеї народної влади Республіки Куба.

Рауль Кастро — реформатор[ред.ред. код]

Саме з поглядами і діяльністю Рауля Кастро пов'язують реформи і часткову демократизацію на Кубі, які почалися з 90-х років XX століття. З розпадом СРСР і запровадженням економічних санкцій з боку США Куба переживала сильну економічну кризу. Уряд Кастро вимушений був піти на значні поступки, допустившись іноземні інвестиції в деякі сектори економіки, зокрема туризм, а потім дозволивши ходіння в країні іноземних валют. Ключову роль в проведенні економічних експериментів грало військове керівництво країни на чолі з Раулем Кастро. Ринкові реформи (пакет економічних законів 19921996 років) забезпечили децентралізацію економіки та акцентування зусиль на розвитку окремих економічних осередків, появу т.зв. сільсько-господарчих і промислових парків, а потому — і зон вільної торгівлі. За ініціативи Рауля Кастро розширена приватна власність, в виробникам сільськогосподарської продукції дозволено напряму продавати її населенню на ринках. Військові управляли державною туристичною компанією Gaviota, проводили реформи в області сільського господарства, вводили елементи ринкової торгівлі.

Рауль Кастро — виконуючий обов'язки і обрання Головою Держради Куби[ред.ред. код]

У жовтні 1997 року на з'їзді Компартії Куби старенький Фідель Кастро вперше зазначив, що Рауль має стати його спадкоємцем. Через чотири роки, на мітингу в Гавані, Фідель зненацька впав, знепритомнівши, після чого знову повернувся до цієї теми: «Рауль найкраще підготовлений і має найбільший досвід».

Фактично Рауль Кастро керує Кубою з 2006 року, коли 31 липня Фідель передав йому повноваження через різке погіршення здоров'я. Відтоді Рауль Кастро виконує обов'язки голови Державної ради, бере участь у всіх необхідних, в т.ч. і масових заходах чільника держави. Фідель Кастро в цей час неодноразово робить обтічні заяви про можливість офіційно відійти від справ, передавши усю повноту влади своєму брату Раулю Кастро. У грудневому (2007 рік) посланні до кубинського народу Фідель Кастро закликав кубинців підтримати свого брата Рауля.

24 лютого 2008 року новий склад Національної асамблеї Куби на своєму першому зібранні, а фактично 31 член Держради 98 % голосів обрали Рауля Кастро новим головою Держради Куби (тобто президентом країни) на п'ятирічну каденцію.

Рауль Кастро — наступник Фіделя Кастро, очікування змін[ред.ред. код]

Ще до обрання на посаду голови Держради Куби Рауль Кастро пообіцяв запровадити засадничі економічні реформи та структурні зміни, втім він же не раз наголошував на неприпустимості різких змін. До завдань Рауля Кастро, озвучених ним же, належить викорінення корупції всередині владних еліт.

Рауль Кастро і президент Бразилії Лула да Сілва (праворуч)

Вже у березні 2008 року Рауль Кастро дозволив громадянам Куби вільно придбавати електроприлади та деякі інші товари ширвжитку, на купівлю яких раніше діяла спеціальна система, та зробив доступним загалу кубинців мобільний зв'язок, яким раніше користувалися виключно кубинські функціонери та іноземці.[1] На початку квітня цього ж року за розпорядженням Рауля Кастро знято діючі досі граничні межі тарифів на оплату праці кубинських робітників.

З приходом Рауля Кастро до влади експерти також пов'язують можливе потепління відносин Куби та США.

19 квітня 2011 року на VI з'їзді Компартії Куби кубинський лідер Фідель Кастро вперше не був включений до складу політбюро, посаду першого секретаря партії офіційно зайняв його брат, 79-річний голова Державної ради Куби Рауль Кастро[2] Рауль майже відразу ініціював програму економічних реформ, яка в тому числі включає обмеження перебування на керівних посадах 10 роками і збільшення ролі приватного підприємництва. За словами самого Рауля Кастро, цей економічний план — не повернення до капіталізму, а порятунок соціалістичного ладу, який перебуває під загрозою. Рауль Кастро заявив, що на Кубі поступово буде скасована карткова система розподілу продовольства, при якій прожили кілька поколінь кубинців.

Особисте життя, уподобання і цікаві факти про Рауля Кастро[ред.ред. код]

Рауль Кастро — вдівець. Відразу після Революції 1959 року він узяв шлюб з колишньою революціонеркою Вільмою Еспін (Vilma Espín Guillois), яка потому стала партійним функціонером — президентом Кубинської федерації жінок. Вона померла в червні 2007 року. У цьому шлюбі у Рауля Кастро троє дочок (Дебора, Маріела та Нільса) та син Алехандро.

Головне хобі Рауля Кастро — альпінізм.

Рауль Кастро мав особисті добрі відносини з президентом Венесуели Уго Чавесом.

На відміну від свого брата, Рауль Кастро не багатослівний — він ніколи не виголошував промов тривалістю більше півгодини.

Рауль Кастро — автор крилатої фрази, озвученої під час проведення реформ у 90-х роках XX століття — «Для країни важливіший хліб, аніж гармати».

Виноски[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]