Реголіт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Реголі́т, Реґолі́т (грец. rhēgos — ковдра, грец. líthos — камінь) (рос. реголит, англ. regolith; нім. Regolith m) — місячний ґрунт, різнозернистий уламковий-пиловий шар крупністю від мм до мкм, що досягає товщини кількох десятків метрів. Складається з місячних порід і мінералів, скла, літійованих брекчій, фрагментів метеоритів.
Назва реголіт найчастіше застосовується стосовно місячного ґрунту. Проте цей термін застосовний і до матеріалів, що покривають поверхні й інших невеликих безатмосферних планет і супутників (наприклад Меркурія, Деймоса), а також астероїдів.
Реголіт виникає в результаті дроблення, перемішування і спікання місячних порід під час падінь метеоритів і мікрометеоритів. Унаслідок дії сонячного вітру реголіт насичений нейтральними газами.
За допомогою радіоізотопного методу було встановлено, що деякі уламки на поверхні реголіту знаходилися на одному і тому ж місці десятки і сотні мільйонів років.
Уламки представлені місячними породами і мінералами, склом, літифікованими брекчіями, фрагментами метеоритів. Сформований в результаті дроблення, перемішування і спікання місячних порід при падінні метеоритів, різких перепадах т-ри. Насичений інертними газами. Середня пористість Р. в шарі товщиною 15 см – 50%. Верхній шар Р. має густину 1,1–1,2 г/см3 і витримує навантаження до 1 кгс/см2. Але вже на глибині в декілька дм густина і тривкість Р. суттєво збільшуються. Частка метеоритної речовини в Р. складає 1%. Потужність Р. на Місяці від часток метра до десятків метрів. Теплопровідність Р. дуже низька – приблизно в 10 разів менша, ніж у повітря. Тому шар Р. відіграє роль термостата – вже на глибині в 1 м невідчутні температурні коливання, які на поверхні Місяця складають бл. 300°С. Є різні міркування щодо можливого використання реґоліту. Найважливіші складові реґоліту – ільменіт, аглютинати, вулканічне скло. Ільменіт і шпінель можуть бути джерелом кисню, а разом із захопленим із сонячного вітру воднем вони можуть забезпечити одержання води. Інший компонент сонячного вітру – гелій (3Не) розглядається як потенційне ядерне паливо. За деякими оцінками, за т-ри 700°С з реґоліту виділяються Н, Не і 20-30 % N і C. Отже, одержавши тонну 3Не внаслідок нагрівання реґоліту до 700°С, додатково матимемо 6300 т Н, 700 т N, 1600 т С. Існують дані, що в районі місячних морів вміст 3Не у верхньому шарі реґоліту завтовшки три метри достатній для енергозабезпечення Землі протягом тисячі років (Taylor L. A. Helium-3 on the Moon for energy generation: abundances and recovery // 3rd Int. Conf. Explor. and Util. Moon and 28th Vernadsky – Brown Microsymp. Comp. Planetol., Moscow, Oct. 11-14, 1998: Abstr. Pap. – Moscow, 1998. – Р. 43).
В аглютинатах є самородне залізо, у троїліті – сірка, а на часточках ґрунту накопичуються леткі хлор, натрій, цинк і сірка. Встановлено, що верхній шар реголіту потужністю 2 м містить близько 8•109 т водню, 1,5•1010 т вуглецю і 8•109 т азоту. Крім того, з реґоліту і гірських порід Місяця можна одержати такі будівельні матеріали, як цемент, бетон, кераміку і конструкції із скла. Ці матеріали спроможні забезпечити тепловий і радіаційний захист, міцність конструкцій та їхню інертність.
За механічною структурою аналогічними є поверхневі шари ґрунту Марса і Меркурія.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
