Раєвський Георгій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Раєвський Георгій Володимирович
Народився 24 червня (7 липня) 1909
Київ, Російська імперія
Помер 23 травня 1975(1975-05-23) (65 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність інженер
Alma mater Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Ленінська премія Державна премія СРСР

Гео́ргій (Ю́рій) Володи́мирович Рає́вський (7 липня 1909, Київ — 23 травня 1975, Київ) — український науковець-зварювальник, інженер-будівельник, фахівець з питань зварних конструкцій. Доктор технічних наук (1963), професор (1964). Лауреат Ленінської премії (1958) та Державної премії СРСР (1976; посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Могила Георгія Раєвського, Байкове кладовище

Народився 7 липня 1909 року у Києві.

Працював в Інституті електрозварювання АН УРСР.

В 1948 році в Інституті електрозварювання під керівництвом Г. В. Раєвського було розроблено технологію виробництва негабаритних зварних листових конструкцій, в результаті якої було створено новий метод спорудження резервуарів — метод рулонування.

Змолоду хворів на кістковий туберкульоз, але, кульгаючи, не розлучаючись з паличкою, Раєвський будував Дніпрогес, причому працював на найскладніших його ділянках. Був фахівцем з металоконструкцій, і Патон одним з перших привернув його до справ нового інституту. В Тагілі Раєвський постійно переглядав вузли та деталі, щоб можна було варити їх автоматами під флюсом, адже готувалися вони свого часу під ручну зварку. Так він реалізував один з головних постулатів Патона: конструктор повинен здійснювати свою ідею з урахуванням технології, тобто автозварювання.

Лауреат Ленінської премії (1958) та Державної премії СРСР (1976; посмертно). Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Помер 23 травня 1975 року. Похований на Байковому кладовищі.

Література[ред. | ред. код]