Ремонтопридатність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ремонтоприда́тність (англ. maintainability) — властивість об'єкта бути пристосованим до підтримання та відновлення стану, в якому він здатний виконувати потрібні функції за допомогою технічного обслуговування та ремонту[1].

Показники ремонтопридатності[ред.ред. код]

Головним показником ремонтопридатності є час відновлення об'єкта після відмови, що містить такі основні складові:

  • час виявлення елемента, що відмовив;
  • час ремонту або заміни елементів, що відмовили;
  • час доставлення необхідних елементів та деталей;
  • час налагоджування елемента та контролю після його ремонту або заміни.

Кожна з цих складових залежить від великої кількості різнорідних випадкових факторів, отже час відновлення є випадковим. За аналогією до показників безвідмовності, як показники ремонтопридатності об'єктів використовують ймовірнісні характеристики[1]:

  • імовірність відновлення v(t) — імовірність того, що час відновлення працездатного стану об'єкта не перевищить заданого значення;
  • щільність розподілу імовірності відновлення fτ(t) — похідна від функції розподілу імовірності відновлення v(t);
  • середня інтенсивність відновлення μ(t) — середнє значення інтенсивності відновлення в заданому інтервалі часу;
  • середня тривалість відновлення Tв — математичне сподівання часу відновлення працездатного стану об'єкта після відмови;
  • гамма-відсоткова тривалість відновлення tγ — інтервал часу, протягом якого відновлення працездатності об'єкта здійсниться з імовірністю у, вираженою у відсотках;
  • середня трудомісткість технічного обслуговування — математичне сподівання трудомісткості технічного обслуговування та (чи) ремонту, виражене в людино-годинах.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ДСТУ 2860-94

Джерела[ред.ред. код]