Оле Ремер
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Оле Крістенсен Ремер | |
 |
|
| Народився | 25 вересня 1644 Орхус |
| Помер | 19 вересня 1710 Копенгаген |
|---|---|
| Національність | данець |
| Відомі учні | |
| Відомий у зв'язку з: | швидкість світла |
О́ле Крі́стенсен Ре́мер (дан. Ole Christensen Rømer; 25 вересня 1644, Орхус — †19 вересня 1710, Копенгаґен) — данський астроном, який перший виміряв швидкість світла (1676).
Зміст |
[ред.] Біографія
Ремер народився в 1644 році в родинї купця. Закінчив Копенгагенський університет. Учень фізика Расмуса Бартоліна, в копенгагенському університеті під його керівництвом вивчав математику і астрономію, потім допомагав французькому астрономові Пікару у визначенні географічного розташування Уранібурга. Пікар переконав молодого Ремера відправитися з ним до Парижа.
[ред.] Робота в Парижі
У 1671 році переїхав до Парижа, де працював в Паризькій обсерваторії. Також він був вчителем дофіна і брав участь в створенні фонтанів Версаля. Ремер зробився діяльним співробітником Кассіні і був дуже скоро вибраний в члени паризької академії наук.
Найважливішою з вчених робіт Ремера в Парижі було визначення швидкості світла, засноване на низці спостережень, проведених ним і Кассіні над затемненнями супутника Юпітера Іо. Користуючись складеними Дж.Кассіні таблицями руху супутників Юпітера, Ремер пояснив запізнювання часу затемнення першого супутника (для випадку, коли Земля і Юпітер найбільш віддалені один від одного) щодо часу затемнення при найменшій відстані між ними скінченністю швидкості світла. Запізнювання складало 22 хвилин, і за цей час світло мало подолати відстань, рівну діаметру орбіти Землі (за сучасними даними, світло проходить ця відстань приблизно за 17 хвилин). Перший звіт про своє відкриття Ремер представив в Паризьку академію 22 листопада 1675 року. Тому ж предмету він присвятив мемуар «Démonstration touchant le mouvement de la lumière» («Старі мемуари паризької академії наук», тт. I і X). Спочатку гіпотеза Ремера була зустрінута з недовір'ям, оскільки більшість учених було упевнені, що швидкість світла нескінченна. Лише через півстоліття вона затвердилася в науці.
За свідченням Лейбніца, Ремер раніше 1676 року зробив ще важливе в практичному відношенні відкриття, що епіциклоїдні зубці в зубчатому колесі проводять найменше тертя.
У «Старих мемуарах паризької академії» були надруковані ще деякі повідомлення Ремера, наприклад: «Règle universelle pour juger de la bonté des machines qui servent à élèver l’eau par le moyen d’une machine» (т. I); «Construction d’une roue propre à exprimer par son mouvement l’inegalité des révolution des planètes» (там же); «Experimenta circa altitudines et amplitudines projectionis corporum gravium, instituta cum argento vivo» (VI), «De crassitie et viribus tuborum in aquaeductibus secundum diversas fontium altitudines diversas que tuborum diametros» (там же). Опису винаходів Ремера присвячена також низка статей, надрукованих у виданні «Machines approuv. entre 1666 et 1701 par l’Acad. de Paris» (I, 1735).
[ред.] Повернення до Данії
У 1681 році Ремер повернувся на батьківщину. Зробившись професором математики і астрономії в копенгагенському університеті. Він активно займався астрономічними спостереженнями як у себе вдома, так і в університетській обсерваторії, використовуючи вдосконалені інструменти, зроблені за його кресленнями. Ремер зайнявся обладнанням астрономічної обсерваторії, яка, завдяки його працям, скоро зайняла дуже видне місце в науці. Ремер винайшов кілька астрономічних інструментів: полуденну трубу, меридіанне коло, екваторіал з годинниковим колом і дугою нахилів і деякі інші. За допомогою них він провів цілу низку чудових досліджень: визначив нахили і прямі сходження більше 1000 зірок; робив протягом 17 або 18 років спостереження, які, на його думку, мали привести до визначення річних паралаксів нерухомих зірок і інше.
Як королівський математик він розробив національну систему мір і вагів для Данії, яку ввели 1 травня 1683 року. Ремеру належить також заслуга введення в Данії в 1710 році григоріанського календаря. Після повернення Ремера на батьківщину у пресі з'явилися тільки два твори, що належали йому, — обидва в «Miscellanea Berolinensia»: «Descriptio luminis borealis» (I, 1710) і «De instrumento astronomicis observationibus inserviente а se invento» (III, 1727). З інструментів, винайдених Ремером, окрім згаданих вище, великим розповсюдженням в кінці XVII ст. користувався мікрометр, що вживається при спостереженні затемнень і має дуже дотепний устрій. Перша біографія Ремера написана Горребовим і поміщена на початку згаданого вище твору.
У 1705 році Ремер був призначений на посаду поліцаймейстера і бургомістра в Копенгагені, які займав потім до самої своїй смерті з великою користю для міста.
На жаль, його спостереження не збереглися: вони згоріли під час великої пожежі в Копенгагені в 1728 році. Пожежа знищила і обсерваторію. Учневі і наступникові Ремера по управлінню обсерваторією, Горребову, вдалося врятувати тільки незначну частину рукописів Ремера.
[ред.] Бібліографія
- R.J. MacKay and R.W. Oldford. «Scientific Method, Statistical Method and the Speed of Light», Statistical Science 15(3):254—278, 2000 (в основному про А.А.Майкельсона, але містить інформацію про його попередників, включаючи Ремера. Також доступно на: [1]))
[ред.] Посилання
- Roemer, Ole Christensen (at the Galileo Project)
- ROEMER, Démonstration touchant le mouvement de la lumière (Rømer’s 1676 paper, in French, as ordinary text)
- A Demonstration concerning the Motion of Light, communicated from Paris (Rømer’s 1676 paper, in English and French, as bitmap images)
- Rømer and the Doppler Principle. (further details on Rømer’s result)
- Fysikeren Ole Rømer (данською мовою)
