Римницька битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Римницька битва
Російсько-турецька війна (1787—1792),
Австро-турецька війна (1787—1791)
Rymnik-1789.jpg
Римницька битва. Гравюра Х.Г.Шютца, Австрія. Кін. XVIII ст. Папір, гравюра, акварель
Дата: 11 (22) вересня 1789 року
Місце: Поблизу ріки Римник (зараз Румунія)
Результат: Перемога російсько-австрійської армії
Сторони
Flag of Russia.svg Російська імперія,
Австрійська імперія Австрійська імперія
Османська імперія Османська імперія
Командувачі
О.В. Суворов,
Фрідріх Саксен-Кобург
Юсуф-паша
Військові формування
18 тисяч австрійців,
7 тисяч росіян,
103 гармати
100 тисяч
Втрати
500-700 вбитих 15-20 тисяч вбитих,
80 гармат,
100 знамен



Римни́цька (Римни́кська) би́тва відбулася 11 (22) вересня 1789 над річкою Римник, в якій російська армія під керівництвом О. В. Суворова розбила вчетверо перевершуючу турецьку армію.

Турецький головнокомандувач великий візир Юсуф-паша, скувши демонстративними діями головні сили російської армії в районі Ізмаїла, направив свої основні сили (близько 100 тис. чол., головним чином кіннота) проти союзного Росії 18-тис. австрійського корпусу принца Кобургського, що розташовувався в районі Фокшан. Отримавши звістку про рух турок, О. В. Суворов, загін якого розташовувався в районі Берлада, в ніч на 8 (19) вересня виступив з 7 тис. чол. на допомогу союзникам. Пройшовши за 2,5 сут. Близько 100 км, російські війська прибули у Фокшани раніше турок; встановивши, що турки не чекають нападу і розташувалися в чотирьох таборах між рр. Римна і Римник, Суворов, що прийняв командування над російський-австрійськими військами, вирішив перейти у наступ. Зробивши 14-км нічний марш, російський-австрійські війська раптово атакували перший турецький табір. Відображаючи вогнем каре контратаки численної турецької кінноти, російсько-австрійські війська рішучими ударами послідовно опанували трьома турецькими таборами, після чого супротивник звернувся в панічну втечу. Втрати союзників склали близько 700 чол., турки втратили, за різними даними, від 6 до 20 тис. чол. убитими і пораненими, всю артилерію і обоз. Суворов за перемогу при Р. отримав титул графа Римникського.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Широкорад А. Б. Русско-Турецкие войны /под общ. ред Тараса А. Е. — М.: ХАРВЕСТ ТОО. — 752 с.
  • Шефов Н. Битвы России. Военно-историческая библиотека. М., 2002.