Регіональна мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Регіона́льна мо́ва — мова, яка має певне поширення і правовий статус якої (яких) закріплений в одному або кількох адміністративно-територіальних суб'єктах (областях, провінціях, краях, штатах, районах, муніципалітетах або інших регіонах держави) поряд з офіційною/державною мовою, яка діє на території всієї держави.

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (частина I, стаття 1) визначає:

«регіональні мови або мови меншин» (regional or minority languages) - це мови, які:

і) традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та

іі) відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави.

Визнання регіональних мов або мов меншин « не можна плутати із визнанням мови як офіційної ».[1]

Приклад — німецька мова як регіональна в провінції Південний Тіроль, Італія. Саме поняття «регіональна мова» представляє певні труднощі для політиків і лінгвістів, особливо в разі поширення близькоспоріднених мов, коли важко розмежувати поняття мову й діалект. Подібна ситуація спостерігається в Китаї, Франції, романських країнах.

Європейська хартія пропонує перелік суспільних сфер вживання (освітня, адміністративна, медійна тощо) та набір ділянок і засобів, які можуть слугувати для підтримки вживання певної регіональної або міноритарної мови паралельно з офіційною/державною мовою держави. Кожна держава сама обирає собі формулу та рівень підтримки для кожної регіональної або міноритарної мови, з урахуванням стану мови, в межах певних територій, виходячи зі своєї конкретної ситуації та потреб.

В Україні[ред.ред. код]

Докладніше у статті Регіональні мови України

Згідно з Законом України «Про засади державної мовної політики», який набрав чинності 10 серпня 2012 року[2], статус регіональної мови може надавати місцева рада, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10 % від населення відповідного регіону, а в окремих випадках й менше 10 %.[3]

Джерела[ред.ред. код]

  1. [1] Пояснювальна доповідь (українською мовою), Європейська хартія регіональних мов або мов меншин.
  2. В Україні набув чинності закон про мови
  3. Мовний закон опублікований і набув чинності