Рифтогенез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Плити на земній поверхні, відповідно до теорії тектоніки плит

Рифтогенез (рос. рифтогенез, англ. rifting, нім. Riftgenese) – процес виникнення і розвитку в земній корі континентів і океанів смугоподібних зон горизонтального розтягу глобального масштабу.

У їх верхній крихкій частині він виявляється в формуванні рифтів, виражених у вигляді великих лінійних грабенів, розсувних порожнин, подібних структурних форм, і заповненні їх осадами і (або) продуктами вулканіч. вивержень, які, як правило, супроводжують Р. У нижній, більш нагрітій частині кори, крихкі деформації при Р. змінюються пластичним розтягом, що приводить до її потоншання (до утворення “шийки”), а при особливо інтенсивному і тривалому розтягненні – до повного розриву суцільності “старої” кори (континентальної або океанічної) і формування “нової” кори океанічного типу.

Останній процес, який наз. спредингом, потужно протікав у пізньому мезозої і кайнозої в межах сучасних океанів. У більшості випадків Р. супроводжується, а на думку частини дослідників, і викликається підняттям аномально гарячої речовини верх. мантії (мантійний діапір) і відповідно утворенням пологих склепінчастих піднять в земній корі, до центр. ділянок яких в цих випадках і приурочують рифти. Інші дослідники вважають причиною Р. загальне горизонтальне розтягнення літосфери у великих областях Землі, яке, згідно з концепцією тектоніки літосферних плит, повинно повністю компенсуватися в зонах колізії або конвергенції плит її скороченням внаслідок загального зминання або поглинанням у ході субдукції, а згідно з концепціями розширення і пульсацій Землі, приводити до певного загального збільшення розмірів Землі під час фаз посилення Р.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]