Рицинова олія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пляшка рицинової олії

Рици́нова олія, касторова олія, розм. касторове масло, касторка[1] (лат. oleum ricini) — олія, яку отримують з рицини (Ricinus communis). Молекулярна формула: C3H5(C18H33O3)3. Це безбарвна або блідо-жовта рідина зі слабким запахом або без запаху. Температура кипіння 313 °C, її густина складає 961 кг/м3. Касторова олія приблизно на 90 % складається з ацилгліцеролу рицинолевої кислоти. До її складу також входять гліцериди олеїнової і лінолевої кислот.

Склад[ред. | ред. код]

Структурна формула гліцериду рицинолевої кислоти
Середній вміст речовин у рициновій олії (жирні кислоти)
Кислота Середній вміст
Рицинолева кислота[en] 85 – 95 %
Олеїнова кислота 2 – 6 %
Лінолева кислота 1 – 5 %
Ліноленова кислота 0.5 – 1 %  
Стеаринова кислота 0.5 – 1 %  
Пальмітинова кислота 0.5 – 1 %  
Дигідроксистеаринова кислота 0.3 – 0.5 %
Інші 0.2 – 0.5 %

Використання[ред. | ред. код]

Рицинова олія — в'язка, добре розчинна в спирті рідина, яка використовується у техніці, лакофарбовій і хімічній промисловості, медицині. До появи якісних мінеральних, а згодом синтетичних олив, рицинова олія була найкращим мастилом для авіаційних двигунів та інших механізмів, що працюють у складних умовах. На прокатних станах освоєно холодну прокатку з застосуванням сумішки пальмової, а з 50-х років — рицинової олії з водою, що значно поліпшує якість жерсті, зокрема чистоту її поверхні[2].

Рицинова олія є незамінною для догляду за виробами з гладкої шкіри: взуттям, одягом тощо. Вона добре усмоктується, не загусає з часом, надає шкірі гнучкості і водовідштовхувальних властивостей, відновлює її, якщо вона пересохла. Оптимальним є застосування рицинової олії в суміші з лляною олією та бджолиним воском в пропорції 8:1:1.

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Рицинова олія належить до проносних засобів. При прийманні внутрішньо в тонкому кишечнику розщеплюється ліпазою з утворенням рицинолевої кислоти, яка викликає подразнення рецепторів кишечника і рефлекторно посилює його перистальтику.

Проносний ефект, як правило, розвивається через 5 — 6 год після приймання препарату. Після випорожнення кишечника настає послаблення перистальтики.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Касторка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. РИЦИНОВИЙ Наука і життя, 5, 1956, 22. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 23 жовтня 2014.