Рено FT-17

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
1000x750 Char Renault FT-17 73523.jpg
Рено FT-17
Загальні дані
класифікація легкий танк
компонувальна схема класична
Виробництво та застосування
країна-виробник Франція Франція
розробник Рудольф Ернст-Мецмаєр (нім. Rodolphe Ernst-Metzmaier)
компанія-виробник Рено
роки виробництва 1917 - 1918
кількість виробів, од. більше 3800
роки експлуатації 1917–1945
модифікації Char à canon 37, Char mitrailleur, FT 75 BS, Char signal, FT 17 modifié 31, Six Ton Tank Model 1917, Російський Рено, Fiat 3000
основні країни-оператори Франція Франція
війни Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Польсько-радянська війна 1920, Громадянська війна в Китаї, Громадянська війна в Іспанії, Друга світова війна, Французько-таїландська війна, Війна за незалежність Туреччини (французами)
Основні параметри
бойова маса, т 6.5 тонн
екіпаж, чол. 2 (командир, водій)
довжина, мм 5 метрів
ширина, мм 1.74 метрів
висота, мм 2.14 метрів
кліренс, мм 0.41 метрів
Броня
тип броні стальна катана
  лоб корпусу, мм/град. 22 мм
  лоб корпусу (верх), мм/град. 16 / 17°
  лоб корпусу (середина), мм/град. 16 / 70°
  лоб корпусу (низ), мм/град. 16 / 30°
  борт корпусу, мм/град. 16 / 0°
  корма корпусу, мм/град. 16 / 0°
  дах корпусу, мм/град. 8 / 65—90°
  днище, мм/град. 6
  лоб башти, мм/град. 16 / 12°
  маска гармати, мм/град. 16
  борт башти, мм/град. 16 / 12°
  корма башти, мм/град. 16 / 12°
  дах башти, мм/град. 8 / 73—90°
Озброєння
основне озброєння 37 мм гармата або 7.92 мм кулемет
довжина ствола, кал. 21
кути ВН, ° −20…+35
боєкомплект гармати 237
приціли телескопічний 1 × 8-мм
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна Renault 4-циліндровий бензиновий
потужність двигуна, к.с. (кВт) 39 кінських сил (29 кВ)
трансмісія ковзаюча
підвіска вертикальні пружини
швидкість по шосе, км/год. 7,8 км/год
запас ходу по шосе, км 35
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,60
подоланний підйом, ° до 45
подоланна стінка, м 0,6
подоланний рів, м 1,35; 1,8 (з «хвостом»)
подоланний брід, м 0,7

Рено FT-17 — французький легкий танк. Розробка цього танку була найбільш революційною і впливовою в історії танкобудування. Рено FT-17 був першим танком з гарматною баштою, яка могла обертатись на 360°. Дизайн танку, при якому башта розташовувалась нагорі машини, двигун розташовувався позаду, а водій сидів спереду, став традиційним у танкобудуванні, цей дизайн використовують і сьогодні. На той час це була революційна розробка, через що історик Стівен Залога в описі цього типу танків написав:

Це перший світовий сучасний танк.[1]


Історія створення та виробництва[ред.ред. код]

Макет FT-17

Розробка нового легкого танка була розпочата в травні 1916 року відомим автомобільним виробником Луї Рено. Є свідчення про те, що сам Рено займався попередньою розробкою проекту танка, так як не був достатньо упевнений, що вірне співвідношення потужності і ваги машини може бути досягнуто для середнього танка, запитуваного армією. Прикінцеві креслення проекту підготував один з найталановитіших проектувальників Рено-Родольф Ернст-Мецмаір.

Незважаючи на те, що проект танка Рено був набагато більш прогресивним, ніж перші два французьких танка (CA-1 Шнайдер і важкий Сен-Шамон), у Рено спочатку були проблеми із затвердженням проекту командувачем французькими танковими силами полковником (пізніше генералом) Жан-Батистом Еженом Естіенном (Jean Baptiste Eugène Estienne). Навіть після першого використання танків англійцями 15 вересня 1916, після якого французам знадобилося впровадження власних танків, виробництво легкого танка було майже скасовано на користь надважкого танка (пізніша розробка Char 2C). Однак, тепер уже за активної підтримки Естіенна, а потім і французьких головнокомандувачів, які розглядали легкі танки як більш здійсненний і реалістичний вибір, Рено нарешті зміг продовжити розробку свого танка. Але все одно змагання з Char 2C тривало до самого кінця війни.

У першій половині 1917 дослідний зразок танка повільно вдосконалювався, однак проблеми з ременем приводу вентилятора і з системою охолодження у FT збереглася до кінця Першої світової війни. У 1917 році було вироблено всього 84 танка, але до кінця війни було поставлено 2697 машин. Принаймні, всього було вироблено понад 3 177 танків, деякі оцінки вказують до 4 000 танків, всіх модифікацій. Однак цифра 3 177 — загальна кількість танків, поставлених французькій армії; ще 514 танків були, можливо, безпосередньо поставлені армії США, 24 — у Великобританію і три — в Італію. Таким чином, ймовірна повна кількість випущених танків склала 3 694 одиниць. Спочатку, у танка була кругла башта, пізніше — восьмикутна башта. В останніх модифікаціях танк мав скруглену башту (так звану башту Жиро, за назвою однієї з багатьох фабрик, на якій випускалися), що виготовлялася з листової сталі. На останні дві модифікації танка могли встановлюватися гармата Puteaux SA 18 або 7,92-мм кулемет Гочкіса. У США була побудована за ліцензією трохи змінена версія танку, так званий Шеститонний танк або M1917 (всього 950 танків, з них 64 одиниці до кінця війни, але було вже надто пізно, щоб скористатися ними в бойових діях).

Іноземні варіації FT-17[ред.ред. код]

6-тонний танк M1917 - (англ. Six-ton Tank M1917), також відомий як «Форд-двомісний» (англ. Ford Two-man) - легкий танк США періоду Першої світової війни, варіант Рено FT-17. Виготовлявся серійно з жовтня 1918 року, загальний випуск склав 952 машини в декількох варіантах. У Першій світовій війні ці машини взяти участі не встигли, проте використовувалися для навчально-тренувальних цілей до кінця 1930-х років, а з початком Другої світової війни багато з залишившихся M1917 були передані Великобританії і Канаді, для використання в тій же якості.

На основі FT-17 свій танк створили італійці. «Fiat 3000» (L5/21) і Fiat 3000B (L5/30). Розробку танка здійснили фірми «Ансальдо» і «Бреда», а замовлення на виробництво 1400 машин було розміщене у фірмі «Фіат». У порівнянні з FT-17 «Фіат 3000» був більш легким і швидкісним. До появи в 1929 у англійських танків «Карден-Лойд» Модель VI «Фіати 3000» були єдиними машинами, які у великій кількості мала італійська армія. Італійці використовували їх в Абіссінії, Лівії і навіть у самій Італії. Востаннє «Фіати 3000» брали участь у бойових діях в ході висадки союзних військ на Сицилії.

Також варіант FT-17 вироблявся в Радянській Росії. Російський Рено(також відомий як «Танк М»), представляв собою майже повну копію французького легкого танка «Рено» FT-17. Випускався в 1920 дрібною серією на Сормовському заводі. Вироблено всього 15 машин, кожна з особистою назвою, як у корабля - «Борець за свободу тов. Ленін», «Борець за свободу тов. Троцький», «Пролетар»(«Пролетаріат»), «Червоний боєць», «Паризька комуна», «Буря», «Гроза», «Ілля Муромець», «Перемога», і т.п. Участі в будь-яких бойових діях танки не приймали.

Пізніше, в 1925-27 роках, на основі FT-17 і «Fiat 3000» був створений перший радянський великосерійний танк Т-18 (або МС-1). Вироблявся з 1928 по 1931 рік, всього в декількох варіантах було випущено 959 танків цього типу, не рахуючи прототипу. Наприкінці 1920-х - початку 1930-х років Т-18 становив основу танкового парку РККА, але досить швидко був витіснений більш досконалим Т-26. Застосовувався в бою в конфлікті на КВЖД, але в 1938-1939 роках застарілі і досягнувші крайнього ступеня зносу Т-18 були в основному зняті з озброєння або використовувалися як нерухомі вогневі точки. У незначній кількості ці танки ще залишалися у військах в боєздатному стані до початку Великої Вітчизняної війни і використовувалися на початковому її етапі.

Модифікації[ред.ред. код]

75-мм гармата Блокхаус Шнайдер CA1 в Музеї бронетехніки в Ель-Голозо, Іспанія.
FT-17 75 BS
FT 17 Signal ou TSF
  • FT-17 з гарматним озброєнням («самець») був озброєний напівавтоматичною 37-мм нарізною гарматою фірми «Пюто» - Puteaux SA 18. До цієї модифікації відносилося близько 1/3 всіх побудованих FT-17.
  • FT-17 з кулеметним озброєнням («самка») був озброєний 8-мм кулеметом Hotchkiss Mle 1914. До цієї модифікації відносилося близько 3/5 всіх побудованих FT-17.
  • FT-7 BS озброєний 75 -мм знаряддям Блокхаус Шнайдер (короткоствольна гаубиця). Фактично це була САУ. Екіпаж складався з 3 людей. Було виготовлено принаймні 39 танків.
  • FT 17 Signal ou TSF - командний танк з радіостанцією. З січня 1918-го року випущено 200 екземплярів.
  • FT modifié 31 - переозброєний кулеметом Reibel MAC31 калібру 7,5 мм. Починаючи з 1931 року до початку Другої світової війни модифіковано 1580 машин. Цю версію часто зазивають FT-31 , хоча це й не було її офіційною назвою.
  • FT- 18
  • M24/25 - модифікація 1924-1925 рр. .
  • NC27 (NC1) - модифікація 1927
  • NC28 - модифікація 1928
  • NC2 (NC31) - модифікація 1931
  • NC3 (D1)

Опис конструкції[ред.ред. код]

компонування Рено FT-17.

FT-17 став першим танком, що мали компоновку, що отримала пізніше назву «класичної». Відділення управління розміщувалося в лобовій частині танка, бойове відділення з баштою кругового обертання, в якій знаходилося основне озброєння танка, розташовувалося за ним, в середній частині танка, а моторно-трансмісійне відділення займало кормову частину корпусу. Екіпаж танка складався з двох чоловік - механіка-водія і командира, який займався також обслуговуванням гармати або кулемету.

Броньовий корпус та башта[ред.ред. код]


Озброєння[ред.ред. код]

FT-17, крім неозброєного варіанту танка управління, випускався в двох варіантах, «гарматному» і «кулеметному», котрі розрізнялися установкою відповідного озброєння у башті. Велика частина танків, близько 2100 машин, була випущена в кулеметному варіанті, в гарматному були випущені близько 1500 машин[2]. Озброєння танків «гарматного» варіанту складалося з напівавтоматичної 37-мм нарізної гармати "Гочкіс" Puteaux SA 18, створеної на основі піхотної гармати mod.1916 TR. Гармата мала довжину ствола в 21 калібр або 777 мм, вертикальний клиновий затвор і пружинні противідкатів. Розміщувалася гармата в установці в лобовій частині башти, в напівсферичній броньованій масці, на горизонтальних цапфах встановленої в поворотному у вертикальній осі основному броньовому щитку. Наведення гармати здійснювалося її вільним хитанням за допомогою плечового упору, максимальні кути вертикального наведення становили від -20 до +35 градусів.

Засоби спостереження та зв'язку[ред.ред. код]

Верхня стулка лобового люка з оглядового щілиною при пересуванні відкидалася вгору, утворюючи вікно механіка-водія. У бойових діях водій вів спостереження через три відкриті оглядові щілини у верхній стулці і у вилицях корпусу. Командир користувався циліндричним ковпаком з п'ятьма оглядовими щілинами і грибоподібною відкидною кришкою в башті для огляду поля бою.

Засоби зв'язку(радіостанція) були лише в модифікації FT 17 Signal ou TSF. У всіх інших варіацій танку радіостанції не було.

Двигун та трансмісія[ред.ред. код]


Ходова частина[ред.ред. код]

Ходова частина стосовно одного борту складалася з 9 опорних і 6 підтримуючих катків, направляючого колеса з гвинтовим механізмом натягу гусениці і ведучого колеса заднього розташування. Підтримуючі катки (крім заднього) були підресорені гвинтовою спіральною пружиною. Підвіска балансирна, з листовими напівеліптичними ресорами, прикритими броньованими листами. Гусениця - крупноланкова цевочного зачеплення.

Танк мав хорошу опорну і профільну прохідність. Для поліпшення прохідності при подоланні ровів і ескарпів в кормовій частині був встановлений знімний кронштейн («хвіст»). З «хвостом» машина була здатна долати рів шириною до 1,8 м і ескарп висотою до 0,6 м, валити дерева товщиною до 0,25 м, не перекидалася на підйомах до 38° і при кренах до 28°. Мінімальний радіус повороту дорівнював ширині колії машини (1,41 м).

Машини на базі FT-17[ред.ред. код]

FT Kégresse[ред.ред. код]

Разом з тим, існуючі FT-17, хоча і проявили себе як досить ефективні танки в траншейній війні, не були добре адаптовані до умов мирного часу. Основна проблема полягала в їх низькій максимальній швидкості, що вимагало використання спеціальних транспортних засобів, коли танки повинні бути перенесені за межі своєї операційної бази, і що робило їх принципово непридатними для патрульної служби в колоніях. Тому було прийнято рішення переробити частину існуючих машин, з установкою на них більш ефективної підвіски. Перші зміни були в танках типу FT Kégresse, з підвіскою обладнаної системою Kégresse яка до цього використовувалася в напівгусеничних машинах. Гусениці були зроблені з гуми, укріпленої сталевими елементами. У 1925 році 42 танки були перебудовані таким чином, і використані в 1926 році під час повстання берберів в Марокко. Ця зміна дозволила танкам розвивати максимальну швидкість в 17 км/год, але досвід роботи показав, що гусениця мала тенденцію зіскакувати на максимальній швидкості, що часто мало катастрофічні наслідки, і тому подальша розробка проекту була припинена. Дев'ять танків FT Kégresse були продані Югославії, п'ять - Польщі і один - Швеції.

FT Kégresse в Югославії
FT Kégresse в Югославії

Renault FT BS[ред.ред. код]

Blindés français à Goulmima, années 1930-03.jpg

Використовувався[ред.ред. код]

  • Афганістан
  • Бельгія - 54 шт.
  • Бразилія - 40 шт.
  • Великобританія - ліцензійні американські
  • Німеччина - використовувалися як трофеї під назвою Pz.Kpfw.17R 730 (f) або Pz.Kpfw.18R 730 (f) - близько 500 шт.
  • Греція
  • Іран
  • Іспанія (у громадянську війну застосовували обидві сторони)
  • Італія - 3 шт., Потім випускалася власна модифікація Fiat 3000
  • Канада - ліцензійні американські
  • Китай - один/два десятка
  • Литва - 12 шт.
  • Нідерланди - 2 шт.
  • Норвегія
  • Польща - 174 шт.
  • Росія (білий рух)
  • Румунія - 74 шт.
Бронедивізіон РККА з трофейним французьким танком FT-17, захопленим під Одесою. Харків, квітень 1919
  • Радянський Союз - трофейні білі; потім випускалася власна модифікація «Російський Рено»
  • США - 514 шт, потім випускалися за ліцензією під назвою М1917
  • Туреччина
  • Фінляндія - 32 шт.
  • Франція - 3737 танків 1917-1940 рр.
  • Чехословаччина - 7 шт.
  • Швейцарія - 5 шт.
  • Швеція - модифікація NC27 (NC1) куплена для випробувань
  • Естонія - 12 шт.
  • Югославія - 48 шт.
  • Японія (під назвою Тип 89 «Ко-Гата» (лита башта (так званий FT-18) гарматні і кулеметні(6,5 мм Тип 3)) - 13 шт.

Експлуатація та бойове застосування[ред.ред. код]

[[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-121-0007-24, Polen, polnische Panzer Renault FT-17.jpg|thumb|Підбиті польські FT-17]] У 1919 в Польської Армії генерала Халлера у Франції утворений 1 полк танків, оснащений 120 танками FT-17 (четверте місце в світі щодо наявних броньових сил). У червні 1919 полк танків разом з армією генерала Халлера повернувся до Польщі, з усім обладнанням; брав участь в радянсько-польській війні. До моменту початку Другої світової війни польська армія мала 102 танки цього типу. Навіть наприкінці тридцятих років Рено FT-17 залишався придатною до бойових дії бронемашиною. Renault FT 17 перебував на озброєнні до початку Другої світової війни в арміях Франції та Польщі. Експлуатувався в Північній Африці. До початку Другої світової війни, німецькі Pz.Kpfw.I хоча вже й поступилися роллю основного танка значно більш боєздатним Pz.Kpfw.II, а також частково - Pz.Kpfw.III і Pz.Kpfw.IV, котрі вступили в ще дрібносерійне до того часу виробництво, все ще використовувалися Вермахтом в значних кількостях. Станом на 15 серпня 1939 на озброєнні Німеччини числилися 1445 Pz.Kpfw.I Ausf.A і Ausf.BШаблон:Джерело:T. Jentz.: Panzerkampfwagen I Vol.2, що становило 46,4% всієї бронетехніки Панцерваффе. Тому навіть безнадійно застарілі до того часу FT-17, що мали гарматне озброєння, мали в бою перевагу над ними і були цілком придатні, в умовах грамотного використання для застосування в якості винищувача танків. Трофейні французькі танки використовувалися Вермахтом як навчальні машини, а також для тилового патрулювання і охорони аеродромів.

В 1919 шість танків були захоплені червоноармійцями під Одесою у союзного експедиційного корпусу. Один танк був направлений до Москви і за розпорядженням Леніна на заводі Червоне Сормово танк ретельно скопіювали і випустили з двигуном АМО і бронею Іжорського заводу під ім'ям «Борець за свободу товариш Ленін», іноді позначається як перший радянський танк «М». Правда, в дорозі деякі деталі були загублені, тому деякі агрегати, наприклад, коробку передач, довелося конструювати заново.

Задачу вдалося виконати, але лише частково: було побудовано всього 15 екземплярів, причому, за висновком однієї з комісій, вони були «незадовільні за якістю, незручні з володіння зброєю, частково зовсім неозброєний».

Деяка частина цих танків перебувала на озброєнні Фінляндії і брали участь у Зимовій війні.

Перші танк і потрапили в Японію вже незабаром після закінчення Першої світової війни. Першим японським танком став прибулий в жовтні 1918 року британський Mk.IV, за яким у 1919у послідували приблизно 6 Mk.A «Уіппет» і 13 французьких FT-17[3], що отримали в Японії позначення «Ко Гата Сенша»[3]

Оцінка машини[ред.ред. код]

У роки Першої світової війни, французам вдалося створити дуже вдалий легкий танк «Рено» FT-17, який значною мірою визначив подальший розвиток конструкторської думки в танкобудуванні. Всього було випущено 7820 одиниць FT-17 різних варіантів, і незважаючи на активні експортні поставки, тисячі (<2800) танків цього типу продовжували залишатися на озброєнні французької армії в міжвоєнні роки[4]. Це накладало істотний відбиток на французьке танкобудування в 1920-ті роки - за наявності таких значних запасів, що перевищували будь-які запити армії в мирний час, модернізація танкового парку йшла мляво. Розроблені як розвиток FT-17, середні танки NC 27 і NC 28 небагатьом перевершували його за бойовими якостями, відрізняючись до того ж ненадійною підвіскою і в результаті були випущені лише в незначній кількості. Єдиним танком підтримки піхоти, прийнятим на озброєння за цей час був розроблений на основі NC 28 і випущений в кількості, за різними даними, від 60 до 100 одиниць D1 - малорухливий і недостатньо для своєї маси броньований[5].

Переваги[ред.ред. код]

Рено FT-17 був порівняно простим танком; характеризувався невеликим тиском на грунт - 0,6кг/см², що важливо при русі по пересіченій місцевості. Танк міг долати окопи шириною до 1,8 метра і схили до 35°.

Історичні факти[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • М. Коломієць, С. Федосєєв {{{Заголовок}}}. — Москва: Стратегія КМ, 2004. — 79 с. — (Фронтова ілюстрація № 1/2004). — 3000 прим. — ISBN 5-90126-601-3

Посилання[ред.ред. код]

  1. Steven J. Zaloga, The Renault FT Light Tank, London 1988, p. 3
  2. М. Коломиец, С. Федосеев {{{Заголовок}}}. — Москва: Стратегия КМ, 2004. — С. 13. — (Фронтовая иллюстрация № 1 /2004). — 3000 прим. — ISBN 5-90126-601-3
  3. а б S. J. Zaloga Japanese Tanks 1939-45. — Лондон: Osprey Publishing, 2007. — С. 4. — (New Vanguard № 137). — ISBN 978-1-84603-091-8
  4. М. Коломієць, І. Мощанский {{{Заголовок}}}. — Москва: Моделист-Конструктор, 1998. — С. 5. — (Бронеколлекция № 4 (19) / 1998).
  5. P. Danjou Renault R35 Renault R40. — Балленвійер: Editions du Barbotin, 2005. — С. 5. — (Trackstory № 4). — ISBN 2-95209-883-2

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]