Риков Валеріян Микитович

|портрет=

Валерія́н Мики́тович Ри́ков
Народився	1874 Тифліс, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Помер	1942 Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	архітектор
Alma mater	Київський Політехнічний Інститут
Галузь	архітектура
Заклад	Київський Художній Інститут
Посада	Chief Architect of Kyivd
Вчене звання	Професор Архітектурного Інституту

Валерія́н Мики́тович Ри́ков (1874, Тифліс, нині Тбілісі — 1942, Київ) — український архітектор грузинського походження.

Біографія

Народився в м. Тифліс (Кавказьке намісництво, Російська імперія; нині Тбілісі, Грузія). Вчився в Тамбовському реальному училищі; закінчив Петербурзьку Академію Мистецтв, де вчився у 1984—1902 рр. в класі професора Л. Бенуа. Закінчив академію з відзнакою, отримавши звання художника-архітектора за проєкт синодального подвір'я в імперській столиці. Викладач Київського Політехнічного Інституту (1904 — 10), співорганізатор і професор Архітектурного Інституту (1918—1923), викладач Київського Художнього Інституту (1920-і pp.) і там же завідувач кафедрою архітектурного проєктування (1934 — 41); член АРМУ.

Роботи

Працював у Херсоні, Києві, на Вінниччині.

Реалізовані проєкти в Києві

• Народна аудиторія (вул. Бульварно-Кудрявська, 26; 1902; тепер «Гіпроцивільпромбуд»);
• Державний банк (вул. Інститутська; 1902-05), спільно з В.Осьмаком;
• Прибутковий будинок (вул. Антоновича, 64; 1910);
• Прибутковий будинок (вул. Саксаганського, 68/21; 1911);
• Прибутковий будинок (вул. Інститутська, 27/6; 1912);
• Особняк Товія Апштейна (вул. Спаська, 12; 1912);
• Будинок Маріїнської громади Червоного Хреста (вул. Саксаганського, 75; 1913; нині Клінічний Інститут ім. М. Стражеска);
• Прибутковий будинок (Михайлівський пров., 9; 1914);
• Прибутковий будинок Ісая Іссерліса (Музейний пров., 4.);
• Будівля Печерського іподрому (вул. Омеляновича-Павленка, 9; 1915-16)
• Будівля Маріїнської громади сестер милосердя Червоного хреста (вул. Сакасаганского, 75);
• Прибуткові будинки (вул. Івана Франка, 17; 1914-17);
• Кінофабрики (1927 — 30; тепер Кіностудія імені Олександра Довженка);
• кінотеатр «Жовтень» («Дев'яте Держкіно»), 1930 рік.

Реалізовані проєкти на Вінниччині

• Залізничний вокзал у м. Жмеринці (1902—1904; співавтори — З. Журавський, І. Бєляєв);
• Кінотеатр ім. Коцюбинського у м. Вінниці.

Зображення будівель

• 
  Кінотеатр «Жовтень»
• 
  Колишня будівля Народної аудиторії (вул. Бульварно-Кудрявська, 26)
• 
  Вокзал станції Жмеринка
• 
  Кінотеатр ім. Коцюбинського в м. Вінниці (1930-ті рр.)
• 
  школа типового проєкту № 104

Література

• Митці України. К., 1992. — С.494;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.507.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
• Риков Валеріан Микитович / Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості // «Подільські джерела». Альманах — Вінниця: ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 128.
• Юнаков О. Архитектор Иосиф Каракис. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — ISBN 978-1-68082-000-3.