Ревматоїдний артрит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ревматоїдний артрит
МКХ-10 M05-M06
OMIM 180300
DiseasesDB 11506
MedlinePlus 000431
eMedicine med/2024 emerg/48

pmr/124

MeSH D001172

Ревмато́їдний артри́т (гр. Rheumatoid arthritis) — системне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням дрібних суглобів за типом ерозивно-деструктивного поліартриту неясної етіології зі складним автоімунним патогенезом.

Ревматоїдний артрит у дорослих характеризується хронічним запальним процесом аутоімунної природи, кінцевий результат запального процесу ерозивно-деструктивні ураження поверхні суглобів, які закінчуються анкелозуванням, тобто людина втрачає можливість рухатись, особливо якщо лікування не достатнє, а перебіг захворювання агресивний[1].

Американські вчені-медики визнали на конгресі у 2004 році, що ревматоїдний поліартрит є однією з чотирьох невирішених медичних проблем людства, поряд із онкологічними, психічними захворюваннями та СНІДом[1].

Історія[ред.ред. код]

Найперші сліди ревматоїдного артриту знайдені в 4500 до н. е.. Їх виявили на залишках скелетів індійців в Теннессі, США. Перший документ, який описує симптоми, що дуже нагадують симптоми ревматоїдного артриту, датується 123 р. У 1859 р. захворювання отримало своє справжнє ім'я.

Ревматоїдний артрит

Назва походить від грецького Rheumatos, що означає «поточний», суфікс -оідний означає «у формі», артрит перекладається як «суглоб» і суфікс іт (гр. itis) означає «стан запалення».

Причини захворювання[ред.ред. код]

Причини захворювання на цей день невідомі. Непрямі дані, такі, як збільшення кількості лейкоцитів у крові та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), вказують на інфекційну природу процесу. Вважають, що захворювання розвивається в результаті інфекції, що викликає порушення імунної системи у спадково схильних осіб; при цьому утворюються так звані імунні комплекси (з антитіл, вірусів та ін.), які відкладаються в тканинах і призводять до пошкодження суглобів. Але неефективність лікування РА антибіотиками швидше за все свідчить про неправильність такого припущення.

Захворювання характеризується високою інвалідністю (70%), яка наступає досить рано. Основними причинами смерті від захворювання є інфекційні ускладнення і ниркова недостатність.

Лікування зосереджується в основному на полегшенні болю, уповільненні розвитку захворювання і відновленню пошкоджень за допомогою хірургічного втручання. Раннє виявлення захворювання за допомогою сучасних засобів може значно скоротити шкоду яка може бути нанесена суглобам і іншим тканинам.

Вперше може проявитися після важкого фізичного навантаження, емоційного шоку, стомлення, в період гормональної перебудови, впливу несприятливих чинників або інфекції.

Руки, постраждалих від РА

Епідеміологія[ред.ред. код]

Ревматоїдний артрит поширений по всьому світу і зустрічається у всіх етнічних групах. Поширеність 0,5-1% (до 5% у літніх) Співвідношення ч:ж = 1:3 Пік початку захворювання - 30-35 років

Захворювання РА на 100,000 жителів. Дані 2004р.[2]
   no data
   less than 40
   40-50
   50-60
   60-70
   70-80
   80-90
   90-100
   100-110
   110-120
   120-130
   130-140
   more than 140
  1. а б «Телеканал Тоніс > Алло, лікарю! > Ювенільний ревматоїдний артрит і ревматоїдний поліартрит у дорослих» (flv). Телеканал «Тоніс» (українською, російською). 2012-02-28. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2012-04-03. 
  2. «WHO Disease and injury country estimates». World Health Organization. 2009. Архів оригіналу за 2011-08-20. Процитовано Nov. 11, 2009. 




Етіологія[ред.ред. код]

Як і для більшості автоімунних захворювань, тут можна виділити 3 основних фактори (ревматологічна тріада ):

1. Спадкова схильність до автоімунних реакцій.

2. Інфекційний фактор Гіпотетичні тригери ревматичних захворювань

3. Пусковий фактор (переохолодження, гіперінсоляція, інтоксикації, мутагенні медикаменти, ендокринопатії, стреси і т. д. ).

Для жінок тривалість годування грудьми знижує вірогідність розвитку РА. Годування грудьми протягом 24 місяців і довше знижує ризик розвитку РА вдвічі[1].


Симптоми[ред.ред. код]

Ревматоїдний артрит може початися з будь-якого суглоба, але частіше за все починається з дрібних суглобів на пальцях, руках і зап'ястях. Зазвичай ураження суглобів симетрично, тобто якщо болить суглоб на правій руці, значить повинен захворіти той же суглоб на лівій. Чим більше суглобів уражено, тим більш просунута стадія хвороби.

Інші часті симптоми:

  • Втома
  • Ранкова скутість. Звичайно чим довше триває скутість, тим активніше захворювання.
  • Слабкість
  • Схожі на грип симптоми, включаючи невисокий жар.
  • Болі при тривалому сидінні
  • Спалахи активності захворювання супроводжуються ремісією.
  • М'язові болі
  • Втрата апетиту, депресія, втрата ваги, анемія, холодні та/або спітнілі долоні і ступні
  • Порушення залоз у районі очей і рота, що викликає недостатнє вироблення сліз і слини.

Діагностика[ред.ред. код]

  1. Рентгенографія суглобів. На ранній стадії ревматоїдного артриту виявляється лише набряк м'яких тканин, зміни суглобів зазвичай з'являються не раніше, ніж через 6 міс. після початку захворювання. До ранніх змін суглобів відносяться навколосуглобовий остеопороз і звуження суглобових щілин внаслідок руйнування хряща. Згодом виникають ерозії - руйнування суглобових поверхонь кісток. Рідше з'являються навколосуглобові кісти. Крім того, можливий періостит, який у більшості випадків з часом зникає. Якщо періостит зберігається тривало, виключають синдром Рейтера, псоріатичний артрит або вторинну інфекцію. По мірі прогресу захворювання ерозії стають множинними, виникають підвивихи суглобів. Для пізніх стадій остеоартрозу характерні кісткові розростання і остеофіти. У відсутність остеоартрозу вони зазвичай відсутні. Обстеження при підозрі на ревматоїдний артрит повинне включати: 1) рентгенографію кистей, стоп, променезап'ясткових і колінних суглобів в задній прямій проекції (рентгенографію колінних суглобів проводять в положенні стоячи), 2) рентгенографію шийного відділу хребта, 3) рентгенографію уражених суглобів.
  2. Серологічне дослідження. Виявлення ревматоїдного чинника в сироватці хворих - основна лабораторна ознака ревматоїдного артриту
  3. Для оцінки активності захворювання і спостереження визначають ШОЕ
  4. Загальний аналіз крові. При загостренні, як правило, відзначаються помірний лейкоцитоз і тромбоцитоз. Виявляється нормоцитарна нормохромна анемія. Медикаментозне лікування ревматоїдного артриту може ускладнюватися хронічною крововтратою через ШКТ. В цьому випадку можлива залізодефіцитна анемія.
  5. Біохімічне дослідження крові. Рівень заліза і насичення трансферину залізом зазвичай понижені, залізосполучна здатність сироватки підвищена. При електрофорезі білків сироватки виявляється підвищення концентрації гамма-глобулинов і інших фракцій глобулінів. Часто трохи підвищується активність лужної фосфатази сироватки. Рівень сечової кислоти, кальцію і фосфатів, як правило, нормальний. Лікування НПЗЗ може призводити до порушення функції печінки і підвищення рівня креатиніну.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Джерело: Karlson, E. W., Mandl L. A., Hankinson S. E., and Grodstein F. Do breast-feeding and other reproductive factors influence future risk of rheumatoid arthritis? Results from the Nurses 'Health Study. Arthritis Rheum 2004; 50 (11) :3458-67

Посилання[ред.ред. код]

  1. Ревматоїдний артрит. Олена Кондратенко, стаття на ВебМед (webmed.com.ua), 29.11.2013.