Реформа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Рефо́рма (лат. reform – перетворюю, змінюю, франц. réforme ) — перетворення, зміна стану суспільства або якоїсь його сфери діяльності. Новий стан вводиться законодавчим шляхом. Процес реформування суспільства або окремої його сфери здійснюється владою за умови неможливості при наявному стані суспільства мати позитивний розвиток країни або сфери суспільної діяльності.

Метою реформування є досягнення нового стану суспільства, в якому перепони позитивному розвиткові, які існували в попередньому стані, в новому стані існувати не можуть. З формальної точки зору, під Р. розуміють нововведення будь-якого змісту; 3) В політичній теорії і практиці Р. називають прогресивне перетворення, перевлаштування, свідомий крок до кращого. Кінцева мета будь-якої реформи – зміцнення, оновлення державних і економічних правил, що, однак, не завжди несе за собою покращення рівня життя, скорочення державних витрат та навпаки – збільшення доходів та зборів.

Р. також може трактуватися як «re-» і «form», тобто, зміна форми, змісту або суті чого-небудь (будь-якого об’єкту реформи).

Р. передбачає суттєві зміни в механізмі діяльності об’єкта, можлива зміна основних принципів, які ведуть до принципово нового результату і отримання нового економічного чи політичного об'єкта. Не потрібно ототожнювати поняття Р. і «вдосконалення» чи «модернізації». Р., в такому випадку, виступає як механізм корінного перелому сталих процесів, традицій тощо. Саме таке трактування використовується в історичному аспекті: скасування кріпосного права, міська, військова, земська реформи, Столипінська аграрна реформа та ін.

В умовах розвиненого соціально диференційованого суспільства Р. можуть бути різноманітними, суперечливими за змістом, формами здійснення, впливом на перебіг соціальних процесів. Р. спрямовані на прогресивні зміни у суспільстві, вони постають водночас і як захід, покликаний зберегти існування стабільності у суспільстві, суспільного ладу, тих чи інших соціально-політичних, економічних або ідеологічних структур, інститутів, установ тощо. Як доведено історією, в індустріальному та постіндустріальному суспільстві неминучі такі етапи його розвитку, коли відбувається глибока, докорінна перебудова усталених економічних, соціальних, політичних та організаційно-ідеологічних структур, усіх сторін суспільного життя, яка не тільки потребує Р., а й призводить за певних умов до карколомних змін. Для того, щоб забезпечити країну від потрясінь, влада проводить державу шляхом більш чи менш поступових трансформацій соціальних інститутів і закладів, що перешкоджають розвиткові. Р. спрямовуються також на забезпечення подальшої демократизації суспільства, розширення можливостей для захисту своїх прав. Інструментом визначення необхідності Р. виступає соціологічна наука. Вона вивчаючи духовний стан суспільства, його громадську думку, що виражає ставлення людей і соціальних груп до здійснення тих чи інших Р., їх наслідків, надає суспільству цінну, своєчасну інформацію та практичні рекомендації для сфери управління соціальними процесами, здійснення Р. з метою якісних суспільних перетворень.

Джерела[ред.ред. код]

  • Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. посіб. / В.М. Литвин, В.І. Гусєв, А.Г. Слюсаренко та ін. – К.: Вища школа, 2002. – С. 326-328.