Рис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Для посилання на рід Oryza див. рис (рід), для посилання на найпоширеніший вид рису, Oryza sativa, див. рис посівний.
Рис
Колосся довгого рису, США
Колосся довгого рису, США
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Триба: Рисові (Oryzeae)
Рід: Рис (Oryza)
Види/підвиди
Приблизний склад, парафілетична група:

Рис — культурна рослина або група культурних рослин, що зазвичай включає два види роду рис: Рис азіатський (Oryza sativa) і Рис африканський (Oryza glaberrima). Вирощується головним чином у тропіках і субтропіках, особливо Південної, Південно-східної та Східної Азії, де становить основний продукт харчування.

Кілька споріднених видів також вирощуються людиною і більше відомі під назвою «дикий рис», ці види включають деяких інших представників як роду Oryza[1][2], так і родів Zizania та Zizaniopsis.[3]

Слово «рис» індо-іранського походження, споріднене словам пушту wriže і санскриту vrīhi («рис»). Пізніше слово потрапило до грецької мови як óryzon або óryza, потім до латинської як oryza, давньофранцузької ris[4], звідки слово потрапило до української мови ймовірно аж у 19-му столітті через ланцюжок інших європейських мов.

Спершу розповсюдженою була форма "риж", яка й нині вживається у деяких діялектах, переважно серед старшого покоління.

Опис рослини[ред.ред. код]

Молоді рослини рису

Хоча всі види рису культивуються протягом одного сезону, це багаторічні рослини, здатні жити кілька сезонів за допомогою свого кореневища, якщо не відбувається заморожування ґрунту.

При пророщуванні насіння центральне стебло вперше з'являється під водою або у вологому ґрунті. Протягом кількох днів після пророщування кореневища або бічні пагони відгалужуються від бруньок в піхвах листя біля рівня ґрунту. Число таких кореневищ змінюється залежно від щільності рослин та різноманітності рослини. Зазвичай з одного сім'я розвивається до 5 бічних пагонів, але у деяких сортів при низькій щільності насадження спостерігається до 50 кореневищ. Тільки бічні пагони від перших пророщених рослин здатні дати врожай.

Малюнок частин рослини рису

Висота стебла варіюється від 50 см до 1,8 м, іноді навіть більше, з довгими стрункими листками 50-100 см завдовжки і 2-2,5 см завширшки. Стебла порожнисті між вузлами. Найбільш високі сорти часто падають або згинаються, особливо при використанні добрив. Через це нижчі сорти поширеніші, бо використання добрив загалом дозволяє досягти значного збільшення урожайності. Недавнє виведення відносно низьких сортів із жорстким стеблом, пристосованих до тропіків, що дозволяють використання збільшених кількостей добрив, привело до значного збільшеного виробництва в країнах Південної Азії[5].

Колосок або метелка нагадує колосок вівса, але компактніший і прагне більше згинатися. Колосок зазвичай становить від 10 до 25 см завдовжки, з гілками, що ростуть окремо або в пучках. Кожна гілка містить кілька вторинних колосків — кожен з одною квіткою. колоски зазвичай містять від 75 до 150 вторинних колосків, але це число може бути більшим. Колосся спочатку розвивається в оболонці, яка розкривається приблизно від 75 до 80 днів після посіву в найраніших різноманітностях і від 125 до 130 днів в пізніх різноманітностях. Період від появи колоска до повного визрівання насіння становить близько 35 днів[5].

Зрілі колосся рису

Запилення рису найчастіше проходить в результаті самозапилення (особливо серед культурних різноманітностей), або, як і в інших тонконогових, за допомогою вітра. Квітка рису складається з двох невеликих нижніх квіткових лусок, які частково покривають насіння, що розвивається. Приквітки — нижні та верхні квіткові луски, в їх межах знаходяться тичинки і маточка — статеві органи квітки. Як і в більшості різноманітностей вівсу і ячменю, квіткові луски прикріплені до насіння, що розвивається, або ядра. Лема може бути остистою і безостою, але вона майже завжди безоста в культурних різноманітностях. Насіння — зерно (зернівка) 5-12 мм завдовжки і 2-3 мм завтовшки. Прикріплені до насіння квіткові луски складають лупшиння рису. Рис із лупшинням називається «грубим» або «бурим», в ньому лупшиння становить до 20% ваги. Подальше очищення приводить до усунення лупшиння, генеративних клітин та невеликої частини ендосперма[5].

Хімічний склад[ред.ред. код]

Вміст крохмалю в зернах 89%[6].

Культивування[ред.ред. код]

Історія культивування[ред.ред. код]

Походження культурних видів[ред.ред. код]

Історично були одомашнені два види рису, азіатський рис (O. sativa) і африканський рис (O. glaberrima). Поширеніший азіатський рис у свою чергу складається з двох підвидів або груп різновидностей: короткозеного японського рису (O. sativa subsp. japonica) та індійського рису (O. sativa subsp. indica, типовим прикладом є довгозерний рис «басматі»)[7]. Деякі автори також виділяли третій підвид, теплолюбивий яванський рис (javonica), але зараз він розглядається як теплолюбива підгрупа різновидностей японського рису[8][9].

Азіатськй рис (O sativa), ймовірно, був одомашнений з дикого азіатського рису (Oryza rufipogon) навколо передгірїв Гімалаїв у 7-8 тисячолітті до н.е[10]. За одними даними O. sativa subsp. indica на індійській стороні, а O. sativa subsp. japonica на китайській стороні,[11] хоча за іншими даними обидва види були одомашнені на півдні території сучасного Китаю[12][13]. Розділення японського рису на помірні та теплолюбиві групи відбулося через 2-3 тисячоліття, найраніша знахідка «яванського» рису датована 5 тисячоліттям до н. е. і відноситься до культури Гемуду, на китайському узбережжі, і знайдена поруч із помірними різновидностями японського рису.

Африканський рис (O glaberrima), як вважається, був виведений з його дикого предка O. barthii народами, що жили в заплавах у вигині річки Нігер приблизно 2-3 тис. років тому[10][14].

Південна Азія[ред.ред. код]

Хоча відомо про проникнення рису до північної Індії уздовж долини Гангу ще в 6-му тисячолітті до н. е., перші відомості про його широке використання в сільському господарстві відносяться приблизно до 2500 року до н. е. У цей час рис вже активно культивувався в Кашмірі та на території Хараппанської культури (приблизно територія сучасного Пакистану)[15]. Змішане сільське господарство, що включало кілька інших культур крім рису, що висаджувалися на тих же самих полях, було основою економіки долини Інду[16]. Рис, разом з ячменем, м'ясом, молочною продукцією і рибою, також складав один з основних елементів дієти Дравидських народів[17].

Назви деяких страв з рису — «арупа», «пуро-дас» і «одана» зустрічаються в Ріґведі[18]. Саяна, коментатор Ріґведи 14-го століття посилається на слово tandula (RV 1.16.2.), як на рис[19], ріґведський термін dhana (dhanaa, dhanya) також означає рис.[19] Пізніші індійські автори Чарака і Сушрута згадують рис дуже детально[19], а в Артасастрі обговорюються аспекти культивування рису.[19]

Корейський п-ів та Японські о-ви[ред.ред. код]

За даними археологічних свідоцтв та палеоботанічних досліджень, суходільний рис проник на територію корейського півострова і Японських островів між 3500 і 1200 роками до н. е. Проте, культивування рису в Кореї і Японії протягом цього часу відбувалося на невеликому масштабі, поля давали непостійні врожаї, і за археологічними даними в деяких випадках культурні та дикі різновидності висаджувалися разом. Технологічний прогрес та соціальне значення рису непомітно протягом цього періоду.

Інтенсивніші методи сільського господарства, перш за все заливні поля, проникли до Кореї на початку періоду Мумунської кераміки (близько 850—550 років до н. е.) і досягли Японії наприкінці періоду Джьомон або на початку періоду Яйой приблизно в 300 році до н.е[20][21].

Південно-східна Азія[ред.ред. код]

Африка[ред.ред. код]

Африканський рис (Oryza glaberrima) вирощується вже 3500 років. Між 1500 і 800 до н.е., Oryza glaberrima поширився від свого початкового центру, дельти річки Нігер на Сенегал. Однак, він ніколи не культивувався далеко від свого первісного регіону. Його вирощування навіть скоротилося на користь азіатських видів, можливо, завезеного на африканський континент арабами зі східного узбережжя у VI-XI століттях. Це допомогло Африці побороти голод у 1203 році.[22]

Близький Схід[ред.ред. код]

Рису вирощувався в деяких районах на півдні Іраку. З появою ісламу він поширився на північ, до Нусайбіна, на південне узбережжя Каспійського моря, а потім, за межі мусульманського світу, в долину Волги. В Палестині, рису почали вирощувати в Йорданській долині. Рис також вирощується в Ємені.[23]

Америка[ред.ред. код]

Австралія[ред.ред. код]

Методика вирощування[ред.ред. код]

Рисозбиральний комбайн

Шкідники[ред.ред. код]

Сорти[ред.ред. код]

Один і той же вид рису, оброблений по-різному, має різний колір, смак, поживні властивості і час приготування. По виду обробки рис поділяють на коричневий (мінімальна обробка із збереженням більшої частини поживних речовин зерна), білий (шліфований білосніжний рис — найпоширеніший тип обробки) і пропарений (спеціально оброблений паром з метою утримання вітамінів і мінералів в зерні, а не у висівковий оболонці).

Червоний рис[ред.ред. код]

Докладніше: Червоний рис

Цей традиційний таїландський варіант останнім часом стали також обробляти на півдні Франції. Червоні круглі неочищені зерна слід варити близько 45 хвилин. Якщо замочити рис на ніч, час варіння скорочується до 25 хвилин.

Довгозернистий рис[ред.ред. код]

Найпоширеніший вид рису, що вживається для пловів, гарнірів і десертів. Найкращі сорти — басматі, вирощений у підніжжя Гімалаїв на півночі Індії та в деяких районах Пакистану, і жасмин, вирощений в Таїланді. Час приготування 15-20 хвилин.

Круглозерний рис[ред.ред. код]

Його іноді називають молочним, тому що саме цей сорт рису використовують в першу чергу для приготування каші. Круглозерний рис вирощують переважно в Італії, тому він зустрічається майже у всіх середземноморських стравах від різотто до супів. Завдяки великій «клейкості» цей рис використовують для суші. Час варіння 20 хвилин.

Дикий рис[ред.ред. код]

Під назвою «дикий рис» в кулінарії використовується багаторічна трава з роду Zizania, спорідненого роду Oryza. Ця трава вирощується в районі північноамериканських Великих озер. Дикий рис відрізняється великою кількістю поживних речовин, вітамінів і клітковини і сприяє зниженню рівня холестерину. Зерна дикого рису дуже жорсткі і мають специфічний смак. Через дуже невеликого ареалу виробництва — район Великих озер — обсяг виробництва дикого рису відносно невеликий, що позначається на його ціні — це один з найдорожчих сортів рису.

Нешліфований рис[ред.ред. код]

Нешліфований рис містить значно більше мінеральних речовин і вітамінів групи В. Його особливо часто застосовують для дієтичного харчування. Час приготування 25 хвилин.

Коричневий рис[ред.ред. код]

В Азії коричневий рис вживають в їжу в основному діти і люди похилого віку, у той час як у Європі та Америці його цінують прихильники здорового способу життя за підвищений вміст поживних речовин в порівнянні зі звичайним рисом. Коричневий рис у процесі обробки зберігає живильну оболонку, що пояснює його незвичний світло-коричневий колір. Він набагато корисніший, ніж білий рис, тому що більша частка поживних речовин міститься саме в оболонці зерна. Щоправда, термін зберігання такого рису скорочується через те, що на зернах залишається оболонка, в котрій присутні масла.

Білий рис[ред.ред. код]

Це рис, що пройшов всі стадії шліфування. Його зерна мають гладку і рівну поверхню, характерний білий колір і напівпрозорість, однак окремі зерна можуть бути і непрозорими, тому що вони містять дрібні бульбашки повітря. За вмістом вітамінів і мінералів білий рис програє коричневому або пропареному рисові, однак саме він є основним типом рису, що споживаються в усьому світі. Час приготування такого рису 10-15 хвилин, готові страви з білого рису мають чудовий смак і зовнішній вигляд.

Пропарений рис[ред.ред. код]

Обробка парою — спеціальна технологія підвищення якісних характеристик рису. Після обробки зерна пропареного рису набувають бурштиново-жовтого відтінку і стають напівпрозорими. Пропарений рис має свої переваги: при обробці парою до 80% вітамінів і мінералів, що містяться в висівковій оболонці, переходить в зерно рису, а самі зерна стають менш ламкими. Жовтуватий відтінок пропареного рису зникає при готуванні, і він стає таким самим білосніжним, як і білий шліфований рис. Однак час готування пропареного рису становить 20-25 хвилин через те, що зерна після обробки стають твердішими і розварюються повільніше, ніж звичайний рис. Після варіння зерна пропареного рису ніколи не злипаються, крім того, він залишається смачним і розсипчастим навіть після повторного розігрівання страви.

Використання[ред.ред. код]

Обробка[ред.ред. код]

Використання в їжу[ред.ред. код]

Плов

Є багато різновидів рису для багатьох цілей, але головна поділ є між довго-, середньо-та короткозернистим рисом. Зерна довгозернистого рису (з високим вмістом амілози), як правило, залишаються незмінними після приготування; середньозернистого рису (з високим вмістом амілопектину) стають більш липкими. Середньозернистий рис використовується для солодких страв, для різотто в Італії, Arròs negre в Іспанії. Липкість зерен цього рису використовується у приготуванні суші, рису можна надати стійку тверду форму. Короткозернистий рис часто використовується для приготування рисового пудинга.

Рис готується шляхом кип'ятіння або пропарювання, і поглинає воду під час приготування їжі. Він може варитися так, щоб вся вода поглинулася, або у великій кількості води, яка зливається перед подачею на стіл.[24] Електричні рисоварки, популярні в Азії та Латинській Америці, спростили процес приготування рису. Рис іноді швидко обсмажують в олії або жирі перед варінням (наприклад, saffron rice або різотто), що робить варений рису менш липким, смаження рису використовують також при приготуванні бір'яні в Індії, Пакистані та Ірані.

У арабській кухні, рис є інгредієнтом багатьох супів і страв з риби, птиці та інших видів м'яса. Він також використовується, для фарширування овочів або загортається у виноградне листя (долма). У поєднанні з молоком, цукром і медом, рис використовується у десертах. У деяких регіонах, таких як Табаристан, хліб виробляється з використанням рисової муки. Середньовічні ісламські тексти згадують про застосування рослини у медичних цілях.[25]

З рису можна також варити рисову кашу (congee, fawrclaab, okayu, Xifan, jook), додавши більше води, ніж зазвичай, так що рис насичується водою, аж розпадається. Рисову каша зазвичай варять на сніданок, а також як традиційну страву для хворих.

Рис може бути промитий перед варінням, це економить паливо, зменшує час приготування, мінімізує вплив високих температур і, таким чином, зменшує в'язкість рису. У деяких сортах, замочування покращує текстуру вареного рису за рахунок збільшення розширення зерна.

Рис швидкого приготування (instant) відрізняється від пропареного рису (parboiled), оскільки його подрібнюють, варять до повної готовності, потім сушать. При цьому істотно погіршується смак і текстура.

Значно покращує поживністні характеристики рису приготування коричневого рису методом відомим як «пророслий коричневий рис» (англ. Germinated Brown Rice, GBR)).[26] Цей метод полягає на витримці промитого коричневого рису протягом 20 годин у теплій воді (38 °C) перед приготуванням страви. Це стимулює проростання, яке активізує в рисі різні ферменти. За допомогою цього методу, згідно з дослідженнями проведеними перед Міжнародним роком рису, оголошеного Організацією Об'єднаних Націй у 2004 році, можна отримати повніший профіль амінокислот, у тому числі ГАМК.

Варений рис може містити спори Bacillus cereus, які, при зберіганні в температурі 4-60 °C, виробляють блювотний токсин. При зберіганні рису для використання на наступний день, рекомендується швидке охолодження, щоб знизити рівень токсинів[27] Один з ентеротоксинів (англ. enterotoxin) вироблений паличкою Bacillus cereus є термостійким, розігрівання забрудненого рису вбиває бактерії, але не знищує вже присутній токсин.

Рисову муку і крохмаль часто використовують при приготуванні кляру і паніровки, щоб збільшити їхню хрусткість.

Побічні продукти[ред.ред. код]

Рис в культурі[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Культивація[ред.ред. код]

Кутьтивація рису — досить трудомісткий процес

Культивація рису вимагає багато тепла і вологості; веґетаційний період скороспілих сортів 85 — 110 днів. Здебільш рис вирощують при постійному суцільному затопленні поля впродовж усього вегетаційного періоду. Світове виробництво рисового зерна в 1968 році становило 280,5 млн т (для порівняння: пшениці — 337,0 млн т).

В Україні й на Кубані сіяти рис почали у 1930-х роках, посівна площа рису в Україні на 1971 рік становила 32 тис. га (1940 — 2 тис., 1965 — 12 тис.) або 2,0% площі всіх зернових, середня урожайність за 1966 — 70-ті роки — 5 т з 1 га, середній загальний збір — 160 тис. т. Досіви рису зосереджені головним чином на малопродуктивних, штучно зрошуваних солонцевих ґрунтах Північного Причорномор'я та на території Присівашшя й засолених заплавних землях долин Дунаю і Буга. На Кубані посівна площа рису становить приблизно 140 тис. га (заг. збір 470 тис. т), головним чином в дельті ріки Кубані і на північ від неї. Посівна площа рису у всьому СРСР — 0,3 млн га, заг. збір — 1,1 млн т. В Україні відомі на 1971 сорти: Дубовський 129, Донський 63, Краснодарський 424, Кубань 3.

Зерна рису

Найбільші виробники рису[ред.ред. код]

Найбільші виробники рису у світі (2009)[28]
Ранг Країна Кількість
(в тонах)
  Ранг Країна Кількість
(в тонах)
   1 КНР КНР    197.257.175    11 США США    9.972.230
   2 Індія Індія    131.274.000    12 Камбоджа Камбоджа    7.586.000
   3 Індонезія Індонезія    64.398.890    13 Єгипет Єгипет    7.500.000*
   4 Бангладеш Бангладеш    45.075.000    14 Непал Непал    4.523.693
   5 В'єтнам В'єтнам    38.895.500    15 Шрі-Ланка Шрі-Ланка    3.652.000
   6 Таїланд Таїланд    31.462.886    16 Лаос Лаос    3.144.800
   7 Філіппіни Філіппіни    16.266.417    17 Перу Перу    2.989.592
   8 Бразилія Бразилія    12.604.782    18 Колумбія Колумбія    2.985.217
   9 Японія Японія    10.592.500    19 Малайзія Малайзія    2.510.000
   10 Пакистан Пакистан    10.324.500    20 Іран Іран    2.253.416
  Всього у світі 678.688.289

*) Оцінка FAO

Споживання[ред.ред. код]

Споживання рису за країнами —
2003/2004(млн т)[29]
КНР КНР 135.0 
Індія Індія 85.3 
Індонезія Індонезія 37.0 
Бангладеш Бангладеш 26.4 
В'єтнам В'єтнам 17.7 
Таїланд Таїланд 10.2 
М'янма М'янма 10.2 
Філіппіни Філіппіни 9.7 
Японія Японія 8.7 
Бразилія Бразилія 8.1 
Південна Корея Південна Корея 5.0 
США США 3.9 
Єгипет Єгипет 3.3 
Іран Іран 3.1 
Північна Корея Північна Корея 1.6 
Тайвань Тайвань 1.2 
ПАР ПАР 0.7 
Джерело:
United States Department of Agriculture

У період з 1961 по 2002 рік, середнє споживання рису на одну особу збільшилася на 40%.

Рис є найважливішою сільськогосподарською культурою в Азії. У Камбоджі, наприклад, 90% від загальної сільськогосподарської площі використовується для виробництва рису.[30]

У США за останні 25 років споживання рису різко зросло, частково через комерційне застосування, наприклад, виробництво пива.[31] Майже кожен п'ятий дорослий американець їсть принаймні половину порції білого або коричневого рису щодня.[32]

Вплив на навколишнє середовище[ред.ред. код]

У багатьох країнах, де рис є основним типом зернових, він відповідає за більшу частину викидів метану.[33] Виробництво рису вимагає більше води порівнюючи з іншими зерновими культурами.[34]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jason P. Londo, Yu-Chung Chiang, Kuo-Hsiang Hung, Tzen-Yuh Chiang, and Barbara A. Schaal (2006). «Phylogeography of Asian wild rice, Oryza rufipogon, reveals multiple independent domestications of cultivated rice, Oryza sativa». PNAS 103 (25). с. 9578–9583. 
  2. M. Shahid Masooda, Tomotaro Nishikawaa, Shu-ichi Fukuokaa, Peter K. Njengaa, Takahiko Tsudzukib and Koh-ichi Kadowaki (2004). «The complete nucleotide sequence of wild rice (Oryza nivara) chloroplast genome: first genome wide comparative sequence analysis of wild and cultivated rice». Gene 340 (1). с. 133–139. 
  3. Robb Walsh (1998). «Wild and wilder - wild rice». Natural History. Архів оригіналу за 2012-07-08. 
  4. «Rice». Merriam-Webster's Dictionary. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  5. а б в Magness, J.R., G.M. Markle (1971). «Rice». Food and feed crops of the United States. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  6. Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265—266, 267. ISBN 3-527-30114-3.
  7. Daniel Zohary and Maria Hopf (2000). Domestication of plants in the Old World (вид. 3rd). Oxford University Press. 
  8. Glaszmann JC, Arraudeau M (1986). «Rice plant type variation: ‘Japonica-Javanica’ relationships.». Rice Genet Newsl 3. с. 41–43. 
  9. Gurdev S. Kush (1997). «Origin, dispersal, cultivation and variation of rice». Plant Molecular Biology 35. с. 25–34. 
  10. а б K. Kris Hirst. [Domestication of Rice «Domestication of Rice»] Перевірте схему |url= (довідка). About.com. 
  11. J.P. Londo, Y. Chiang et al, «Phylogeography of Asian wild rice, Oryza rufipogon, reveals multiple independent domestications of cultivated rice, Oryza sativa», PNAS 103(25):9578-83, 2006(англ.)
  12. Crawford, G. W. & Chen, C. (1998). «The origins of rice agriculture: recent progress in East Asia». Antiquity 72. с. 858–866. 
  13. «The Middle Yangtze region in China is one place where rice was domesticated: phytolith evidence from the Diaotonghuan Cave, Northern Jiangxiauthor=Zhijun, Z.». Antiquity 72. 1998. с. 885–897. 
  14. Olga F. Linares (2002). «African rice (Oryza glaberrima): History and future potential» 99 (25). с. 16360–16365. 
  15. Sorghum: Origin, History, Technology, and Production By C. Wayne Smith.Published 2000. John Wiley and Sons. ISBN 0-471-24237-3
  16. World History: Societies of the Past / Charles Kahn … [et Al.] By Charles Kahn.Published 2005. Portage & Main Press. ISBN 1-55379-045-6. pg 92
  17. Food Culture in India By Colleen Taylor. Sen. Published 2004. Greenwood Press. ISBN 0-313-32487-5
  18. Cf. Talageri (2000) Talageri, Shrikant: The Rigveda: A Historical Analysis, 2000. ISBN 81-7742-010-0
  19. а б в г Rice Research in South Asia through Ages by Y L Nene, Asian Agri-History Vol. 9, No. 2, 2005 (85-106). With reference to Sontakke and Kashikar, 1983
  20. Crawford, G.W. and G.-A. Lee. 2003. Agricultural Origins in the Korean Peninsula. Antiquity 77(295):87-95.
  21. Crawford and Shen 1998, Sum 41 is a band in Ajax, Ontario
  22. National Research Council (February 14, 1996). «African Rice». Lost Crops of Africa: Volume I: Grains. Lost Crops of Africa 1. National Academies Press. ISBN 978-0-309-04990-0. Процитовано 12 березня 2012. 
  23. *Watson, Andrew (1983). Agricultural innovation in the early Islamic world. Cambridge University Press, p. 17-18
  24. Зливання води є небажаним для збагаченого рису, оскільки добавки вимиваються і зливаються з водою
  25. Watson, p. 15
  26. Shoichi Ito and Yukihiro Ishikawa Tottori University, Japan. «(Marketing of Value-Added Rice Products in Japan: Germinated Grown Rice and Rice Bread.)». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2004-02-12. 
  27. «NHS: Can reheating rice cause food poisoning?». Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  28. Faostat Статистика FAO 2009, 1 жовтня 2010
  29. Nationmaster.com. «Agriculture Statistics > Grains > Rice consumption (most recent) by country». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-04-24. 
  30. Don Puckridge, The Burning of the Rice
  31. United States Department of Agriculture (USDA) Economic Research Service. «Briefing Rooms: Rice». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-04-24. 
  32. Iowa State University (July 2005). «Rice Consumption in the United States: New Evidence from Food Consumption Surveys».  (наведено за англійською вікіпедією)
  33. Methane Emission from Rice Fields – Wetland rice fields may make a major contribution to global warming by Heinz-Ulrich Neue.
  34. report12.pdf Virtual Water Trade – Proceedings of the International Expert Meeting on Virtual Water Trade p. 108

Посилання[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.