Римська система цифр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Римські цифри використовувалися стародавніми римлянами. Сьогодні такі цифри використовуються для позначення розділів і частин законів, томів видань, століть, інколи років, а також із естетичною метою.

Дана система числення є непозиційною і базується на використанні особливих знаків для десяткових розрядів I = 1, Х =10, С = 100, М = 1000 та їх половин V = 5, L = 50, D = 500. Натуральні числа записуються за допомогою повторення цих цифр. При цьому, якщо більша цифра стоїть перед меншою, то вони додаються (принцип додавання), якщо ж менша - перед більшою, то менша віднімається від більшої (принцип віднімання). Останнє правило застосовується тільки для уникнення чотириразового повторення однієї цифри. Наприклад, I, Х, С ставляться відповідно перед Х, С, М для позначення 9, 90, 900 або перед V, L, D для позначення 4, 40, 400. Наприклад, VI = 5+1 = 6, IV = 5 - 1 = 4 (замість IIII). XIX = 10 + 10 - 1 = 19 (замість XVIIII), XL = 50 - 10 =40 (замість XXXX), XXXIII = 10 + 10 + 10 + 1 + 1 + 1 = 33 і т.п. Виконання арифметичних дій над багатозначними числами в цій системі дуже незручне. Ця система числення на сьогодні майже не застосовується. Інколи позначають століття (XV ст. ), роки н. е. (MCMLXXVII ) та місяці в датах (1. V.1975), порядкові числівники, а також похідних невеликих ступенів більших за три (y^IV, y^V ).

I	1
II	2
III	3
IV	4
V	5
VI	6
VII	7
VIII	8
IX	9
X	10
XVIII	18
XXXI	31
XLVI	46
L	50
LXXV	75
XCII	92
XCIX	99
C	100
CCCII	302
CDXLI	441
CDXCIX	499
D	500
DCXCV	695
DCCIL	749
M	1000
MCMIX	1909
MCMLXXXIV	1984
MCMXCIX	1999

Це незавершена стаття з математики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.