Рибекіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Рибекіт (рос. рибекит, англ. riebeckite, нім. Riebeckit m) – породоутворювальний мінерал групи амфіболітів, бідний на магній лужний амфібол ланцюжкової будови.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула:

1. За Є.Лазаренком: Na2Fe2+(Fe3+)2[(OH,F)Si4O11]2.

2. За “Fleischer’s Glossary” (2004): Na2(Fe,Mg)3Fe2Si8O22(OH)2.

Домішки: CaO, K2O, MnO, TiO2. Іноді Fe2+ заміщується на Mg з утворенням магнезіорибекіту.

Склад у % (з родовища Квінсі, США): Na2O – 6,16; K2O – 1,1; CaO – 1,28; MgO – 0,1; FeO – 21,43; Fe2O3 – 14,51; Al2O3 – 0,68; SiO2 – 61,79; H2O – 1,4; F – 0,2.

Сингонія моноклінна.

Форми виділення: призматичні або голчасті кристали. Волокнистий різновид рибекіта називається крокідолітом. Кристалічна структура стрічкова.

Спайність досконала за призмою (під кутом 56°).

Густина 3,02-3,42.

Твердість 5,0-6,5.

Колір темно-синій до чорного, у крокідоліту – блакитний до синього.

Блиск скляний, у крокідоліту шовковистий.

Утворює тверді розчини з глаукофаном (кросити) і арфведсонітом (озаніти), а також з магнезіорибекітом.

Зустрічається в лужних вивержених метаморфічних породах як породоутворювальний мінерал разом з егірином. Характерний мінерал лужних гранітів та їх пегматитів, а також метасоматичних порід, близьких за складом. Часто зустрічається в ріолітах і трахітах. З рибекітовими гранітами пов’язані родовища рідкісних металів (Та, Nb, Zr та ін.).

Розповсюдження: Сокотра (острів Корсика, Франція), Лангезундфьорд (Норвегія), Кривий Ріг (Україна), Красноярський край (РФ), Хамерслі (Австралія), район Лусака (Замбія).

Назва – за прізвищем німецького дослідника Е.Рібека, 1888.

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • рибекіт волокнистий (агрегати рибекіта, які складаються з волокнистих індивідів),
  • рибекіт магнезіально-залізистий (синонім - рибекіт магніїстий),
  • рибекіт магніїстий (різновид рибекіта, який містить до 15,8% MgO).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]