Республіка Едзо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

蝦夷共和国
Республіка Едзо
Сьоґунат Едо
1868 – 1869 Японська Імперія
Республіки Едзо: історичні кордони на карті
Республіки Едзо: історичні кордони на карті
Місцезнаходження острова Хоккайдо
Столиця Хакодате
Мови Японська, айнська
Форма правління Республіка
Президент Еномото Такеакі
Віце-президент Мацудайра Таро
Історичний період Бакумацу
 - Засновано 15 грудня 1868
 - Капітуляція 17 травня 1869
 - Ліквідовано 27 червня 1869
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Республіка Едзо

Республіка Едзо (яп. 蝦夷共和国, えぞきょうわこく, едзо кьовакоку; 18681869) — держава на острові Едзо (Хоккайдо), проголошена прибічниками ліквідованого Імператорським урядом сьоґунату Токуґави. Вважається однією з найперших республік в Азії.

Історія[ред. | ред. код]

Передісторія[ред. | ред. код]

Після поразки сьоґунату Токуґави в громадянській війні (18681869) під час Реставрації Мейдзі, частина флоту сьоґунату під керівництвом адмірала Еномото Такеакі втекла на північний острів Едзо (зараз відомий як Хоккайдо). Разом з флотом на острів прибути декілька тисяч солдатів та французькі військові радники під командуванням воєначальника Жюля Брюне.

Еномото, намагаючись підписати мирну угоду з Імператором Мейдзі, відправив йому петицію з проханням дозволити розвивати острів Хоккайдо, зберігачи самурайські традиції, але отримав відмову.

Проголошення Республіки[ред. | ред. код]

15 грудня 1868 була проголошена Республіка Едзо та проведені вибори президента. Це були перші вибори в історії Японії. Першим президентом цієї республіки став Еномото Такеакі.

Республіку Едзо визнали Велика Британія та Франція, проте японський уряд відмовився це зробити.

Едзо мала власний прапор — червону зірку на синьому тлі. Бюджет республіки становив 180 000 золотих монет, які Еномото вивіз з Осацького замку після нищівної поразки сьоґуна Токуґави Йосінобу в битві при Тоба-Фусімі в 1868 році.

Серед військового керівництва республіки було особливо багато французьких військових радників. Хоча головкомандувачем був японець Оторі Кейсуке, на чолі кожної з 4 бригад, на які була поділена армія, стояло по французькому офіцеру. Кожна бригада ділилася на напівбригади, якими командували японські офіцери.

Поразка Республіки[ред. | ред. код]

Морська битва в бухті Хакодате, травень 1869 року. На передньому плані військові кораблі "Касуґа" та "Котетсу" Імперського флоту Японії.

Імператор Мейдзі відмовився визнати республіку та в березні 1869 року, після того, як його влада затвердилася в інших частинах Японії, направив на Едзо флот та 7-ми тисячну армію під командуванням Куроди Кійотаки.

Війська імператора швидко розгромили армію республіки, та після перемоги в битві при Хакодате оточили останній осередок опору — П'ятибастіонну фортецю. 17 травня 1869 року гарнізон здався і 18 травня Еномото Такеакі передав фортецю Куроді Кійотаці.

Остаточно Республіка Едзо припинила своє існування 27 червня 1869 року, а Еномото Такеакі був захоплений в полон та засуджений за звинуваченням в державній зраді. Незабаром після цього, 15 серпня, острів був перейменований в Хоккайдо.

У 1872 році Еномото Такеакі був помилуваний та поступив на службу уряду Мейдзі. Згодом він став послом Японії в Російській Імперії та очолював військово-морське міністерство Японії.

Керівники Республіки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ballard C.B., Vice-Admiral G.A. The Influence of the Sea on the Political History of Japan. London: John Murray, 1921.
  • Black, John R. Young Japan: Yokohama and Yedo, Vol. II. London: Trubner & Co., 1881.
  • Onodera Eikō, Boshin Nanboku Senso to Tohoku Seiken. Sendai: Kita no Sha, 2004.
  • Hillsborough, Romulus (2005). Shinsengumi: The Shogun's Last Samurai Corps. Tuttle Publishing. ISBN 0-8048-3627-2.
  • Suzuki, Tessa Morris. Re-Inventing Japan: Time Space Nation. New York: M.E. Sharpe, 1998.
  • Yamaguchi, Ken. Kinsé shiriaku A history of Japan, from the first visit of Commodore Perry in 1853 to the capture of Hakodate by the Mikado's forces in 1869. Trans. Sir Ernest Satow. Wilmington, Del., Scholarly Resources 1973

Посилання[ред. | ред. код]