Рейський Владислав Степанович
| Рейський Владислав Степанович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народився | 11 травня 1932 | ||||||||
| Помер | 22 жовтня 2021 (89 років) | ||||||||
| Місце проживання | Київ | ||||||||
| Діяльність | кінооператор | ||||||||
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого | ||||||||
| Членство | Національна спілка журналістів України і НСКУ | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Рейський Владислав Степанович (11 травня 1932 — 22 жовтня 2021, Київ) — український репортер, кіно-відеооператор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Київський кінотехнікум (1956) та операторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1972). Працював асистентом оператора «Укркінохроніки». З 1960 р. — оператор студії «Укртелефільм».[1]
Під час Німецько-радянської війни був зв'язковим Київського підпілля «Арсеналець».[2]
Зняв стрічки: «Шляхами Югославії» (1966), «Зустріч з Седнівим» (1966), «Карпатські етюди», «Трипільська балада» (1967), «Червоні й сині галстуки» (1968), «Весна степового краю», «Хазяїн землі» (1969), «Щоденник з'їзду ЛКСМУ», «Палац науки» (1970), «Застава на Дунаї», «Батько і син» (1971), «Ключі від неба» (1972), «У мирному небі України», «Змагання — це творчість» (1973), «Подвиг на кордоні» (1974), «Тваринництву — ударний фронт» (1974. Диплом Держтелерадіо), «Званням солдата зобов'язаний» (1975), «Ми не з легенди», «Полісся — партизанський край» (1977), «Нафтовики Полісся» (1978), «Біля воріт країни» (1979), «Слід на землі», «Про що говорять деснянські хвилі» (1981), «Рядовий кордону», «Слово Гіталова» (1982) та ін.
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалід першої групи.[1]
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член Національних спілок журналістів і кінематографістів України.
Заступник голови об'єднання ветеранів Чернігівського земляцтва в Києві.[2]
Відзнаки[ред. | ред. код]
.jpg)
- Орден «За мужність» III степеня;
- Медаль «Захиснику Вітчизни»;
- Медаль «За бездоганну службу» І ступеня;
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»;
- Медаль Жукова;
- Медаль «Ветеран праці»;
- Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»;
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Юлія Максимчук (8 травня 2008). Старійшина операторського цеху Владислав Рейський: «На зйомку я їздив тролейбусом». Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
- ↑ а б Владислав РЕЙСЬКИЙ, заступник голови об'єднання ветеранів. В краю партизанської слави // Отчий поріг. — Вип. вересень, 2014 р. № 9. — С. 10. Архівовано з джерела 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
Література[ред. | ред. код]
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.131.
- Народились 11 травня
- Народились 1932
- Померли 22 жовтня
- Померли 2021
- Члени НСЖУ
- Члени Національної спілки кінематографістів України
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю Жукова
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 1500-річчя Києва»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 1 ступеня
- Українські кінооператори
- Ліквідатори аварії на ЧАЕС
- Персоналії:Укртелефільм
- Учасники Другої світової війни