Роберто Беларміно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберто Беларміно
Roberto Francesco Romolo Bellarmino
px
Народився 4.10.1542, Монтепульчіано, Італія
Помер 17.9.1621, Рим, Італія
Шанується католицтво
Канонізований 29.07.1930, папою Пієм XI у Римі
Беатифікований 13.05.1923, папою Пієм XI у Римі
День пам'яті 17 вересня
Подвижництво контрреформація

Святий Робе́рто Бела́рміно (італ. Roberto Francesco Romolo Bellarmino; 4 жовтня 1542 – 17 вересня 1621) — італійський єзуїт та кардинал Католицької церкви. Був однією з найважливіших персон Контрреформації. Канонізований у 1930 році. Один з Учителів Церкви.

Біографія[ред.ред. код]

Роберто Белларміно народився в Монтепульчано (Тосканія) в сім'ї збіднівших дворян як третій із десятьох дітей. Його мати була сестрою тодішнього папи Марцелла ІІ (†1555).[1] Навчався у щойно відкритій єзуїтами школі, а по її закінченні вступив до Товариства Ісусового. Далі навчався і в Римській Колегії, і у Флоренції, і в бельгійському Лувені, де зі студента став викладачем. Саме там, у Бельгії, в поширених того часу диспутах з єретиками, проявилися особливості мовлення та письма Роберта, сильного в апологетиці. У 1560 році вступив в Товариство Ісуса, в 1570 р. був висвячений.

Був професором, потім Ректором Римської Колегії та настоятелем Неаполітанської провінції єзуїтів, виконував і інші доручення в Товаристві, заслуговуючи на загальну пошану. Також був особистим радником папи Климента VIII та екзаменатором єпископів. В ті само роки Беллармін підготував Катехизис, який вийшов друком 1597 року і був перевиданий понад 400 разів.[1] Був членом комісії з перегляду тексту Вульгати. Директор Ватиканської бібліотеки. З огляду на кількість обов’язків, він себе жартома називав «вантажником Святого Престолу».

У 1599 р. став Кардиналом, у ті часи це означало не лише повагу, а й чималі маєтки. Проте Роберто не скористався цим, а постановив залишатися бідним монахом, не мати особистого майна, родичів за церковний рахунок не годувати, кошти скерувати на допомогу потребуючим, а від підвладних вимагати того само. Відмовився від високої оплати, запропонованої іспанським королем Філіпом ІІІ.

З 1602 по 1605 р. управляв архидієцезією Капуї.

Двічі був у списку кандидатів на Апостольський Престол, але залишився на своїй посаді в Конгрегації Святого Офіцію – те, що називається загальним словом «інквізиція». Найбільше противники Церкви, інквізиції та самого Белларміно дорікають йому за його участь у процесі Джордано Бруно. Пов’язане ім’я Белларміна і з процесом Галілео Галілея. Кардинал Белларміно його вів (закінчити не встиг, помер), і дружньо листувався з ученим, казав, що не виключає розгляду поглядів Коперника як наукової системи – для підтвердження науковості якої тоді ще просто не було підстав. Виступав проти покарання Галілея з боку світських чи церковних властей.[1]

Помер в Римі в 1621 р. Папа Пій XI канонізував його в 1930 р., а наступного року оголосив його Вчителем Вселенської Церкви.[2]

Вшанування[ред.ред. код]

Монумент Роберто Балерміно у церкві Il Gesù, Рим

На честь Роберто Беларміно названо титулярну церкву Сан-Роберто Белларміно у Римі, а також університет у Луїсвіллі, Кентуккі, коледж у Сан-Хосе, Каліфорнія та школа у Такомі, Вашингтон у США.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в «Святий Роберт Белларміно, єпископ і Вчитель Церкви». credo-ua.org. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-03-18. 
  2. «Роберто Белларміно». christusimperat.org. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-03-18.