Роберто Росселліні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
R R copy.jpg

Робе́рто Росселлі́ні (італ. Roberto Rossellini; 8 травня 1906 — 3 червня 1977) — італійський кінорежисер, чоловік Інгрід Бергман, батько Ізабелли Росселліні.

Біографія[ред.ред. код]

Роберто Росселіні народився у Римі 8 травня 1906 р. Його батько побудував перший у Римі кінотеатр, отже Роберто мав змогу переглядати велику кількість фільмів. З молодості працює на численних роботах, що пов'язані з кіноіндустрією. У 1938 році Роберто Росселіні знімає свій перший документальний, а у 1941 — перший художній фільм. Знята у 1945 році стрічка «Рим — відкрите місто» поклала початок стилю «неореалізм» в італійському кінематографі. Цей стиль передбачав зйомку у максимально наближених до реальності умовах, і іноді фільми Росселіні не хотіли брати у прокат, мотивуючи це тим, що «це взагалі не фільм».

У 70-ті роки зняв серію документальних фільмів для телебачення про відомих осіб (Блез Паскаль, Мікелланжело, Сократ). Часто у своїх картинах Роберто співпрацював зі своїм братом-композитором Ренцо Росселіні. У 1948 році Роберто отримав листа від шведської акторки Інгрід Бергман, яка була настільки вражена його роботами, що написала «Якщо вам потрібна акторка, яка володіє шведською, французькою, англійською, трохи німецькою мовами, а італійською знає лише „ti amo“, то я з задоволенням співпрацюватиму з вами». Роберто вилетів у Америку, де гостював у Інгрід Бергман та її чоловіка та менеджера Пітера Ліндстрома, обговорюючи сценарій фільму «Стромболі» з Інгрід у головній ролі. Цього ж року акторка вилетіла до Риму на зйомки стрічки. Між ними спалахнуло справжнє італійське кохання. Через певний час в американській прессі з'явилось фото з Бергман та Росселіні, що гуляли, тримаючись за руки. За цим послідувала жорстка осуда з боку суспільства та болючі розриви зі своїми попередніми партнерами. Попередня пасія Росселіні, італійська акторка Анна Маньяні, чинить гучну сварку у ресторані та перекидає на голову Роберто тарілку спагетті. У Інгрід розпочалося важке розлучення з Ліндстромом, після якого їх дочка Піа залишилась з батьком. З того часу усі фільми за участі Бергман, зняті Росселіні бойкотувались як глядачани, так і критиками. У цьому шлюбі народилося троє дітей — син Робертіно та дочки-близнята, одна з яких відома акторка Ізабелла Росселіні. Роберто Росселіні мав доволі запальну вдачу, був дуже ревнивим і поставив Бергман умову не зніматись у інших режисерів. У кінці 50-х їх шлюб розпався, Росселіні вирушив на зйомки в Індію.

Помер Роберто Росселіні 3 червня 1977 року у Римі від нападу стенокардії. Похований у фамільному склепі. Там же похована і Анна Маньяні, з якою режисер примирився незадовго до смерті.

Фільмографія[ред.ред. код]

  • «Рим, відкрите місто» — 1945 р.
  • «Пайза» — 1946 р.
  • «Кохання» — 1948 р.
  • «Німеччина, рік нульовий» — 1948 р.
  • «Сім смертних гріхів»
  • «Франциск — менестрель Божий» — 1950р
  • «Стромболі, земля божа» — 1950 р.
  • «Європа 51» — 1952 р.
  • «Ми — жінки» — 1953 р.
  • «Там, де свобода?» — 1953 р.
  • «Подорож до Італії» — 1953 р.
  • «Індія: Матрі Брумі» — 1959 р.
  • «Генерал де ЛаРовере» — 1959 р.
  • «Ваніна Ваніні» — 1961 р.
  • «У Римі була ніч» — 1961 р.
  • «Месія» — 1976 р.

Посилання[ред.ред. код]