Римська система числення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Римська система числення, або Римські цифри використовувалися стародавніми римлянами. Сьогодні такі цифри використовуються для позначення розділів і частин законів, томів видань, століть, інколи років, а також із естетичною метою.

Дана система числення є непозиційною і базується на використанні особливих знаків для десяткових розрядів I = 1, Х =10, С = 100, М = 1000 та їх половин V = 5, L = 50, D = 500. Натуральні числа записуються за допомогою повторення цих цифр. При цьому, якщо більша цифра стоїть перед меншою, то вони додаються (принцип додавання), якщо ж менша — перед більшою, то менша віднімається від більшої (принцип віднімання). Останнє правило застосовується тільки для уникнення чотириразового повторення однієї цифри. Наприклад, I, Х, С ставляться відповідно перед Х, С, М для позначення 9, 90, 900 або перед V, L, D для позначення 4, 40, 400. Наприклад, VI = 5+1 = 6, IV = 5 — 1 = 4 (замість IIII). XIX = 10 + 10 — 1 = 19 (замість XVIIII), XL = 50 — 10 =40 (замість XXXX), XXXIII = 10 + 10 + 10 + 1 + 1 + 1 = 33 тощо Виконання арифметичних дій над багатозначними числами в цій системі дуже незручне. Ця система числення на сьогодні майже не застосовується. Інколи позначають століття (XV ст.), роки н. е. (MCMLXXVII) та місяці в датах (1. V.1975), порядкові числівники, а також похідних невеликих ступенів більших за три (yIV, yV).

Див. також[ред.ред. код]


Historia Romae Це незавершена стаття про Стародавній Рим.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.