Раціоналізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Раціоналі́зм  (від лат. ratio — розум) — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди. В історії філософії раціоналізм протиставляється емпіризму — філософській установці, яка кладе в основу пошуків істини досвід.

До видатних представників раціоналістичної школи мислення належали Бенедикт Спіноза, Рене Декарт, Готфрід Лейбніц. Особливе місце посідає філософія Іммануїла Канта, який намагався виділити апріорне знання, тобто ту частину знання людини, яку неможливо отримати з досвіду.

Раціоналізм у Середньовіччі[ред.ред. код]

Раціоналізм вважається ознаковою характеристикою сучасного духу. Проте ствердження, що раціоналізм був чимось зовсім чужим для середньовічної думки є хибним. Педантичність схоластики свідчить про поважну позицію, яку людське міркування займало серед знавців католицької церкви. Без сумніву раціоналізм середніх віків був інтенсифікований з-за перевідкриття Арістотелівських доктрин. Але ентузіастичне сприйняття Арістотеля Святим Альбертом Великим і його учнями означає попередню здібність до логічної думки. Раціоналізм не прийшов в Європу так-би мовити раптом з нікуди.

До цього можна додати, що навіть примітивна людина має здібність до раціонального мислення, і на те вона є цілком здібною, спостерігаючи світ навколо себе манерою, яка нагадує будь-якого сучасного емпіриста, аби зрозуміти закони природи. Примітивна людина не покладається на манну з неба коли вона охоплена голодом; вона не будує помешкання в повітрі Як Пітер Бергер нам нагадує: щоденне життя примітивної людини, як наше, домінується емпіричними, прагматичними, утилітарними імперативами стосовними до «цього світу»; вона б не справилася з найменшими основними проблемами виживання, якщо б це не було так (Пітер Бергер: 1969, ст. 15)

Раціоналізм не є приватною власністю сучасників. Як би там не було, необхідно зазначити одну важливу різницю: тоді як середньовічні схоласти покірно допускали, що деякі істини були поза розумінням людського логічного мислення, сучасна людина не відчувала б жодного трепету стикаючись з такими таємницями. За Томою Аквінським, хоча людське мислення не в змозі збагнути повністю істини, що є понад ним, проте, якщо воно якось сприймає ці істини принаймні вірою, для себе воно набуває великої досконалості (Summa Contra Gentiles І, 5:6). Сучасна людина однак або заперечувала існування всього, що лежить поза світом відчутного прояву, або займала позицію вже знаного агностика. Рене Ґюно пояснив цю сучасну тенденцію, як «солідифікація (затверділість) світу» (Ґюно: 1945, голова 17). Світ, за словами Ґюно, став «закритою системою» (Ібід: ст. 115). В переносній термінології можна сказати, що здається була збудована непрохідна стіна аби заслонити світ від будь-якого небесногог впливу. Ґюно зазначив, що ця солідифікація не триватиме до невизначеності і робить ясним, що тріщини зобов'язують з'явитися у «великій стіні» (Ґюно: 1945, голова 25).

Раціоналізм в архітектурі[ред.ред. код]

Дивись також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • (англ.) Anil Batti (Аніль Батті). Understanding Rene Guenon (Розуміння Рене Ґюно). An Exposition of the Fundamental Theories of a 20th Century Metaphysician and Despiser of Modernity. Дисертація, Універститет Осло, 2004.
  • (англ.) Peter L. Berger (1969). A Rumour of Angels: Modern Society and the Rediscovery of the Supernatural. Allen Lane The Penguin Books: London, 1970.
  • (англ.) Rene Guenon (Рене Ґюно, 1945). The Reign of Quantity and the Signs of the Times (Правління кількості і ознаки часів). Tr. Lord Northbourne. Sophia Perennis: Ghent, New York, 2001.
  • (англ.) Thomas Aquinas (Saint). Summa Contra Gentiles. Four books in five volumes. Intr. & Tr. Anton C. Pegis, James F. Anderson, Vernon J. Bourke, and Charles J. O'Neille. University of Notre Dame Press: Notre Dame, Indiana, 1975.