Республіка Косово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Косово
алб. Republika e Kosovës
серб. Република Косово / Republika Kosovo

Прапор Косова Герб Косова
Прапор Герб
Гімн: Європа
Розташування Косова
Столиця Приштина
Найбільше місто столиця
Офіційні мови албанська, сербська
Мови національних меншин:
турецька, ґоранська, циганська, боснійська
Етнос 88% албанці, 7% серби, 5% інші (2009)
Державний устрій парламентська республіка
 - Президент Атіфете Ях'яґа
 - Прем'єр-міністр Хашим Тачі
Розбудова держави  
 - Автономний регіон Кос-Мет 1945 
 - Автономна провінція Косова і Метохії 1963 
 - Соціалістична автономна провінція Косово 1974 
 - Автономна провінція Косова і Метохії 1990 
 - Декларація про незалежність 17 лютого 2008 
Площа
 - Загалом 10 887 км² (-)
 - Води (%) -
Населення
 - оцінка 01.07.2012 р. 1 836 529 (150)
 - Густота 169/км² (-)
ВВП (ПКС) 2010 р., оцінка
 - Повний 11,970 млрд[1] (144)
 - На душу населення 6 600 (Список країн за ВВП на душу населення)
Валюта євро (EUR)
Часовий пояс CET (UTC+1)
Домен інтернету -
Телефонний код +381

Ко́сово (алб. Kosova, Kosovë, Republika e Kosovës) — самопроголошена держава на Балканах, чию незалежність визнали 108 держав (станом на 18 березня 2014)[2].

Внаслідок війни 1999 року між сербами та албанцями край перейшов під контроль ООН (хоча де-юре залишався автономією у складі Сербії). 17 лютого 2008 року парламент Косова проголосив незалежність краю в односторонньому порядку. Сербія досі не визнає незалежності Косова, через що країна не має остаточного визнання у світі.

Косово межує з Македонією, Сербією на сході та півночі, Албанією на південному заході та Чорногорією на північному заході.

Албанська більшість (92%), що проживає в Косові, яка й вимагала незалежності, контролює всю територію краю, за винятком декількох громад, більшість у яких становлять серби.

Населення

Чисельність населення за підсумками перепису 2011 склала 1 733 872 осіб. З них приблизно 874 тис. чоловіків і 860 тис. жінок.[3]

Етнічна карта Косово
Етнічний склад Косова та Метохії по роках, у %
Рік Албанці Серби Решта
1871 32 64 4
1899 48 44 8
1921 66 26 8
1931 69 ?? ?
1939 60 34 5
1948 68 27 5
1953 67 27 6
1961 67 27 6
1971 74 21 5
1981 77 15 8
1991 82 11 7
2000 88 7 5
2007 92 5 3

Останнім часом населення Республіки Косово складають переважно албанці (понад 90 %). Згідно з офіційною інформацією, кількість білих зірок на прапорі Республіки Косово відповідає числу етнічних груп, що населяють Косово — це албанці, серби, цигани, боснійці (бошняки, босняки, босанці), турки та ряд албанізованих меншин (ашкалі, горанці та ін.).

Новітня історія

Докладніше: Історія Косова
До складу Великої Албанії, створеної в серпні 1941, входили Метохія та центральне Косово
Фізична карта Косово


У 1918-1945 Косово було частиною Королівства Югославія (в 1918—1929 Королівства Сербів, Хорватів і Словенців) у складі різних провінцій. У цей час тодішніми королями королівства Югославії, які були сербами за національністю, здійснювався курс на всебічну державну підтримку заселення Косова сербами, водночас косовські албанці були позбавлені права на освіту рідною мовою, та зазнавали утиску в правах. Земельна реформа 1919 позбавила албанських землевласників належних їм земель. Албанці, та інші мусульмани були змушені тікати з Косова, та емігрувати. Ба більше, у 1935 та 1938 роках між Югославією та Туреччиною було підписано дві угоди, відповідно до яких планувалося виселити з Косова 240 тисяч албанців до Туреччини, проте вони не були здійснені через початок II-ої світової війни.

У 1941-1944 більшість території Косова було приєднано до Албанії, що знаходилася під контролем Італії Муссоліні.Після виходу фашистської Італії з війни, територія знаходилась під прямим контролем Німеччини.

Після закінчення ІІ Світової Війни на території Косова була створена Автономна Косово-Метохійська область (серб. Аутономна Косовско-метохијска област), як частина Демократичної Федеральної Югославії, з 1946 — частина НР Сербії в складі Федеративної Народної Республіки Югославія. В 1963, за новою конституцією створено Соціалістичний Автономний Край Косово (серб. Социјалистичка Аутономна Покрајина Косово), як частину Соціалістичної Республіки Сербія в складі СФРЮ.У післявоєнний період, аж до 1974 року албанське населення Косова зазнало численних утисків і репресій від органів державної безпеки Югославії, переважну більшість яких становили серби. В 1974 було розширено автономні права краю Косова та прирівняний за цими правами до інших республік Югославії.

В 1980 році косовські албанці розпочинають рух за визнання Косова окремою республікою СФРЮ, а далі і за повну незалежність. Але в 1990 (під час розпаду СФРЮ) автономія була зменшена заснуванням Автономного Краю Косова (серб. Аутономна Покрајина Косово и Метохија) те «деградацією» головного статуту з Конституції Краю до Статуту Краю. У відповідь група албанських політиків створює «Конституцію Республіки Косова» і проголошує незалежність провінції. Владою СРЮ було оголошено надзвичайний стан, у липні був розпущений парламент Косова.

Починаються негаразди з югославським та сербським керівництвом, та заворушення на етнічному ґрунті, більша частина албанців у Косові бойкотує перепис населення 1991, як і всі вибори. Пізніше вони обрали тимчасовий уряд, очолюваний Буджаром Букоші, який був визнаний Албанією в жовтні 1991. На неконституційному референдумі 1992 року, більшість каже «так» незалежності Косова.

Національні костюми косовських албанців

В 1992 Косово стало частиною Республіки Сербія (Союзної Республіки Югославія). Ситуація загострюється 1996 року і переходить у відкриту громадянську війну між Армією Звільнення Косова (алб. Ushtria Çlirimtare e Kosovës) й албанських військових частин з однієї сторони та сербсько-югославських з іншої. Це призводить до виїзду з Косова близько 500.000 албанців та 12.000 загиблих.

В 1999 році НАТО примушує вийти з Косова сербсько-югославські війська і ставить провінцію під контроль ООН. Це призводить до повернення албанців до Косова та приходу нових 100.000 з самої Албанії, кордону з якою Косово фактично не мало. Дуже часто трапляються міжетнічні зіткнення між сербами і албанцями, що досягають кульмінації 2004 року коли після загадкового вбивства албанського хлопця маси озброєних албанців руйнували сербські церкви, монастирі та державні інституції.

Сербські і албанські претензії

Зазіхання сербів на Косово ґрунтуються на посиланнях на принципи Гельсінського заключного акту 1975 року, що узгоджує непорушність кордонів у Європі. Албанці, натомість, наполягають на перевазі етнічного права, а також на міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року, що твердить про право націй на самовизначення, водночас підводячи під свої вимоги історичну основу (розвиваючи теорію про іллірійське походження сучасного албанського етносу).

На території нинішнього Косова ще здавна мешкало ілірійське плем'я дарданів, від яких веде свій родовід нинішнє албанське населення Косова. У 6 році н. е. Дарданію було захоплено римлянами, та приєднано до складу Римської Імперії. 284 року н. е. імператор Діоклетіан виділив Косово в окрему провінцію Дарданію із столицею у Ніссусі(сучасний Ніш). Під час візантійської адміністрації Дарданія зберігала свій статус окремої провінції. У середньовіччі нинішню територію Косова було внаслідок загарбницьких походів сербського царя Стефана Душана приєднано до сербської держави, а починаючи з XIV століття і аж до 1767 року тут же розташовувався престол сербського патріарха (поряд з містом Печ). В наш час[Коли?] край рясніє пам'ятниками православної архітектури як середніх століть, так і нового часу. Зокрема, тут знаходяться шановані православними монастирі Високі Дечани, Грачаніца і Печська патріархія. Крім того, саме звідси після поразки на Косовому Полі в 1389 році почалося завоювання Сербії турками і саме сюди в результаті перемоги в Першій балканській війні в 1912 році повернулася сербська армія. Проте, центром новітньої сербської держави, є північна частина сучасної Сербії з центром в Белграді, під егідою якого почалося звільнення країни від влади Османської імперії на початку XIX століття.

Косово у складі Югославії
Косово у складі Сербії

Незалежність

Країни (зеленим) які визнали Косово як незалежну країну

Незалежність проголошена парламентом краю Косова 17 лютого 2008 року о 17:20 за місцевим часом (18:20 — за київським). Того ж дня презентовано офіційні символи Косова. Прапором Косова є жовте зображення обрисів краю на синьому полотнищі із шістьма білими зірками вгорі. З 1999 року Косово перебуває під контролем адміністрації ООН зі столицею в Приштині. 18 лютого парламент Сербії прийняв рішення про анулювання рішення парламенту краю Косова.

Країна не є членом ООН, проте її незалежність визнали понад шістдесяти країн зі всього світу, серед них Афганістан, США, Бельгія, Німеччина, Франція, Об'єднане Королівство, Польща. Натомість такі країни, як Іспанія, Росія, Грузія, Молдова, сама Сербія й деякі інші все ще не готові визнати Косово, головним чином через те, що побоюються виходу окремих територій зі свого складу подібним чином, як це відбулося з Косовом. Воїслав Коштуніца, тодішній прем'єр Сербії, заявив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косова й боротиметься мирним шляхом за існування Косова на правах автономії лише в складі Сербії. Питання визнання Косова Сербією ставиться міжнародними організаціями (ЄС, НАТО) на шляху просування до членства, якого прагне Сербія. При цьому вже досягнуто певного поступу і розуміння з її боку щодо Косово.

Офіційно Україна проводить консультації з міжнародними партнерами (2008)[4] та займає позицію вичікування (2008) і невизнання (2010[5]–дотепер), юридично не приймаючи жодного рішення стосовно визнання Косова (2008).

У вересні 2014 року Уряд Республіки Косово прийняв рішення про введення санкцій щодо Росії. За словами голови МЗС Косова Енвера Ходжая, таке рішення прийнято на знак солідарності з країнами ЄС, США та іншими державами, які у зв'язку з ситуацією в Україні ввели санкції відносно РФ. «Ми маємо намір підтримати міжнародний порядок, суверенітет і незалежність України. Таким чином Косово прагнути показати, що є надійним союзником для євроатлантичних партнерів», — заявив він.[6]

Економіка

Будівля Уряду Косова
Файл:Kosovo-lignite.jpg
Запаси лігніту (бурого вугілля) в Косові порівняно з світовими
Бульвар Білла Клінтона в Пріштіні

На території Косова містяться великі поклади корисних копалин: свинцю, цинку, нікелю, кобальту, бокситів та магнезиту. Є поклади рідких мінералів: індій, кадмій, германій, талій та зеоліт. Родовище бурого вугілля оцінюють більш ніж в 15 млрд т, що дає можливість вести їхню експлуатацію протягом 150–200 років[7].
В Косові найбільше виробляють вино, добувають нікель, свинець і цинк.
Найбільший ринок експорту і імпорту це Республіка Македонія (€220 млн і €9 млн), за нею Сербія (€111 млн та €5 млн)[8], Німеччина і Туреччина. Офіційною валютою Косова є Євро. Сербський Динар використовується переважно в сербських анклавах.

Див. також

Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Примітки

  1. ЦРУ (2010)
  2. Список держав які визнали Косово (англ.)
  3. «Table 1-Dwellings, Households and Population by Municipality» (en). ???. 2011. Архів оригіналу за 2012-10-15. 
  4. Україна визначиться щодо Косова після консультацій із США, Росією та ЄС [1]
  5. Міжнародне визнання Республіки Косово
  6. Косово ввело санкції проти Росії
  7. www.utro.ru [2]
  8. The World Bank (April 2006). «Kosovo Monthly Economic Briefing: Preparing for next winter» (PDF). Архів оригіналу за 2013-06-23. 

Офіційні сайти

Посилання