Реакція Віктора Маєра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Реакція Меєра (2))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Реакція Віктора Маєра — реакція одержання аліфатичних нітросполук (нітроалканів) з алкілгалогенідів і нітриту срібла. Відкрита реакція німецьким хіміком Віктором Маєром в 1872 році.

Механізм[ред. | ред. код]

Реакція відбувається за рівнянням:

де RX — алкіліодіди, алкілброміди і рідше — алкілхлориди.

Реакцію проводять в абсолютному етері, іноді в петролейному етері, ацетонітрилі при температурі 0—20 °С з максимальним виходом до 80 % для первинних нерозгалужених алкілгалогенідів, що мають заступники в β-положенні. За наявності замісників в α-положенні (у тому числі вторинних та третинних алкілгалогенідів) вихід нітроалканів різко знижується аж до нульового.

Дигалогеніди в тих же умовах дають динітроалкани:

Побічними продуктами реакції є алкілнітрити і алкілнітрати.

Модифікація Корнблюма даної реакції — реакція алкілгалогенідів з нітритом калію або нітритом натрію у розчинах диметилсульфоксиду або диметилформаміду дозволяє синтезувати вторинні нітроалкани з виходом до 55—65 %. Проведення реакції алкілгалогенідів і бензилгалогенідів з нітритом натрію в ацетонітрилі в присутності 18-краун-6 дозволяє отримувати нітроалкани з виходом 65—70 %.

Література[ред. | ред. код]