Ревізька казка
Ревізька казка — документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII — 1-й половині XIX століття. Проводилися з метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім'я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім'я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім'ї. До ревізьких казок (крім 1, 2 та 6 ревізій) включалися особи чоловічої і жіночої статі, але в зведених таблицях жіноча стать ніколи не фігурувала.
У містах ревізькі казки складалися представниками міського управління, в селищах державних селян — старостами, в приватних володіннях — поміщиками або їх керуючими.
У проміжках між ревізіями ревізькі казки уточнювалися. Здійснювалася фіксація наявності або відсутності особи на момент поточного обліку, причому в разі відсутності фіксувалася причина (помер, в бігах, відселений, в солдатах тощо). Всі уточнення ревізьких казок ставилися до наступного року, тому кожна «ревізька душа» вважалася наявною до наступної ревізії навіть в разі смерті людини, що дозволяло державі з одного боку підвищувати збирання подушного податку, а з другого створювало умови для зловживань (цей факт отримав відображення в творі М. В. Гоголя «Мертві душі»).
Сьогодні матеріали ревізьких казок є одним з джерел в генеалогічних дослідженнях.
Історія[ред. | ред. код]
Всього було десять ревізій[1]:
| № | Рік | Чисельність |
|---|---|---|
| I | 1719 | 15 738 000 |
| II | 1742 | 21 200 000 |
| III | 1762 | 23 200 000 |
| IV | 1782 | 28 400 000 |
| V | 1795[2] | 37 400 000 |
| VI | 1811[2] | 41 010 400 |
| VII | 1816[2] | 46 300 000 |
| VIII | 1836[2] | 59 132 955 |
| IX | 1851[2] | 68 500 000 |
| X | 1858[2] | 74 556 400 |
У Слобідській Україні першим подушним обліком населення, введеним російським царем Петром І, була «перша ревізія», яка проводилась у 1718—1727 роках[3]. Наступною була «друга ревізія» (1742 рік)[4] і подальші.
У Лівобережній Україні першим подушним обліком населення була «четверта ревізія», яка проводилась у 1781—1787 роках, оскільки на початку цього періоду Лівобережжя остаточно втратило автономію.
У Правобережній Україні першим подушним обліком була «п'ята ревізія», яка проводилась протягом 1794—1808 років, оскільки приєднання її до Росії відбулося у 1793—1795 роках.
Назва[ред. | ред. код]
Назва документів ревізькі казки дослівно означає казки ревізій, тобто казки-розповіді (опитування та їхні результати), здійснені в процесі перевірки-ревізії, в даному випадку — населення держави.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Ревізька казка 1858 року (стор.2) -
Ревізька казка 1858 року (стор.3)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чисельність населення вказана у межах відповідного року обліку (населення з Фінляндією (з 1811 року) і Польщею (з 1796 року)).
- ↑ а б в г д е http://www.bfcollection.net/fast/articles/ruscensus.pdf
- ↑ http://rgada.info/poisk/index.php?Sk=30&page=1 РДАДА, фонд 350. Опис
- ↑ http://www.otkudarodom.com.ua/Reviziya_1742_god_Kyarkov.html [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Ревизская сказка Харьковского полка 1742 г.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Томазов В. В. Ревізькі казки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 147. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- (рос.) Фельдблюм Б. Русские ревизские сказки: История = Russian Revision Lists: A History // Avotaynu: журнал. — 1998. — Т. XIV. — № 3. — С. 59-61.
Посилання[ред. | ред. код]
- Солдатчина Шевченка // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 883-888.
| |||||||||||
