Реґтайм
Реґта́йм (від англ. rag — розірваний, англ. time — час) — жанр американської музики, початково виник як спосіб гри на фортепіано, який імітував звучання банджо, а в 90-х роках XIX століття розвинувся як інструментальна форма. Назва реґтайм поширилася завдякі п'єсі Вільяма Біба «Ragtime March» (1897). Поряд із блюзом, реґтайм є одним із найважливіших джерел, з яких виник джаз.
Зміст |
[ред.] Характеристика жанру
Мелодійні і тональні структурні якості реґтайму мають європейське походження, а тематичний матеріал спирається на марші та європейську танцювальну музику — вальс, кадриль, мазурку, менует, та ін. Хоча реґтайми є фортепіанною музикою, фортепіано трактується тут скоріше як ударний — техніка гри ґрунтується на стакатних звучаннях, акордових ударах, жорстких, насичена поліритмією.
Чіткий, рівномірно акцентований маршовий ритм четвертними нотами у супроводі (бас — на сильній долі, а відповідний акорд — на слабкі вісімки) протиставлений гостро синкопованій мелодії, де чергуються окремі ноти з акордами, що мають вдвічі коротшу коротшу тривалість (восьмі ноти). Реґтайму звичайно передує інтерлюдія. Виконують реґтайми у помірному або швидкому темпі.
Своєрідність ритму цієї форми дуже широко використається в професійній музиці, зокрема це твори А. Дворжака на американську тему (симфонія «З Нового Світу» і струнний «Американський квартет»), «Реґтайм» (1918) І. Стравінського для одинадцяти інструментів, деякі твори Д. Мійо, П. Гіндеміта, Чарльза Айвза та інших.
[ред.] Представники жанру
Найвизначнішим представником реґтаймів вважається американський музикант Скотт Джоплін — автор 44-ох реґтаймів, а також двох опер стилістично близьких реґтайму — «Почесний гість» (A Guest of Honour, 1903) та «Тримониша» (Treemonisha, 1911, поставлена 1915).
Серед інших музикантів, що працювали у цьому жанрі — Джеймс Скотт (1885—1938), Джозеф Лем (1887—1960), Том Терпін (Tom Turpin), Отіс Сондерз (Otis Saunders), Артур Маршол (Arthur Marshall), Луї Шовен (Louis Chauvin), Скотт Хейден (Scott Hayden), Джон У. 'Блайнд' Бун (John W. 'Blind' Boone), С. Брунсон Кампбелл (S. Brunson Campbell), Арті Маттюс (Artie Matthews), Роберт Хамптон (Robert Hampton), Чарльз Томпсон (Charles Thompson), Юбі Блейк (Eubie Blake), Лаки Робертс (Luckey Roberts), Персі Венрич (Percy Wenrich), Чарльз Л. Джонсон (Charles L. Johnson), Джордж Ботсфорд (George Botsford), Генрі Лоддж (Henry Lodge), Дж. Рассел Робинсон (J. Russel Robinson) та інші.
Серед композиторів української діаспори Василь Сидоренко використав форму реґтайму у своїх композиціях «Євгенія» (Eugenia Rag, 1988) i «Катальпа» (Catalpa Blossoms, 2007).
[ред.] Знамениті композиції
- Harlem Rag (1897)- Tom Turpin
- King Klondike Two-Step (1897) - George Dagwood Schleiffarth
- Mississippi Rag, The (1897) - William Krell
- The Fair, March and Two Step (1898) - Grace M. Bolen
- Ragtime Nightmare, A (1900) - Tom Turpin
- The Entertainer (1902) - Скотт Джоплін
- Elite Syncopations (1902) - Scott Joplin
- Maple Leaf Rag" (1903) - Scott Joplin
- St. Louis Rag (1903) - Tom Turpin
- Bean Club Musings (1904) - Paul Eno
- Black Cat Rag, The (1905) - Frank Wooster & Ethel B. Smith
- Frog Legs Rag (1906) - James Sylvester Scott
- Dixie Blossoms (1906) - Percy Wenrich
- Black and White Rag (1908) - George Botsford
- Temptation Rag (1909) - Henry Lodge
- Alexander's Ragtime Band (1911) - Ірвінг Берлін
- American Beauty Rag" (1913) - Joseph Lamb
- Hungarian Rag (1913) - Julius Lenzberg
- Cataract Rag (1914) - Robert Hampton
- Twelfth Street Rag (1914) - Euday L. Bowman
- Desecration Rag, A Ragtime Humoresque (1914) - Felix Arndt.
- Battle in the sky (1915) - J.Luxton
- Fluffy Ruffles One Step (1919) - George Hamilton Green
- Kitten on the keys (1921) - Zez Confrey
- Dizzy Fingers (1923) - Zez Confrey
[ред.] Джерела
- Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
[ред.] Посилання
- Реґтайми С. Джопліна
- Sample ragtime music
- Origins of Rag (англ.)
- Rag time Blog (англ.)