Рибне господарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Риболовецький траулер

Ри́бне господа́рство - галузь господарства, до якої належить добування, переробка, відтворення і збільшення запасів риби та інших водних організмів у природних і штучних водоймах. Дає цінні харчові, кормові, лікарські й технічні продукти. Поділяється на рибальство, що має завданням ловити рибу і добувати морського звіра, та рибництво — збереження і поліпшення рибних запасів у природних водоймах і розведення риби у штучних. Рибальство може бути промисловим або аматорським (див. Спортивне рибальство). Промислове рибальство поділяється на океанічне, морське, прибережне і на внутрішніх водоймах (річках, озерах, ставках, водоймищах).

Рибальство[ред.ред. код]

Докладніше: Рибальство
Рибалки з Шрі-Ланки

Риба́льство — приватний або промисловий лов риби та інших водних живих ресурсів. Під рибальством також розуміють полювання на таких морських тварин, як наприклад різні види молюсків, кальмарів, восьминогів, морських черепах, жаб і деяких інших їстівних морських безхребетних. Приватне рибальство залишається одною з найулюбленіших розваг і навіть таким популярним видом спорту, як спортивне рибальство.

Велике значення має океанічне рибальство. Одним з основних районів рибальства (а раніше - і китобійного промислу) є Антарктида. У зв'язку з надмірною інтенсифікацією вилову і значним його зменшенням, освоюються (в Індійському океані й біля берегів Антарктиди) нові райони і об'єкти риболовлі. У океанічному рибальстві в улові риби переважають такі види, як ставрида, сардинела, сардини, скумбрія, хек, нототенія, тунець тощо. Дедалі більшого розвитку набуває промисел креветок, лянґустів, кальмарів, а також нерибних морепродуктів (наприклад, водоростей).

Аквакультура[ред.ред. код]

Докладніше: Аквакультура
Збір устриць на фермі в Канкалі, Бретань

Аквакульту́ра — вирощування водних організмів, переважно їстівних. Включає також теоретичні знання і наукові дослідження в цій галузі. Для вирощування промислових організмів в морському середовищі використовується термін Марикультура.

Існують різні систем виробництва: на суші — ставки, у морі — спеціальні сітки, насамперед для лосося, тріски та середземноморських видів риби. Креветок вирощують у ставках.

Рибне господарство України[ред.ред. код]

Історія Рибного господарства України[ред.ред. код]

В Україні рибне господарство було відоме від палеоліту. В античну добу з України у великій кількості вивозили рибу до Греції з Ольвії та інші грецькі колоній, за середньовіччя — до Візантії. На Запорозькій Січі рибне господарство було одним з основних промислів запорожців. Про рибне багатство України згадують подорожні М. Литвин (1550). Ґ. Боплан (1630-47), Ґ. Ржончинський (1721) та інші. У 19 ст. надмірний і хижацький вилов риби зменшив рибне багатство України, хоч уведено контроль над виловом риби й засновано риборозплідники (у Російській Імперії охоронні заходи застосовано вперше у 1771 р., але перші «Правила рыболовства» видано щойно 1878; у Польщі рибальські справи нормувала «Ustawa rybacka» з 1932 р.). Тому щорічний вилов риби у ріках центральних і східних Українських земель за час з 1900 до 1914 зменшився приблизно на половину — зокрема вилови цінних і рідкісних риб, а деякі види їх загинули. 1913 вилов риби, здобич морських звірів і морепродуктів на території УРСР становили 37100 т, або 3,7% всього СРСР (190 млн т). 80% видобутку риби в УРСР припадало на моря, 20% — на річки. Після зменшення вилову риби і морського звіра в 1916 — 23 він став збільшуватися і досяг у 1940 р. 139 100 т (Табл. 1). У 1930-х pp. здійснено колективізацію рибного господарства.

Таблиця 1. Вилов риби, здобич морського звіра, китів і морепродуктів в СРСР і Радянській Україні.

Роки СРСР тис. т УРСР тис. т у % до СРСР
1913 1 051 37,1 3,5
1928 840 44,7 5,3
1932 1333 126,4 9,5
1940 1404 139,1 9,9
1945 1 125 59,8 5,4
1950 1 755 190,3 10,8
1955 2 737 246,1 6,6
1960 3541 535,8 15,2
1965 5 774 589,4 10,2
1970 7900 891,1 9,9

Після повторного занепаду рибного господарства у 1941-44 рр. (у 1945 р. видобуто лише 59800 т риби) воно швидко зростає завдяки вдосконаленню метод вилову риби і добування морського звіра, модернізації рибопромислового флоту і поповненню його найновішими типами суден (риболовними траулерами різних видів, плавучими базами тощо), введенню розшукової гідроакустичної апаратури, збільшенню й якісному поліпшенню рибоводних і меліоративних заходів (зокрема у внутрішніх водоймах, серед інших поліпшення видового складу промислових риб, забезпечення процесу розмноження риб тощо), розбудові рибних пристаней і рибної промисловості. Чимале значення мало поширення рибальства трохи далі від берега на відкриту частину Чорного моря (є дуже бідним на рибу), значно більше на світові океани (від 1958 р.) і добування китів у водах Антарктики та їх переробку.

Розвиткові рибного господарства в Україні, зокрема у внутрішніх водоймах, допомагають науково-дослідні інститути: Український НДІ рибного господарства у Києві, Київський відділ Всесоюзного Інституту для проектування рибогосподарських споруд, Азово-Чорноморський НДІ морського рибного господарства і океанографії в Керчі, Інститут біології південних морів AH УРСР у Севастополі (з 1963 р.), Азовський НДІ рибного господарства в Ростові-на-Дону, Інститут гідробіології АН УРСР (створений 1932 р. на базі Київ.-Дніпровської біологічної станції) та ін. Ці установи вивчають санітарний стан річок, питання ставкового рибного господарства, гідробіологічний режим водосховищ, гирлові ділянки річок і лимани; приділяють увагу розселенню та акліматизації різних риб і безхребетних у внутрішніх водах тощо.

Океанічне і морське рибальство в СРСР і УРСР належали державним підприємствам, які мають великий промисловий флот, рибопереробні, судноремонтні верфі та ін. Добування риби у прибережних смугах морів і у внутрішніх водоймах належали в основному риболовецьким колгоспам (подекуди радгоспам), які діяли за статутом рибальської артілі з 1939 р. В Україні їх було станом на 1970 р. — 109, головне на узбережжях морів, на Дніпрі й Дунаї і його водосховищах. Рибальські колгоспи добували щороку близько 1,5 млн кг риби (20—25% вилову в УРСР); вони були об'єднані у рибоколгоспспілки. Кількість відловлюваної риби наведена в Табл. 2.

Таблиця 2. Вилов риби добування морського звіра, китів і морепродуктів підприємствами УРСР.

Місце вилову 1000 т  %
Світовий океан 419,0 61,7
Азовське і Чорне м. 139,5 20,6
Внутрішні води 119,9 17,7
у тому числі:
річки 67,6 10,0
озера 2,3 0,3
ставки 30,0 4,5
водойми 20,0 2,9
Разом 678,4 100,0

У 1946 р. було організовано китобійну антарктичну флотилію «Слава» (28 715 т), 1959 р. — також флотилію «Радянська Україна» (43 800 т), що базувались в Одеському порті. До китобійної антарктичної флотилії «Радянська Україна» належали китобаза «Радянська Україна» і 20 китобійних суден. Вона оперувала на південь від 40° південної ширина навколо Антарктики і належала до більших флотилій світу.

На початку 1971 р. в УРСР діяло 181 риболовне, рибообробне і рибопереробне підприємство. Найбільші з них: Керченське управління антарктичного рибальства, Севастопольське управління тралового флоту, управління антарктичної китобійної і риболовного флоту в Одесі, Маріупольський рибоконсервний комбінат, Керченський рибоконсервний завод, Бердянський, Севастопольський та інші рибоконсервні комбінати. Хоч вилов риби і морського звіра досяг 1970 р. 891 100 т, продукти рибної промисловості не покривають попиту населення, і Україна примушена довозити рибу з інших районів СРСР.

Споживання риби й рибопродуктів на душу населення в УРСР було: 1960 — 9,7 кг, 1965 — 12,5 кг, 1969 — 16,9 кг (в СРСР відповідно — 9,9, 12,6, 15,8 кг). Пропорція риби до м'яса становить 1 : 2,8.

Сучасний стан рибного господарства України[ред.ред. код]

Води України мають близько 200 (за іншими даними — 180) видів риб: 110 у річках, 180 — у морі (близько 90 видів живуть і в прибережних частинах Азовського та Чорного морів, і в ріках, що впадають у ці моря). Переважна більшість видів риб є промисловими; кілька десятків не мають промислового значення з уваги на свою нечисленність, малий розмір чи отруйність; серед промислових ледве близько 10% має більше значення, і на них припадає більшість улову.

Риби внутрішніх водойм України трапляються такі, що постійно живуть у річках, озерах чи ставах, такі, що обмежені у своєму поширенні окремими річками, такі, що живуть водночас і в річках і в лиманах; прохідні (осетри, білуга, оселедець та ін.), що частину життя проводять у морі, частину — в річках, ще ін., що живуть в опріснених, прилеглих до гирла рік ділянках моря і входять у річки для нересту та зимівлі. Рибою, яка живе у річці, але на нерест іде у море, є вугор. Рибальство на внутрішніх водах вже не має добрих умов розвитку, бо води України все більше стають занечищені, а для їх очищення вкладається замало коштів. Ряд видів риб винищено, на що вплинув також її хижацький вилов.

Річкове рибне господарство мало в Україні до початку 19 ст. найбільше значення. Серед рік України основне рибогосподарство значення мають Дніпро (з його приток — головне Прип'ять і Десна), нижній Дунай, менше Дністер, Південний Буг і Сіверський Донець. У сточищі Дніпра налічується 66 видів риб (у пригирловій частині); основними промисловими видами є: лящ, судак, короп, лин, щука, сом, окунь. Багатий на рибу нижній Дунай — 71 вид, серед них велике промислове значення мають: білуга, осетер, севрюга, стерлядь, сом, лин, короп, щука і оселедець, що заходять з моря.

Чимало риб має Південний Буг, зокрема у пригирловій частині (70 видів; у середньому — близько ЗО), серед них найголовніші: короп, лящ, плітка, червоноперка, окунь, карась. Іхтіофауна Дністра нараховує 57 видів (у верхів'ї переважають марена, підуст, головець та інші види, що живуть у поточній воді; у нижній — плітка, краснопірка, окунь, бичок, чехоня, лящ та ін.); Сіверський Донець — 44 види (лящ, підуст, в'язь, щука й ін.). Деяку роль у відтворенні рибних запасів великих річок відіграють їхні притоки.

Крім риб, властивих фауні України, у деяких річках трапляються риби-вселенці (царьок, сомик, гамбузія). За останні роки ведуться досліди над акліматизацією сигів; з Далекого сходу завезено для акліматизації білого і чорного амура, амурського сазана, білого та пістряного товстолобика.

Озерне господарство зосереджене переважно на Поліссі й у заплаві нижньої течії Дунаю. На Поліссі є 268 озер загальною площею 16 000 га; у них є 32 види риб, у тому числі: лящ, плітка, краснопірка, щука, окунь, лин, карась, йорж, канальний сом; промислова рибопродуктивність окремих озер є від 7,5 до 40 кг/га. Водяна площа основного фонду наддунайських озер є близько 45 000 га з рибопродуктивністю від 21 до 73 кг/га; цінніші види: короп, лящ, судак, щука, менше цінні: окунь, краснопірка, бички, тюльки, верховодка та ін.

Найінтенсивнішою формою рибного господарства є ставкове. Ставковий фонд України (близько 22 000 ставків) становить лише близько 170 000 га водної площі, з них зариблено близько 75 000 га; щорічний вилов риби у них — близько 30 000 т. Пересічна рибопродуктивність ставків (станом на 1970 р.) — 720 кг/га. Основним об'єктом тепловодного ставкового рибного господарства є короп, холодноводного — пструг (головним чином - у горах).

У ставковому рибному господарстві розгорнена племінна робота, спрямована на поліпшення спадкових якостей і підвищення продуктивності риби. В Україні виведено дві породи коропа — український лускатий і український рамчастий, які на 20% продуктивніші, ніж безпородний дзеркальний короп. Ведуться також і промислове схрещування коропів різних порід та коропа з амурським сазаном, заведено теж китайського коропа. У наслідок інтенсифікації ставкового рибного господарства площа рибоводних ставків і вилови риби у них повільно зростають. Для штучного риборозведення існує 8 форелевих рибоводних ставків у Карпатах та один у Криму, 2 форелеві ферми у Волинській та Тернопільській областях, товарне господарство «Свалява» в Карпатах, осетровий завод на нижньому Дніпрі, нерестововирощувальні господарства на Каховському і Кременчуцькому водоймищах.

У зв'язку з спорудженням Дніпровського каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі рибальство погіршало. У великих водосховищах, організовано рибне господарство нового типу, відмінне від річкового. Причиною цього є те, що гребля Дніпровського (а згодом й інші) обмежила вільний доступ прохідним рибам, а риби, які не люблять стоячих вод перейшли на північ. Основними об'єктами промислу в дніпровських водосховищах є лящ, судак, сазан і сом. 1969 з водосховищ Дніпра видобуто 172 600 т риби (площа водосховищ 5 282 км²), або 33 кг з 1 га. Найбільшу рибопродуктивність (бл. 40 кг) мають Каховське і Кременчуцьке водосховище. Добування риби здійснюють рибоколгоспи кількох рибокомбінатів. На водосховищах створено кілька господарств, у яких вирощують мальків цінних видів риб для зариблення ріки і водоймищ. Велику увагу приділяють меліорації водойм. Деяке значення для рибного господарства мають також водосховища питної води, іриґаційні та ін.

Морське рибальство охоплює чорноморський та азовський регіони. Найбільше значення має азовський район; його рибне багатство відзначається чималою поживою (органогенні речовини, акумульовані Доном і Кубанню), наявністю місць, придатних для відкладання ікри (гирла Дону й Кубані) і прохідними й півпрохідними рибами. Головними місцями вилову є — гирла Дону й Кубані та Керченська протока; взимку провадять підльодові вилови у Таганрозькій затоці. Промислова продуктивність Азовського моря дуже велика — до 80 кг/га. В Азовському морі зустрічається близько 80 видів і підвидів риб; найбільше промислове значення мають: кілька, хамса, бички, судак, лящ, тараня, короп, осетер, севрюга, оселедці, кефаль, анчоус й ін.

За останній час він сильно зменшується через забруднення моря і надмірний вилов. На базі рибних ресурсів Азовського моря у межах України працюють Генічеський, Маріупольський та Керченський рибокомбінати та Мисівський і Аршинцівський рибозаводи.

Чорне море у своїй продуктивності обмежене недостачею мілин та чималою глибиною, наповненою сірководнем (з глибини 150 — 200 м). На відміну від Азовського моря, у Чорному основну масу виловлюваної риби дають морські види.

У прилеглих до Чорного моря водоймах та у пониззях Дністра й Дунаю розвинуте промисел прісноводного рака (1969 р. - 455,5 т).

Рибна промисловість і рибоконсервне виробництво зосереджене на узбережжі Чорного і Азовського морів і над Дніпром. Головними його центрами є Одеса, Керч, Севастополь, Очаків, Білгород-Дністровський, Маріуполь, Бердянськ, Вилкове, Генічеськ, Ялта, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Черкаси, Ізмаїл, Кілія.

Підпорядкування рибного господарства сільськогосподарському, субсидування[ред.ред. код]

Науково-дослідні інституції[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Наукові праці Українського науково-дослідного інституту рибного господарства (17 випусків). К.
  • Короткий Й.'’ Риби і рибний промисел на природних водоймах малогр рибальства УРСР. К. — X. 1951
  • Марченко О., Короткий І. Визначник прісноводних риб УРСР. К. 1954
  • Борисов П., Богданов А. Сырьевая база рыбной промышленности СССР. М. 1955
  • Slastenenko E. Karadeniz havzazi baliklari — The Fishes of the Black Sea Basin. Істамбул 1955 — 56
  • Амброз А. Рыбы Днепра, Южного Буга и Днепровско-Бугского лимана. К. 1956
  • Жарський Е. Річкове рибне господарство гор. Дністра. Нью-Йорк 1958
  • Мурін Д. Питання економіки і організації рибного господарства. К. 1960
  • Галусин П., Карпенко І., Кубарський І. Рибництво — важливе джерело продовольчих ресурсів. Л. 1965
  • Просяний В., Соловей А., Шпет Г. Рибництво. К. 1966
  • Сысоев Н. Экономика рыбной промышленности СССР. М. 1960
  • Томашевська С. Рибна промисловість Південного економічного району. Розміщення продуктивних сил Української РСР, республіканський міжвідомчий збірник, випуск 9. К. 1970.


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Риба Це незавершена стаття з іхтіології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.