Резистентність (психологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Резисте́нтність — психологічний термін який Зигмунд Фройд первісно використовував щоб позначити блокування паціентом спогадів із свідомої пам'яті під час психоаналізу та загалом протягом психотерапії.

Це було ключовим поняттям, оскільки для основного методу лікування Фрейда, розмовна терапія, необхідно зробити ці спогади доступними для свідомості пацієнта.

Пізніше Фрейд описав п'ять різних форм резистентності (опору). Вони стали асоціюватися з різними аналітичними структурами.

Пізніше ця первісна концепція Фрейда була розширена в сучасне поняття психологічного опору.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Miller,W.R., Rollnick,S. (2002) Motivational Interviewing (2nd ed.). London: Guilford Press