Рихлік Євген Антонович
| Рихлік Євген Антонович | |
|---|---|
| Народився |
1888 Вільшанка, Чуднівська волость, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1939 |
| Діяльність | мовознавець |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
Євген Антонович Рихлік (1888, Вільшанка — 1939, концтабір ГУЛАГ СРСР) — український славіст, родом з волинських чехів.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в селі Вільшанка (станція Чуднів-Волинський) Чуднівського району Житомирської області у чеській родині. Закінчив та працював у Київському університеті, завідував чеською школою на Шулявці. У часи совєцької окупації — професор Ніжинського Інституту Народної Освіти. З 1927 року очолював кабінет національних меншин при Всеукраїнській Академії Наук, проводив цікаві дослідження щодо розвитку чеських поселень.
Праці про поезію Франтішека Челаковського, досліджував українські мотиви в творчості Юліуша Словацького та інших польських поетів, слов'янофільство кирило-мефодіївців (1926).
Окремо вивчав лексику села Вільшанка на Житомирщині («Записки Ніженського Ін-Ту Народної Освіти», ч. 7, 1927).
Член Етнографічної Комісії УАН, працюючи в якій опублікував низку етнографічних матеріалів. У журналі «Етнографічний вісник» обговорював чеські та польські фахові публікації.
1930 року викрадений НКВД, після сфабрикованого суду — в'язень ГУЛАГу. Звинувачувався у шпигунській діяльності на користь Чехословаччини. 13 червня 1931 засуджений до 10-ти років ув’язнення. Покарання відбував у виправних закладах Управління Сибірських виправно-трудових таборів НКВС СРСР, потім — у таборі на станції Медвежа Гора (нині м. Медвеж'єгорськ Республіки Карелія, РФ). Помер за нез’ясованих обставин.
1958 вирок був скасований за недоведеністю обвинувачення.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
В Житомирі, Ніжині та Вільшанці існує вулиця Євгена Рихліка[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. zt-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Юркова О. В. Рихлік (Рихлик) Євген Антонович [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 209. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Шевцова Л. С. Основні пріоритети роботи центру богемістики [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Чехи на Волині: історія та сучасність: збірник наукових праць / за ред. О. С. Березюк, О. М. Власенко. — Житомир: Вид–во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — С. 111—117
Посилання[ред. | ред. код]
- Рихлік (Рихлик) Євген Антонович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.150-151
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |