Реконструкція (архітектура)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Реконструкція (лат. — назад і будова) — перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Реконструкція будівель — проведення будівельних робіт в цілях зміни існуючих техніко-економічних показників об'єкту і підвищення ефективності його використання, що передбачають: реорганізацію об'єкта, зміна геометричних розмірів і технічних показників, капітальне будівництво, прибудови, надбудови, розбирання та посилення несучих конструкцій, переобладнання горищного приміщення під мансарду, будівництво та реконструкцію інженерних систем і комунікацій тощо

Реконструкція будівель — це складний і трудомісткий процес. Особливо, якщо мова йде про пам'ятник архітектури або історичну забудову. У цьому випадку вік будови може становити кілька століть, і завдання, поставлене перед проектувальником, ускладнюється в десятки разів. Адже йому необхідно не тільки поліпшити експлуатаційні характеристики будівлі, створити умови для його ефективного використання, але й відновити його колишню зовнішність, зберегти дух епохи.

Види[ред.ред. код]

Реконструкція промислових підприємств[ред.ред. код]

При реконструкції промислових об'єктів впроваджуються більш продуктивні високомеханізовані і автоматизовані технологічні процеси, досягається більш раціональне використання виробничих площ, підвищується ефективність використання капітальних вкладень.

До реконструкції діючих підприємств відноситься перевлаштування існуючих цехів та об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення, як правило, без розширення наявних будинків і споруд основного призначення. При реконструкції діючих підприємств можливе розширення окремих будівель і споруд в тих випадках, коли нове високопродуктивне і більш досконале за технічними показниками устаткування не може бути розміщено в існуючих будівлях; будують нові та розширюють існуючі цехи та інші об'єкти комплексу з метою ліквідації диспропорції; будують нові будівлі і споруди того ж призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуатація яких за технічними та економічними умовами визнана недоцільною.

Реконструкція істотно відрізняється від нового будівництва і має свої особливості в проектуванні, розробці технологічного процесу будівництва, специфіки виконання будівельно-монтажних робіт, що пов'язано з різнотипністю конструктивних та об'ємно-планувальних рішень, стисненістю будівельного майданчика, необхідністю поетапного виконання робіт на різних ділянках, поєднанням виробничої діяльності підприємства з виконанням будівельно-монтажних робіт, розбиранням в окремих випадках старих споруд або їх частин та ін.

Ступінь оновлення основних фондів зазвичай характеризується масштабом проведення реконструктивних робіт. За цією ознакою реконструкція підрозділяється на докорінну і малу.

Корінна реконструкція являє собою повне переобладнання і перевлаштування всіх виробництв підприємства з демонтажем, монтажем та заміною технологічного обладнання, перебудовою або розширенням існуючих та будівництвом нових виробничих і підсобно-допоміжних цехів (замість що зносяться). Корінна реконструкція, як правило, здійснюється за єдиним проектом і кошторисом.

Мала реконструкція відрізняється від корінної обсягом робіт і пов'язана з переобладнанням і перебудовою окремих виробництв підприємства. Реконструкція цього виду здійснюється за окремими технічними (техноробочого) проектам і кошторисам до них.

Реконструкція житлових і громадських будівель[ред.ред. код]

На характер реконструкції, модернізації, перебудови сформованої житлової та громадської забудови впливають такі основні фактори:

Крім того, в даний час починає виникати потреба в реконструкції будинків і нової будівлі, в тому числі повнозбірних, зведених декілька десятиліть тому, хоча термін їх служби по довговічності розрахований на 100–125 років. Справа в тому, що основною причиною реконструкції таких будинків є їх моральне старіння, так як вони були побудовані за першими типовими проектами (із зменшеними розмірами кухонь, ванн, передніх, з входом в кухню з житлової кімнати, з суміщеними ванній і санвузлом).

Внутрішнє перепланування буває двох видів: часткове і повне.

Класифікація способів реконструкції[ред.ред. код]

При реконструкції значний об'єм займають роботи, пов'язані з розбиранням і руйнуванням конструкцій будівель і споруд. Вони відрізняються великою трудомісткістю і в значній мірі визначають сроки реконструкції.

Розбирання — це розчленування будівель, споруд або їх конструкцій на частини, видалення цих частин і розчистка місця будівництва.

Розбирання будівельних конструкцій неможливе без руйнування матеріала конструкцій або стиковочних з'єднань. В з'язку з цим розбирання може бути:

  • з частковою руйнацією конструкцій, наприклад, розбирання перекриття із монолітного залізобетону;
  • з повною руйнацією, наприклад, розбирання фундамента під обладнання.

Руйнування — це подрібнення, різання або плавлення матеріалу конструкцій. Таким чином, руйнування є необхідною складовою частиною розбирання.

Розбирання будівель буває повне і часткове.

Повне розбирання будівель і їх конструктивних елементів здійснюється при зносі або значній реконструкції будівель і споруд.

Часткове розбирання виконується при зміні об'ємно-планувальних рішень будівлі, заміні окремих конструкцій або їх ремонті.

Джерела[ред.ред. код]

  1. ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»
  2. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про комплексну реконструкцію кварталів»
  3. Кочереженко В. В., Лебедев В. М. Технология реконструкции зданий и сооружений: Учебное пособие. — М.: Издательство Ассоциации строительных вузов, 2007. — 224с.

Див. також[ред.ред. код]