Релігійні війни у Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Релігійні війни у Франції
Le Siege de La Rochelle par le Duc d Anjou en 1573.jpg

Облога Ла-Рошелі у 1572—1573 роках
Дата: 1562—1598
Місце: Франція
Результат: Нантський едикт
Сторони
Протестанти:
Гугеноти
Англія
Пфальц
Політики Католики:
Католицька ліга
Іспанія
Герцогство Савойське
Командувачі
Луї де Конде
Гаспар де Коліньї
Єлизавета I
Генріх Наваррський

Франсуа де Монморансі
Шарль де Монморансі-Дамвіль
Франсуа де Гіз
Генріх I де Гіз
Філіп II Габсбург
Сикст V
Карл-Емануел I Савойський
Катерина Медічі
Карл IX
Генріх III

Релігійні війни у Франції — низка громадянських конфліктів між католиками, які складали більшість населення, і протестантською меньшістю, що сповідувала кальвінізм.

Передумови[ред.ред. код]

У рамках Реформації, що відбувалася в Європі із середини XVI ст. відповідні процеси торкнулися й Франції. Тут переважно на півдні та заході країни почали з'являтися громади кальвіністів, або гугенотів, як їх називали французи. Перші дії проти них застосовував ще король Франциск I.

Цю політику продовжив його син Генріх II. Ситуація стрімко погіршилася у зв'язку з поразкою Франції в Італійських війнах: численні загони професійних і водночас невдаволених солдатів та дворян поверталися додому. їх злегкістю навертали до себе численні протестанські проповідники. Вже у 1559 році створюється Синод пресвітеріанської церкви. У 1561 році гугеноти нараховували 2 тисячі громад, куди входило біля 400 тисяч віруючих. При цьому більшість з них складали заможні купці та банкири, а також знать Гасконі, Пуатьє, Гієні, Періге, Лангедоку. До гугенотів долучились також Жанна д'Альбре, королева Наварри, Рене Французька, донька короля Людовика XII, принци Конде, роди Субізів, Шатійонів.

В цей час відчутним стає різниця між двома частинами Франції: півднем та північчю, що тривало з часів Альбігойських війн. Гасконці та пуатьєрци казали про Францію: «Там, за Луарою». У підсумку релігія стала приводу для початку протистояння між провідними родами Франції, торгівельними містами та містами центральної частини країни.

Перебіг подій[ред.ред. код]

Початком війни послужила різанина, яку влаштува у 1562 році один з лідерів католиків Франсуа де Гіз у м. Вассі. Вслід за цим почалися бойові дії, так званна Перша війна. Вона тривала до 1563 року. В цей час католики розбили гугенотів у битві при Дре у 1562 році.

У 1565 році гізи уклали союз з Іспанією, спрямований проти гугенотів. Від іспанського короля Філіпа II католики головним чином отримували кошти. У свою чергу гугеноти спиралися на підтримку Англії та Пфальца.

У 1567 році розпочалася Друга релігійна війна. Спочатку католики перемогли у битві при Сен-Дені, але згодом втратили перевагу. Зрештою у 1568 році укладено новий мирний договір. Втім невирішеність завдань обох сторін призвело до Третьої релігійної війни. У 1569 році католики здобули низку важливих перемог, проте у 1570 році зазнали поразки при Арне-ле-Дюкі. Тому було укладено новий мир. Однією з його причин також було фактично банкрутство королівської скарбниці, неможливість сплачувати виплати найманцям.

В цей час адмірал Гаспар де Коліньї вирішив, що зовнішня загроза повина об'єднати обидві табори. деякий час в цьому його підтримував король Карл IX. Вони планували напасти на нідерланди, де на той час відбувалося повстання проти іспанії. Коліньї й король вважали здобути реванш за поразку в Італійських війнах та успіхом проти зовнішнього ворога об'єднати країну. Водночас Іспанія почала тиск на королеву Катерину Медічі й католицьку партію щодо неможливості їх союзу з протестантами. До цього додалося впевненість Медічі та Гізів стосовно неможливості збройно протидіяти іспанцям. Тому вирішено було позбутися внутрішньої загрози для королівства — лідерів гугенотів. Для цього обрано привід весілля Маргарити Валуа та одного з лідерів гугенотів Генріха Наваррського. У 1572 році відбувається Варфоломійська ніч — винищення гугенотів. Втім план Медічі та Гізів зазнав змін. після зниженя протестанських лідерів на чолі із Гаспаром де Коліньї низка католицьких вождів на чолі з старшиною Парижою розпочали різанину усіх гугенотів, які перебували у Парижі. В подальшому це ненавмисно перекинулося на інші міста Франції. В цілому вже відбувалася боротьба між провідними родами у кожному місті, які лише прикривалися релігійними догмами.

Варфоломійська ніч стала приводом для початку Четвертої релігійної війни. зпочатку армія католиків на чолі із Генріхом Анжійським, майбутнім королем Генріхом III, розпочала облогу Ла-Рошелі, яка тривала до 1573 року. Зрештою невдачі католиків змусили укласти новий мир, який в цілому повторював попердні договори. Водночас в цей виникає формується група аристократів, що виступала за прояв поміркованості з обох боків задля країни. Вони отримали назву політики. Їх очолили представники роду Монморансі, які мали дуже сильні позиції як у центральній Франції, так й на півдні — у Лангедоку. З ними вимушени були рахуватися лідери гугенотів і католиків.

У 1574–1576 роках відбулася П'ята релігійна війна, проте без наявного успіху якоїсь з сторін. У 1576 році король Генріх III з огляду на складне своє становище видав едикт щодо свободи віросповідування, окрім Парижу. Це викликало спротив католиків на чолі із Генріхом де Гізом — Шосту релігійну війну. У 1577 році остаточно оформилася Католицька ліга, що ставила собі на мету знищення протестантів.

В цей час зі своїми амбіціями втрутився молодший брат короля (Монсіньйор) Франциск Алансонський і Анжуйський. У 1579 році розпочалася Сьома релігійна війна або «Війна Монсіньйора», яку розпочав Франциск у союзі з гугенотами. Щоб вдовольнити його амбіцій Катерина Медічі надала допомогу синові у завоюванні південних Нідерландів. Проте цей намір завершився цілковитою поразкою.

На деякий час ситуація у країні заспокоїлася. Втім вже у 1585 році розпочалася нова «Восьма релігійна війна» або «Війна трьох Генріхів» (Генріха III, Генріха де Гіза, Генріха Наваррського. В цей час війна релігійна все більше нагадує боротьбу за владу, за отримування французької корони. У 1587 році Генріх Наваррський здобув перемогу при Куртре. Водночас збільшив звій вплив Генріх Гіз. У 1588 році проти короля повстав Париж, відбувся так званий день баррикад. Генріх Гіз здобув майже повну владу, ставши фактичним королем. За Генріха III стояла лише невелика кількість міст. в цей час відбулися засідання Гекнеральних Штатів у Блуа. Тоді ж король надав наказ наказ вбити Генріха Гіза та його брата кардинала. після цього від короля відійшли усі, коірм Генріха наваррського. Водночас вбивством Гіза Генріх III фактично допоміг наваррського, усунувши найбільш здібного й небезпечного супротивника. У 1589 році у передмісті Парижу — Сен-Клу — вбито самого Генріха III.

Після цього розпочинається боротьба Генріха наваррського за корону. До 1598 року він з перемінним успіхом воює проти католицької ліги на чолі із герцогом Майєнським, якого підтримувала Франція. Зрештою у 1594 році Наваррський входить до Парижу й коронується як Генріх IV. У 1598 році укладається Вервенський мир з Іспанією та герцогом Меркером (останнім лідером католиків) у Бретані. Того ж року новий король під тиском колишніх своїх соратників-гугенотів видає Нантський едікт, що гарантував гугенотам 200 безпечних міст.

Втім це виявилося тимчасовою поступкою з боку католиків. Поступово колишній лідер гугенотів Генріх IV Бурбон (Наварр) став підтримувати ктоликів, запросив єзуїтів. Цю справу продовжив його син Людовик XIII разом з кардиналом Рішельє, які знищили у 1620-х роках військовий вплив гугенотів на півдні.

Остаточний край поклав онук Генріха IV — Людовик XIV, який у 1685 році скасував Нантський едикт.

Джерела[ред.ред. код]

  • Knecht, Robert J. (2007). The Valois: Kings of France 1328–1589 (2nd ed.). New York: Hambledon Continuum. ISBN 1-85285-522-3.
  • Davis, Natalie Zemon: The Rites of Voilence: Religious Riot in Sixteenth-Century France. In: Soman, Alfred (Hrsg.): The Massacre of St. Bartholomew. Reappraisals and Documents. The Hague 1974, S. 203–242.
  • Arlette Jouanna (dir.), Histoire et dictionnaire des guerres de religion, 1559–1598, Robert Laffont, 1998 (coll. " Bouquins ") (ISBN 2-221-07425-4) ;