Раціоналізм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Раціоналі́зм (від лат. ratio — розум) — філософська точка зору, яка наголошує першість і компететність розуму (логічного ходу міркування) в пошуку правди.
Раціоналізм вважається ознаковою характеристикою сучасного духу. Проте було б невірним твердити, що раціоналізм був чимось зовсім чужим для середньовічної думки. Педантичності схоластики свідчать про поважну позицію, яку людське міркування займало серед знатоків католицької церкви. Без сумніву раціоналізм середніх віків був інтенсифікований з-за перевідкриття Арістотелівських доктрин. Але ентузіастичне сприйняття Арістотеля Святим Альбертом Великим і його учнями означає попередню здібність до логічної думки. Раціоналізм не прийшов в Європу так-би мовити раптом з нікуди.
До цього можна додати, що навіть примітивна людина має здібність до раціонального мислення, і на те вона є цілком спосібною спостерігаючи світ навколо себе манерою, яка нагадує будь-якого сучасного емпіриста аби зрозуміти закони природи. Примітивна людина не покладається на манну з неба коли вона охоплена голодом; ані вона не будує помешкання в повітрі Як Пітер Л. Берґер нам нагадує: щоденне життя примітивної людини, як наше, домінується емпіричними, прагматичними, утилітарними імперативами стосованими до «цього світу»; вона б не справилася з найменшими основними проблемами виживання, якщо б це не було так (Берґер: 1969, ст. 15)
Раціоналізм не є приватним майном сучасників. Якби там не було, необхідно зазначити одну важливу різницю: тоді як середньовічні схоласти покірно допускали що деякі правди були поза розумінням людського логічного мислення, сучасна людина не відчувала жодного трепету стикаючись з такими таємницями. За Томою Аквінським, хоча людське міркування не в стані збагнути повністю правди, що є понад ним, проте, якщо воно якось тримає ці правди принаймні вірою, для себе воно набуває великої досконалості (Сума контра Ґентілес І, 5:6). Сучасна людина однак або заперечувала існування всього, що лежить поза світом відчутного прояву, або займала позицію вже знаного агностика. Рене Ґюно пояснив цю сучасну тенденцію, як «солідифікація (затверділість) світу» (Ґюно: 1945, голова 17). Світ, за словами Ґюно, став «закритою системою» (Ібід: ст. 115). В переносній термінології можна сказати, що здається була збудована непроходима стіна аби заслонити світ від всіх небесних впливів. Ґюно зазначив, що ця солідифікація не триватиме до невизначенності і робить ясним, що тріщини обов'язують з'явитися у «великій стіні» (Ґюно: 1945, голова 25).
[ред.] Дивись також
[ред.] Джерела
- (англ.) Anil Batti (Аніль Батті). Understanding Rene Guenon (Розуміння Рене Ґюно). An Exposition of the Fundamental Theories of a 20th Century Metaphysician and Despiser of Modernity. Дисертація, Універститет Осло, 2004.
- (англ.) Peter L. Berger (1969). A Rumour of Angels: Modern Society and the Rediscovery of the Supernatural. Allen Lane The Penguin Books: London, 1970.
- (англ.) Rene Guenon (Рене Ґюно, 1945). The Reign of Quantity and the Signs of the Times (Правління кількості і ознаки часів). Tr. Lord Northbourne. Sophia Perennis: Ghent, New York, 2001.
- (англ.) Thomas Aquinas (Saint). Summa Contra Gentiles. Four books in five volumes. Intr. & Tr. Anton C. Pegis, James F. Anderson, Vernon J. Bourke, and Charles J. O'Neille. University of Notre Dame Press: Notre Dame, Indiana, 1975.
