Ренато Дульбекко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ренато Дульбекко
Renato Dulbecco
Народився 22 лютого 1914(1914-02-22)
Катандзаро, Італія[1][2][3]
Помер 20 лютого 2012(2012-02-20) (97 років)
Ла-Хоя, Сан-Дієґо, Каліфорнія, США[4][5]
Місце проживання США
Імперія
Мілан
Ла-Хоя
Країна Італія Італія
Діяльність вірусолог, лікар
Alma mater Туринський університет
Галузь вірусологія
Заклад Інститут біологічних досліджень імені Солка (1963—1972, 1977—1992, 1997 -)
Проект "Геном людини» (Італія, 1992—1997)
Каліфорнійський університет у Сан-Дієго (1977—1981)
Імперський фонд дослідження раку (1972—1977)
Каліфорнійський технологічний інститут (1949—1963)
Університет Індіани (1947—1949)
Відомі учні Говард Темін
Аспіранти, докторанти Тонеґава Сусуму
John W. Draked
Членство Лондонське королівське товариство
Національна академія деї Лінчеї
Національна академія наук США[6]
Американська академія мистецтв і наук
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1975)

CMNS: Ренато Дульбекко у Вікісховищі

Ренато Дульбекко (італ. Renato Dulbecco (22 лютого 1914 — 20 лютого 2012, Катандзаро, Калабрія) — італійський вірусолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині в 1975 у (спільно з Девідом Балтімором та Говардом Теміним) «за відкриття, що стосуються взаємодії між онкогенними вірусами і генетичним матеріалом клітини».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]