Рибекіт

Рибекіт (рос. рибекит, англ. riebeckite, нім. Riebeckit m) – породоутворювальний мінерал групи амфіболітів, бідний на магній лужний амфібол ланцюжкової будови.

Загальний опис

Формула:

1. За Є.Лазаренком: Na₂Fe²⁺(Fe³⁺)₂[(OH,F)Si₄O₁₁]₂.

2. За “Fleischer’s Glossary” (2004): Na₂(Fe,Mg)₃Fe₂Si₈O₂₂(OH)₂.

Домішки: CaO, K₂O, MnO, TiO₂. Іноді Fe²⁺ заміщується на Mg з утворенням магнезіорибекіту.

Склад у % (з родовища Квінсі, США): Na₂O – 6,16; K₂O – 1,1; CaO – 1,28; MgO – 0,1; FeO – 21,43; Fe₂O₃ – 14,51; Al₂O3 – 0,68; SiO₂ – 61,79; H₂O – 1,4; F – 0,2.

Сингонія моноклінна.

Форми виділення: призматичні або голчасті кристали. Волокнистий різновид рибекіта називається крокідолітом. Кристалічна структура стрічкова.

Спайність досконала за призмою (під кутом 56°).

Густина 3,02-3,42.

Твердість 5,0-6,5.

Колір темно-синій до чорного, у крокідоліту – блакитний до синього.

Блиск скляний, у крокідоліту шовковистий.

Утворює тверді розчини з глаукофаном (кросити) і арфведсонітом (озаніти), а також з магнезіорибекітом.

Зустрічається в лужних вивержених метаморфічних породах як породоутворювальний мінерал разом з егірином. Характерний мінерал лужних гранітів та їх пегматитів, а також метасоматичних порід, близьких за складом. Часто зустрічається в ріолітах і трахітах. З рибекітовими гранітами пов’язані родовища рідкісних металів (Та, Nb, Zr та ін.).

Розповсюдження: Сокотра (острів Корсика, Франція), Лангезундфьорд (Норвегія), Кривий Ріг (Україна), Красноярський край (РФ), Хамерслі (Австралія), район Лусака (Замбія).

Назва – за прізвищем німецького дослідника Е.Рібека, 1888.

Різновиди

Розрізняють:

• рибекіт волокнистий (агрегати рибекіта, які складаються з волокнистих індивідів),
• рибекіт магнезіально-залізистий (синонім - рибекіт магніїстий),
• рибекіт магніїстий (різновид рибекіта, який містить до 15,8% MgO).

Див. також

• Список мінералів

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.