Релігійний культ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Релігі́йний культ (лат. cultusпоклоніння, шанування) — система релігійних дій, предметів і символів, апробованих у релігійній практиці впродовж певного часу та змінюваних за потребою. Пов'язаний з релігійними уявленнями віруючих і спрямований на задоволення їхніх релігійних потреб.

Релігійний культ — явище конфесійно зорієнтоване. Воно передбачає певний набір культових заходів. Найбільш вони розвинені в язичництві, яке фактично складається з різноманітних культів: тотемічних культ, похоронний культ, промисловий культ, родові і сімейні культи, шаманський культ, культ племінного бога та ін.. Можна також виділяти види культів по об'єктах: культ сонця, культ неба, культ води, культ тварин, культ рослин, культ вогню, культ предків, культ царя і т. д.

Для кожного язичницького божества існував свій культ, наприклад, культ Ваала, культ Астарта та інші.

У православ'ї та католицизмі, велике значення надається семи таїнствам: хрещенню, причащанню, освяченню, покаянню (сповіді), миропомазанню, церковного шлюбу та маслосвяттю (соборуванню). Кожне з них має свій догмат, зміст і символічне значення (хрещення символізує залучення до християнської релігії, причащання — акт символічне перетворення хліба й вина на тіло і кров Господа, через які віруючий долучається до єства Божого тощо.

В англіканській церкві визнаються лише три таїнства — хрещення, причащання і шлюб, а у баптизмі та лютеранстві два — хрещення і причащання. Особливе місце в релігійному культі належить молитві, яка є найважливішим засобом спілкування віруючих з Богом.

Законодавче регламентування[ред.ред. код]

Культова діяльність визначається і регулюється певною системою норм і правил. У духовній сфері культову діяльність регламентують церковні канони, тому вона має канонічний характер. Безпосередню культову діяльність, крім церковних канонів і статутів, регламентують ще й відповідні нормативно-правові акти. Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р.) встановлено, що богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії, що безперешкодно проводяться у культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, у місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях, на підприємствах за ініціативи їх трудових колективів та за згодою адміністрації.

Богослужіння і релігійні обряди в лікарнях, шпиталях, будинках для перестарілих та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання проводяться на прохання осіб, які перебувають у них, або за ініціативою релігійних організацій.

В інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться з дозволу відповідно місцевої державної адміністрації, виконкому селищ, або міської ради.

В монотеїстичних релігіях під культом розуміється релігійна обрядовість: служителі культу, католицький культ, культові предмети. Релігійний культ слід відрізняти від таких політичних, естетичних, етичних і філософських феноменів, як «культ сили», «культ успіху», «культ людини», «культ розуму» і інші.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Академ, релігієзнавство. К., 2000; Релігієзнавство. К., 2001.
  • Релігієзнавство: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. — 220 с.