Референдум про незалежність Шотландії 2014

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велика Британія
Велика Британія

Стаття з серії:
Політика та уряд Великої Британії










Інші країни

Референдум про незалежність Шотландії було проведено 18 вересня 2014 року[1][2].

Біла книга пропонованого закону, яка встановила чотири можливих варіанти голосування, була опублікована 30 листопада 2009 року. 25 лютого 2010 року відбулася публікація законопроекту, після чого розпочалося суспільне обговорення тексту. Проект припускає наявність двох питань «так-ні» на референдумі, що стосуються подальшої деволюції та незалежності. Шотландська національна партія (ШНП), кабінет якої був створений в умовах відсутності парламентської більшості, не змогла забезпечити підтримку свого проекту з боку інших партій. Перед виборами до Парламенту 2011 року керівництво партії відкликало ініціативу. У 2011, тим не менш, ШНП отримала більшість та пообіцяла провести референдум у разі свого переобрання. 10 січня 2012 року Уряд оголосив передбачуваний час проведення референдуму — осінь 2014.

15 жовтня 2012 прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном та першим міністром регіонального уряду Шотландії Алексом Селмондом була підписана угода, що визначила порядок проведення референдуму про незалежність Шотландії восени 2014 року[3][4].

Історія[ред.ред. код]

Шотландія в Сполученому Королівстві.

Референдуми про деволюції[ред.ред. код]

Пропозицію про деволюцію було винесено на референдум 1979 року, однак владні повноваження між Лондоном та Единбургом перерозподілені не були. На користь деволюції висловилася більшість, тим не менш, частка осіб, які підтримали пропозицію, виявилася недостатньо великою[5]. Члену Парламенту від Лейбористської партії вдалося домогтись затвердження пункту, згідно з яким для ухвалення рішення достатньо згоди 40% всього електорату[5]. Надалі (1979–1997) реформи конституційного значення не проводилися. Незабаром після повернення британських соціал-демократів до влади був проведений новий референдум[6]. Цього разу бажання електорату було виражене достатньо переконливо, виборці висловилися за створення місцевого парламенту та за його можливість регулювати базову ставку прибуткового податку[6].

Перший міністр Шотландії Алекс Салмонд та його заступник Нікола Стерджен запускають проект National Conversation, 14 серпня 2007 р.

Право на обрання[ред.ред. код]

За умовами закону 2010 року такі категорії осіб мають право взяти участь у референдумі:[7]

  • громадяни Британії, які проживають у Шотландії;
  • громадяни країн Співдружності, що проживають в Шотландії;
  • громадяни країн ЄС, що проживають в Шотландії;
  • члени Палати лордів, що проживають в Шотландії;
  • військовослужбовці Сполученого Королівства, зареєстровані як виборці в Шотландії;
  • службовці британського Уряду, зареєстровані як виборці в Шотландії.

Також, ШНП запропонувала знизити віковий виборчий ценз з 18 до 16 років[8][7]. У січні 2012 року член шотландського Парламенту від лейбористів Елейн Маррі запропонувала обговорити питання про надання виборчого права шотландцям, які проживають поза межами країни[9]. Уряд Шотландії відхилив ініціативу, оскільки при цьому складність проведення референдуму зросте. Крім того, Кабінетом міністрів приведено положення Комітету з прав людини ООН, згідно з яким референдум, що не проводиться за бажанням резидентів, буде поставлено під сумнів іншими державами[9]. У Палаті лордів баронесою Саймонс озвучена ідея про надання виборчого права всім громадянам Сполученого Королівства, оскільки результати голосування вплинуть на всю країну в цілому[9]. Ця пропозиція була відкинута Урядом СК. При цьому лорд Уоллес відзначив, що всього 2 з 11 референдумів, які пройшли в державі з 1973, припускали участь громадян з усіх частин країни[9].

Перший міністр Шотландії Алекс Салмонд зустрічається з прихильниками незалежності, 3 серпня 2013

Можливі наслідки[ред.ред. код]

Згідно з доповіддю Уряду від 25 лютого 2010 року, якщо виборці дадуть позитивну відповідь на питання в обох випадках, будуть проведені «обов'язкові переговори» між керівництвом Шотландії та Сполученого Королівства. Стверджується, що тоді «шотландському та королівському парламентам потрібно буде підкоритися волі шотландського народу»[7]. Якщо буде схвалений лише перший пункт (деволюція), а другий (незалежність) не отримає підтримки, тоді необхідні зміни будуть впроваджені за допомогою парламентського акту, урядових декретів або обох нормативно-правових актів одразу[7].

Результат[ред.ред. код]

За результатами усіх 32-х шотландських регіонів, які брали участь у референдумі, «Ні» незалежності сказали близько 55% виборців, «За» — 45%. Прихильники незалежності перемогли у чотирьох округах з 32-х.[10]

За областями[ред.ред. код]

Виборчий округ [11] Голосів «За» Голосів «Проти» За (%) Проти (%) Різниця (%) Дійсних бюлетенів Явка (%)
Абердин 59,390 84,094 41.4% 58.6% 17.2% 143,484 81.7%
Абердиншир 71,337 108,606 39.6% 60.4% 20.8% 179,943 87.2%
Ангус 35,044 45,192 43.7% 56.3% 12.6% 80,236 85.7%
Аргілл-і-Б'ют 26,324 37,143 41.5% 58.5% 17% 63,467 88.2%
Клакманнаншир 16,350 19,036 46.2% 53.8% 7.6% 35,386 88.6%
Дамфріс і Галловей 36,614 70,039 34.3% 65.7% 31.4% 106,653 87.5%
Данді 53,620 39,880 57.3% 42.7% 14.6% 93,500 78.8%
Східний Ершир 39,762 44,442 47.2% 52.8% 5.6% 84,204 84.5%
Східний Данбартоншир 30,624 48,314 38.8% 61.2% 22.4% 78,938 91.0%
Східний Лотіан 27,467 44,283 38.3% 61.7% 23.4% 71,750 87.6%
Східний Ренфрюшир 24,287 41,690 36.8% 63.2% 26.4% 65,977 90.4%
Единбург 123,927 194,638 38.9% 61.1% 22.2% 318,565 84.4%
Еллін Сір 9,195 10,544 46.6% 53.4% 6.8% 19,739 86.2%
Фолкерк 50,489 58,030 46.5% 53.5% 7% 108,519 88.7%
Файф 114,148 139,788 45.0% 55.0% 10% 253,936 84.1%
Глазго 194,779 169,347 53.5% 46.5% 7% 364,126 75.0%
Гайленд 78,069 87,739 47.1% 52.9% 5.8% 165,808 87.0%
Інверклайд 27,243 27,329 49.9% 50.1% 0.2% 54,572 87.4%
Середній Лотіан 26,370 33,972 43.7% 56.3% 12.6% 60,342 86.8%
Морей 27,232 36,935 42.4% 57.6% 15.2% 64,167 85.4%
Північний Ершир 47,072 49,016 48.9% 51.1% 2.2% 96,088 84.4%
Північний Ланаркшир 115,783 110,922 51.1% 48.9% 2.2% 226,705 84.4%
Оркнейські острови 4,883 10,004 32.8% 67.2% 34.4% 14,887 83.7%
Перт-і-Кінросс 41,475 62,714 39.8% 60.2% 20.4% 104,189 86.9%
Ренфрюшир 55,466 62,067 47.2% 52.8% 5.6% 117,533 87.3%
Шотландські кордони 27,906 55,553 33.4% 66.6% 33.2% 83,459 87.4%
Шетландські острови 5,669 9,951 36.3% 63.7% 27.4% 15,620 84.4%
Південний Ершир 34,402 47,247 42.1% 57.9% 15.8% 81,649 86.1%
Південний Ланаркшир 100,990 121,800 45.3% 54.7% 9.4% 222,790 85.3%
Стерлінг 25,010 37,153 40.2% 59.8% 19.6% 62,163 90.1%
Західний Данбартоншир 33,720 28,776 54.0% 46.0% 8% 62,396 87.9%
Західний Лотіан 53,342 65,682 44.8% 55.2% 10.4% 119,024 86.2%
Загалом 1,617,989 2,001,926 44.7% 55.3% 10.6% 3,619,915 84.6%

Внутрішня реакція[ред.ред. код]

Лідер Шотландської національної партії Алекс Салмонд, визнав, що шотландці проголосували проти незалежності.

Прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон привітав лідера кампанії проти незалежності Шотландії Алістера Дарлінга. Кемерон пообіцяв надати більш широкі повноваження Шотландії, відзначивши, що відповідний законопроект буде внесений до парламенту в січні.[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Scotland to hold independence poll in 2014 – Salmond». BBC. 10 January 2012. 
  2. «Стала відома дата референдуму про незалежність Шотландії». День. 22 березня 2013. 
  3. В Эдинбурге подписано соглашение о проведении референдума о независимости Шотландии
  4. Кэмерон дал добро на референдум о самоопределении Шотландии
  5. а б «The 1979 Referendums». BBC News (BBC). Процитовано 16 January 2012. 
  6. а б «Scottish Referendum Live – The Results». BBC News (BBC). Процитовано 16 January 2012. 
  7. а б в г «Scotland's Future: Draft Referendum (Scotland) Bill Consultation Paper» (pdf). www.scotland.gov.uk > Publications > 2010 > February > Scotland's Future: Draft Referendum (Scotland) Bil > PDF 1. Scottish Government. 2010-02-25. Архів оригіналу за 2010-02-25. Процитовано 2010-02-25. 
  8. Macdonnell, Hamish (17 September 2011). «16-year-olds likely to get the vote on Union split». The Times Scotland (London: Times Newspapers Limited). Процитовано 18 September 2011. 
  9. а б в г «Scottish independence: SNP dismisses ex-pat voting call». BBC News (BBC). 18 January 2012. Процитовано 19 January 2012. 
  10. а б На референдумі в Шотландії перемогли противники незалежності
  11. «Scottish independance referendum - Results». BBC. 18 September 2014. Процитовано 18 September 2014. 

Посилання[ред.ред. код]