Резистентність (психологія)

Резисте́нтність — психологічний термін який Зигмунд Фройд первісно використовував щоб позначити блокування паціентом спогадів із свідомої пам'яті під час психоаналізу та загалом протягом психотерапії.

Це було ключовим поняттям, оскільки для основного методу лікування Фрейда, розмовна терапія, необхідно зробити ці спогади доступними для свідомості пацієнта.

Пізніше Фрейд описав п'ять різних форм резистентності (опору). Вони стали асоціюватися з різними аналітичними структурами.

Пізніше ця первісна концепція Фрейда була розширена в сучасне поняття психологічного опору.

Див. також

• Психологічний опір
• Резистентність (психіатрія)

Джерела

• Енциклопедія психоаналізу англ.

Посилання

• Miller,W.R., Rollnick,S. (2002) Motivational Interviewing (2nd ed.). London: Guilford Press