Рибчинський Євген Юрійович
| Євген Рибчинський | |
|---|---|
| Євген Юрійович Рибчинський | |
 | |
| Народився |
21 грудня 1969 (54 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
Україна  |
| Національність | українець |
| Діяльність | Політик, громадський діяч, народний депутат Верховної Ради України VIII скликання |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання |
| Посада | народний депутат України |
| Партія | Безпартійний |
| Батько | Юрій Євгенович Рибчинський |
| Мати | Олександра Іванівна Рибчинська |
| Діти | Микита (1989), Данило (2003), Георгій (2011), Іван (2014) |
| Нагороди | лауреат премії «Людина року — 2009» |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 8-го скликання | |||
| Блок Петра Порошенка | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
|
| |||
Євген Юрійович Рибчинський (нар. 21 грудня 1969, Київ) — український поет, композитор, громадський діяч та журналіст. Народний депутат України VIII скликання. Кандидат наук з державного управління.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 21 грудня 1969 в Києві в сім'ї героя України, заслуженого діяча культури, народного артиста України, поета і драматурга Юрія Євгеновича Рибчинського (нар. 1945) і тренера з художньої гімнастики Олександри Іванівни Рибчинської (нар. 1948).[1][2][3]
Освіта[ред. | ред. код]
1986—1991 — Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, факультет журналістики.
1997—1998 — The Open University (OU)
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
Журналістську кар'єру розпочав на третьому курсі університету на Держтелерадіо України, спочатку в програмі «Бліц» радіостанції «Молода Гвардія», потім на УР-2 «Промінь» в першому комерційному радіо-шоу, грі на гроші «Пан або пропав». Там розпочалася його продюсерська кар'єра.
- У 1992 створив компанію «MB Advertising Group». Основою діяльності компанії був маркетинг, виробництво та розміщення реклами, екаунтинг клієнтів : Oriflame, MTI, UMC (Vodafone), Helen Marlen Group і багатьох інших.
- У 1993 разом з Володимиром Бебешко відкрив студію звукозапису «Музична біржа», яка була провідною студією України 1990-х років.
- У 1997 створив проєкт «Наше радіо», права на який згодом передав «Альфа груп».
- У 1999 створив «Радіо Ностальгія» з позивним «Радіо Ностальжі». Через рік радіостанція посіла першу сходинку рейтингу у місті Києві.
- У 2003 став співзасновником видавництва «Вавілон», яке видавало популярні жіночі журнали «L'Officiel» і «Єва».
Політична діяльність[ред. | ред. код]
На позачергових виборах до Верховної Ради, що відбулися 26 жовтня 2014 року був обраний народним депутатом України по 211 одномандатному округу (Голосіївський район м. Києва). У парламенті обійняв посаду заступника голови Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. Став головою міжфракційного депутатського об'єднання «Атлантичний рух», метою якого була підготовка до вступу України в НАТО. Був членом груп з міжпарламентських зв'язків із США, Норвегією та Ізраїлем.
З жовтня 2014 року по листопад 2015 року — член фракції «Блок Петра Порошенка».
У 2015 році брав участь у виборах Київського міського голови.
25 грудня 2018 року був включений в список українських фізичних осіб, проти яких російським урядом було введено санкції.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
У 1996 р. провів масштабну акцію «Дорога до Храму», за рахунок якої був добудований Успенський собор КПЛ. Акція зібрала понад 200 000 доларів.
Учасник Помаранчевої революції (2004 р.) і революції Гідності (2014 р.) в Україні.
Організатор та учасник численних благодійних акцій на допомогу учасникам бойових дій та сім'ям загиблих в російсько-українській війні.
21 грудня 2023 року в МЦКМ "Жовтневий палац" провів благодійний авторський вечір "Того, хто не здався, не перемогти", усі гроші від якого було переведено на дрони для ЗСУ.
Творчість[ред. | ред. код]
Автор поетичної збірки «Я — дзеркало», видавничий дім «Фоліо», Харків, 2014.
Автор поетичної збірки «На жовто-блакитній землі», видавничий дім «Фоліо», Харків, 2019.
Автор слів і музики багатьох популярних українських пісень:
- «Чортополох», «Просто Тая», «Цей дощ надовго», «Не питай мене чому», «Буде так» та інших для Таїсії Повалій
- «Бал Розлучення сердець» для Софії Ротару
- «Ти моя» для Олександра Пономарьова
- «Авжеж» для Наталії Могилевської
- «Нічий», "Соната", "Війна завжди війна" для El Кравчука
- "Того, хто не здався, не перемогти", "Не журись, не сумуй", "Наливай, козаче", «Чортополох», «Цей дощ надовго», "Я нікому тебе не віддам", "З нуля", "Отой старий в небесах", "Києве мій" для Євген Рибчинський
Особиста інформація[ред. | ред. код]
Має 4 синів: Микиту, Данила, Георгія та Івана
Володіє українською та англійською мовами.
Нагороди[ред. | ред. код]
В 2010 став лауреатом всеукраїнської премії «Людина року — 2009» як видавець найкращого українського жіночого журналу «Єва».
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання на джерела
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
- ↑ Евгений Рыбчинский: От написания песен к отстаиванию государственных интересов. https://politeka.net (русский) . 15 апреля 2018.
- ↑ Євген Рибчинський. www.facebook.com (укр.). Процитовано 4 жовтня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
Євген Рибчинський у соцмережі «Facebook»- Євген Рибчинский на офіційному порталі Верховної Ради України
- Блог Євгена Рибчинского на Українській Правді
- Блог Євгена Рибчинського на Українському Дощі
- YouTube - канал Євгена Рибчинського
- AppleMusic - https://music.apple.com/ua/artist/євген-рибчинський/1474383471?l=uk
- Spotify - https://open.spotify.com/artist/53o1KLbluNdceJi0L9qMtk?si=vQ9syKLWT52TRNfQpLb5dQ
|
