Реакція Віттіга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Реа́кція Ві́ттіга або Олефінува́ння Ві́ттіга — хімічна реакція, при якій у результаті взаємодії альдегіду або кетону з трифенілфосфонієвим ілідом утворюється алкен та трифенілфосфін оксид[1][2].

Приклад реакції Віттіга

Реакція Віттіга була відкрита у 1954 році Георгом Віттігом, за що він отримав у 1979 році Нобелівську премію з хімії. Ця реакція широко використовується в органічному синтезі для отримання молекул з подвійним С-С зв'язком[3][4][5].

Реакцію Віттіга найчастіше використовують для поєднання карбонільних сполук з монозаміщеними фосфіновими ілідами. У випадку реакції з простими ілідами утворюється лише Z-алкен. Для отримання E-алкену використовують модифікацію Шлоссера.

Механізм реакції[ред.ред. код]

Об'ємні замісники іліду 1 впливають на стереохімічний результат нуклеофільного приєднання, у результаті якого утворюється бетаїн 3. Варто відмітити, що в молекулі бетаїну 3 замісники R1 та R2 як і PPh3+ and O- знаходяться в положенні анти (тобто транс-діаксіальному положенні) один до одного.

Обертання Карбон-Карбонового зв'язку призводить до утворення бетаїну 4, який потім перетворюється на оксафосфетан 5, що, в свою чергу, у результаті реакції елімінування перетворюється на Z-алкен 7 та оксид трифенілфосфіну 6. З простими реагентами Віттіга (ілідами) перший етап проходить досить легко і з кетонами, і з альдегідами, тому саме розкладання бетаїну (з утворенням 5) визначає загальну швидкість реакції. Однак при використання стабілізованих ілідів (де R1 стабілізує негативний заряд на Карбоні) перший крок є найповільнішим і загальна швидкість реакції утворення алкенів зменшується і більша частина продукту буде E-алкен. Це також пояснює чому стабілізовані іліди погано реагують з стерично заміщеними кетонами.

Механізм реакції Віттіга

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Georg Wittig, Ulrich Schöllkopf Über Triphenyl-phosphin-methylene als olefinbildende Reagenzien I // Chemische Berichte. — 87 (1954) (9) С. 1318. DOI:10.1002/cber.19540870919.
  2. Georg Wittig, Werner Haag Über Triphenyl-phosphin-methylene als olefinbildende Reagenzien II // Chemische Berichte. — 88 (1955) (11) С. 1654–1666. DOI:10.1002/cber.19550881110.
  3. Maercker, A. Org. React. 1965, 14, 270–490. (Review)
  4. W. Carruthers, Some Modern Methods of Organic Synthesis, Cambridge University Press, Cambridge, UK, 1971, pp81-90. (ISBN 0-521-31117-9)
  5. R. W. Hoffmann Wittig and His Accomplishments: Still Relevant Beyond His 100th Birthday // Angewandte Chemie International Edition. — 40 (2001) (8) С. 1411–1416. DOI:10.1002/1521-3773(20010417)40:8<1411::AID-ANIE1411>3.0.CO;2-U. PMID 11317288.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • J. Clayden, N. Greeves, and S. Warren (2001). Organic chemistry (англ.). Oxford University Press. с. 357. ISBN 978-0198503460. 
  • Kürti, László; Czakó, Barbara (2005). Strategic Applications of Named Reactions in Organic Synthesis. Elsevier Academic Press. с. 486. ISBN 0-12-429785-4. (англ.)