Чубаров Рефат Абдурахманович
| Рефат Абдурахманович Чубаров Refat Abdurahman oğlu Çubarov | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| крим. Refat Abdurahman oğlu Çubarov | ||||||
 Refat Abdurahman oğlu Çubarov | ||||||
| Голова Меджлісу кримськотатарського народу | ||||||
|
Нині на посаді | ||||||
| На посаді з | листопад 2013 | |||||
| Народився |
22 вересня 1957 (66 років) Самарканд, Узбецька РСР, СРСР | |||||
| Відомий як | архівіст, політик | |||||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | |||||
| Національність |
.png){kind=icon} Кримський татарин | |||||
| Alma mater | Московський історико-архівний інститутd і Російський державний гуманітарний університет | |||||
| Політична партія | Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» і Європейська Солідарність | |||||
| У шлюбі з | Інгрід Вальстоне | |||||
| Діти | доньки Рита, Дінара, Ніяра | |||||
| Релігія | іслам | |||||
| Нагороди |
| |||||
|
Рефат Абдурахманович Чубаров Refat Abdurahman oğlu Çubarov на сайті Верховної Ради | ||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 8-го скликання[1] | |||
| безпартійний (Блок Петра Порошенка) | 15 травня 2015 | — | 29 серпня 2019 |
| Народний депутат України
| |||
| 5-го скликання[2] | |||
| безпартійний (НСНУ) | 25 травня 2006 | — | 8 червня 2007 |
| Народний депутат України
| |||
| 4-го скликання[3] | |||
| безпартійний (Наша Україна) | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
| Народний депутат України
| |||
| 3-го скликання[4] | |||
| безпартійний (Народний Рух України) | 25 травня 1998 | — | 14 травня 2002 |
|
| |||
Рефа́т Абдурахма́нович Чуба́ров (крим. Refat Abdurahman oğlu Çubarov; нар. 22 вересня 1957, Самарканд, Узбецька РСР) — український кримськотатарський політик і громадський діяч. Народний депутат України III—V та VIII скликань[1]. Голова Меджлісу кримськотатарського народу (з листопада 2013), заступник Голови Ради представників кримськотатарського народу (з 1999). З 2009 року — почесний професор Києво-Могилянської академії.
Станом на лютий 2014-го обіймав посади:
- Голови Меджлісу кримськотатарського народу;
- Президента Світового конгресу кримських татар;
- Керівника політико-правового управління Меджлісу кримськотатарського народу,
- Депутата Верховної ради АР Крим — головою депутатської фракції «Курултай-Рух» у ВР АРК.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 22 вересня 1957 в Самарканді, Узбецька РСР.
Освіта[ред. | ред. код]
- вересень 1974 — липень 1975 року — учень Сімферопольського професійно-технічного училища № 1
- листопад 1975 — листопад 1977 року — служба в армії СРСР.
- 1977—1983 — закінчив Московський історико-архівний інститут за спеціальністю історик-архівіст.
Служба, праця[ред. | ред. код]
1975 року був муляром військової частини 73613 у Тирасполі (Молдова).
З серпня 1983 року до вересня 1990 року — архівіст, старший архівіст, директор, старший науковий співробітник Центрального архіву Жовтневої революції та соціалістичного будівництва Латвійської РСР, Рига.
Політика[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
- 1989—1991 — депутат Ризької міськради народних депутатів (фракція Народний фронт Латвії).
- 1990—1991 — член Державної комісії з проблем кримськотатарського народу при Раді Міністрів СРСР.
- 1989—1991 — заступник голови Організації кримськотатарського національного руху.
- 1991—1993 — голова Організації кримськотатарського національного руху.
Меджліс кримськотатарського народу[ред. | ред. код]
- 30 червня 1991 II Курултай кримськотатарського народу обрав вищий повноважний представницький орган кримськотатарського народу — Меджліс, у складі 33 осіб, та Ревізійну комісію Курултаю у складі 7 осіб. Головою Меджлісу кримськотатарського народу був обраний Мустафа Джемілєв, його заступником — Рефат Чубаров.
- з жовтня 2013 став головою Меджлісу.
Верховна Рада АРК[ред. | ред. код]
- травень 1994-квітень 1998 — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим І скликання. З липня 1995 по квітень 1998 був заступником голови ВР АРК. Працював головою Постійної комісії Верховної Ради Криму з питань національної політики та проблем депортованих громадян.
- з листопада 2010 — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим 6 скликання.
Верховна Рада України[ред. | ред. код]
- травень 1998 року — травень 2002 року — народний депутат України третього скликання виборчого округу № 8, АР Крим. На час виборів був заступником голови ВР АР Крим. Був членом фракції НРУ (з травня 1998). Член фракції НРУ (травень 1998-лютий 2000), фракції ПРП «Реформи-Конґрес» (лютий 2000-вересень 2001). Голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (липень 1998-лютий 2000), перший заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (з лютого 2000-травень 2002), член фракції НРУ (з вересня 2001-травень 2002).
- травень 2002 року — травень 2006 року — народний депутат України четвертого скликання від блоку Наша Україна, #102 в списку. На час виборів Народний депутат ВРУ, б/п. Був членом фракції «Наша Україна» (травень 2002-вересень 2005), уповноваженим представником фракції НРУ (з вересня 2005), головою підкомітету з питань корінних народів, національних меншин та етнічних груп Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з травня 2002).
- травень 2006 року — червень 2007 року — народний депутат України п'ятого скликання від блоку НУ-НС, #72 в списку. На час виборів був народним депутатом України, б/п. Склав депутатські повноваження 8 травня 2007.
- кандидат у Народні депутати третього скликання від блоку НУ-НС, #102 в списку. На час виборів тимчасово не працював, б/п.
На парламентських виборах в Україні 2014 року був включений до виборчого списку партії Блок Петра Порошенка під номером 71. За результатами голосування Чубаров опинився за межею прохідних місць. Проте пізніше, у зв'язку з призначенням низки депутатів від БПП на посади в уряді та державному управлінні він таки став нардепом 8-го скликання 15 травня 2015 року.[1] Це набуття повноважень відбулося завдяки позбавленню депутатського мандату Степана Барни, який суміщав його з посадою голови Тернопільської ОДА[5][6].
Кандидат у народні депутати від партії «Сила і честь» на парламентських виборах 2019 року, № 3 у списку.[7]
Виступає на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[8]
Інші посади[ред. | ред. код]
- Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (лютий 1997-листопад 2001)
- Президент Всесвітнього конгресу кримських татар із травня 2009 року
- Член Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України з травня 1999 року.
- Член наглядової ради Міжнародного фонду «Відродження».
- Член Комісії при Президентові України з питань громадянства (з квітня 2005)
- Член Ради з питань етнонаціональної політики (з травня 2006)
- Заступник голови Ради представників кримськотатарського народу (з травня 1999)
- Був членом фракції Блоку Наша Україна-Народна самооборона з квітня 2006 по 8 червня 2007 року.
- Президент Світового конгресу кримських татар (З травня 2009 року).
У 2014—2015 — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Президента України.
Політичне переслідування[ред. | ред. код]
23 березня 2020 року Управління Слідчого комітету Росії в тимчасово окупованому Криму заочно висунуло звинувачення проти Чубарова «в організації масових заворушень і публічних закликах до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Росії»[9]. Фактично Слідком звинувачує Чубарова в тому, що він навесні 2015 року в ефірі одного з українських телеканалів «висловлював заклики до здійснення екстремістської діяльності проти інтересів Росії», а також до деокупації Криму[10].
Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила, що відкриття окупаційною владою Криму кримінальної справи проти голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова за начебто організацію масових заворушень є незаконною[11]. Прокуратура АРК повідомила про відкриття провадження через «кримінальну справу», яку порушили російські слідчі анексованому Криму щодо Чубарова. У відомстві назвали переслідування незаконним[12].
Підконтрольний Росії Верховний суд Криму призначив на 23 липня перше засідання по суті у справі Рефата Чубарова[13] а 1 червня 2021 року заочно засудив Чубарова до шести років колонії у справі про «масові заворушення» у 2014 році[14].
Сам Чубаров назвав вирок «юридично нікчемним» і повідомив, що має намір звертатися у ЄСПЛ[15]. У Прокуратурі АРК кваліфікували вирок суду щодо Чубарова, як «порушення законів і звичаїв війни»[16]. Посол ЄС в Україні Матті Маасікас назвав вирок «знущанням»[14].
2 червня 2021 «суд» у Криму заочно оголосив вирок Чубарову, засудивши його до шести років колонії загального режиму, 200 годин громадських робіт і штрафу розміром 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян РФ[17].
Володіння мовами[ред. | ред. код]
Володіє кримськотатарською, українською, турецькою, російською мовами.
Родина[ред. | ред. код]
Одружений з Інгрід Вальстоне (1960 р.н.), істориком-архівістом за професією, має від якої три доньки: Риту (1983 р.н.), Дінару (1987 р.н.) та Ніяру (1996 р.н.).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Свободи (21 січня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю[18][19].
- Орден «За заслуги» II ступеня (08.2002)[20], I ст. (08.2005)[21].
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (09.2007)[22], IV (06.2009)[23].
Цитати[ред. | ред. код]
Під час проголошення «прокурором» анексованого Криму Наталею Поклонською «постанови про заборону на в'їзд і можливу заборону меджлісу», яка зачитувалася російською мовою:
|
Я не розумію цієї мови, давайте державною — українською, кримськотатарською [24] | 
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Сторінка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Сторінка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Сторінка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Сторінка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 7 травня 2013. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Тернопільський губернатор продовжує суміщати посади. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Рада з п'ятої спроби зняла повноваження з Мірошника. Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 25 червня 2019.
- ↑ «Говоримо Сенцов, розуміємо сотні українців»: як в Україні підтримали бранців [Архівовано 18 липня 2018 у Wayback Machine.] BBC, 01.07.2018
- ↑ У Криму порушили кримінальну справу проти голови Меджлісу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ У Криму пред'явили звинувачення голові Меджлісу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ «Справа» проти Чубарова в Криму: омбудсмен закликала міжнародну спільноту відреагувати. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Прокуратура АРК відкрила провадження через «справу» у Криму проти Чубарова. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ «Справа Рефата Чубарова»: суд в окупованому Криму призначив перше засідання по суті на 23 липня. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ а б Посол ЄС в Україні прокоментував вирок Рефату Чубарову. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Чубаров назвав «нікчемним» вирок щодо нього в Криму і має намір звертатися в ЄСПЛ. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Прокуратура АРК про вирок Чубарову: «Порушення законів та звичаїв війни». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ "Суд" у Криму заочно оголосив вирок голові Меджлісу Чубарову. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 21 січня 2017 року № 10/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Порошенко нагородив голову Меджлісу Чубарова орденом Свободи. ukranews.com. Українські новини. 22 січня 2017. Архів оригіналу за 24 січня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2002 року № 748/2002 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 20 вересня 2007 року № 906/2007 «Про нагородження Р. Чубарова орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України від 23 червня 2009 року № 475/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
- ↑ (рос.) Поклонская предупреждает Чубарова о запрете меджлиса. Чубаров не розуміє російської
Література[ред. | ред. код]
- Шульга Т. С. Чубаров Рефат // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2021. — С. 723. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чубаров Рефат Абдурахманович |
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чубаров Рефат Абдурахманович |
- Рефат Чубаров на сайті Меджлісу кримськотатарського народу
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
- Чубаров Рефат на сторінці liga [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.]
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
|
| |||||||||||||
.svg){kind=icon}
- Народились 22 вересня
- Народились 1957
- Уродженці Самарканда
- Випускники Російського державного гуманітарного університету
- Кавалери ордена Свободи
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого IV ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Народні депутати України 8-го скликання
- Кримськотатарські політики
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 4-го скликання
- Народні депутати України 5-го скликання
- Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим 2-го скликання
- Голови Меджлісу кримськотатарського народу
- Члени конституційних комісій в Україні
- Випускники Московського історико-архівного інституту
- Фракція Блоку Петра Порошенка у ВР України 8-го скликання
- Персоналії:Рига
- Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим 6-го скликання
- Почесні професори Києво-Могилянської академії