Роберт Крістгау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Крістгау
Robert Christgau
Robert Christgau 02.jpg
Роберт Крістгау в 2010 році
Дата народження: 18 квітня 1942(1942-04-18) (72 роки)
Місце народження: Нью-Йорк
Громадянство: США США
Мова творів: Англійська
Рід діяльності: Музичний критик, есеїст, журналіст
Роки активності: 1960-ті — дотепер
http://www.robertchristgau.com/

Роберт Крістгау (англ. Robert Christgau; 18 квітня 1942, Нью-Йорк) — американський публіцист, музичний журналіст, сам він себе називає «Деканом американських рок-критиків»[1][2].

Один з перших професійних рок-критиків, Крістгау відомий своїми короткими оглядами та резюме, які публікуються з 1969 року, в його колонках «Споживчого гіда» (англ. Consumer Guide). Крім того, він провів 37 років в якості музичного редактора The Village Voice, під час якого він створив щорічне опитування Pazz & Jop.

Раннє життя[ред.ред. код]

Крістгау виріс в Нью-Йорку, де, за його словами, він і став шанувальником рок-н-ролу, коли диск-жокей Алан Фрід переїхав до міста в 1954 році[3]. Роберт покинув Нью-Йорк на чотири роки, щоб відвідувати Дартмутський коледж в Гановері, який він закінчив в 1962 році, здобувши вищу освіту на факультеті англійської мови. Хоча в коледжі музичні інтереси Крістгау звернулися до джазу, він швидко повернувся до року після повернення в Нью-Йорк.

Кар'єра[ред.ред. код]

Спочатку він писав оповідання, перш ніж відмовитися від белетристики в 1964 році, щоб стати спортивним оглядачем, і пізніше, поліцейським репортером для Newark Star-Ledger[4]. Крістгау став позаштатним автором, після того, як він написав історію про смерть жінки в Нью-Джерсі, яка була опублікована журналом New York Magazine. Йому запропонували взяти на себе недіючу музичну колонку журналу Esquire, для якої він і почав писати на початку 1967 року. Після закриття колонки Крістгау перебрався в The Village Voice в 1969 році, крім того, він також працював в якості професора коледжу.

На початку 1972 року він влаштувався на повноцінну зайнятість, як музичний критик в Newsday. Крістгау повернувся в The Village Voice в 1974 році на посаду музичного редактора. Роберт пропрацював там до серпня 2006 року, коли він був звільнений, незабаром після придбання газети медіахолдингом New Times Media[2]. Через два місяці Крістгау став сприяючим редактором в Rolling Stone. Наприкінці 2007 року він був звільнений з Rolling Stone[5], хоча він продовжував писати для журналу ще три місяці. Починаючи з березня 2008 року він працював у журналі Blender, де він був вказаний як «старший критик» протягом трьох випусків, а потім «пишучий редактор»[6]. Крістгау був постійним співробітником Blender, перш ніж він знову повернувся в Rolling Stone. Він продовжував писати для Blender, поки журнал перестав видаватися в березні 2009 року.

Крістгау також часто писав для Playboy, Spin та Creem.

У ранні роки, він викладав в Каліфорнійському інституті мистецтв. В 2005 році він був також додатковим професором в Департаменті запису музики Клайва Девіса в Нью-Йоркському університеті.

Стиль і смак[ред.ред. код]

Крістгау назвав Луї Армстронга, Телоніуса Монка, Чака Беррі, The Beatles і New York Dolls п'ятьма його найулюбленішими музикантами всіх часів[7]. У колах музичних критиків, він був раннім прихильником хіп-хопу і riot grrrl руху, поряд з іншими стилями музики. В 1980-х Крістгау був палким прихильником афро-попу, ця позиція віддалила його від деяких персон в колі критиків, оскільки він здавався недостатньо зацікавленим в американській та британській рок-музиці. В 1990-х, однак, інтерес Крістгау до інді-року, здавалося, збільшився.

Крістгау охоче зізнається, що не любить: хеві-метал[7], арт-рок, прогресивний рок, блюграс, госпел, ірландський фолк, і джаз-рок[8], але в рідкісних випадках рекомендував альбоми в більшості з цих жанрів.

У грудні 1980 року Крістгау спровокував широкий резонанс серед читачів, коли його колонка схвально цитувала реакцію його дружини Кароли Діббелл на вбивство Джона Леннона: «Чому це завжди Боббі Кеннеді або Джон Леннон? Чому не Річард Ніксон або Пол Маккартні[9].

Розен описує публікації Крістгау, як «часто нестерпні, завжди дають поживу для роздумів… З Полін Кейл, Крістгау — можливо, один з двох найважливіших американських критиків масової культури другої половини 20-го століття…. Всі рок-критики працюють сьогодні, принаймні, ті, хто хоче зробити більше ніж, переписувати PR копії, в деякому сенсі є Christgauians»[2].

Особисте життя[ред.ред. код]

  • Дружина: Кароліна Діббелл (англ. Carola Dibbell)[7]
  • Дочка: Ніна Крістгау (англ. Nina Christgau)[7]

Нинішня класифікація[ред.ред. код]

Рейтинг Формулювання
Rating-Christgau-one-star-honorable-mention.png * Honorable mention — «Заохочувальний відгук»
Rating-Christgau-two-star-honorable-mention.png ** Honorable mention — «Заохочувальний відгук»
Rating-Christgau-three-star-honorable-mention.png *** Honorable mention — «Заохочувальний відгук»
Rating-Christgau-neither.png Neither — «Ні про що»
Rating-Christgau-choice-cut.png Choice cut — «Вибірковий трек» (Пісня, обрана Крістгау)
Rating-Christgau-dud.png Dud — «Бомба» (Невдала платівка)
Rating-Christgau-turkey.png Turkey — «Індичка» (Провальна платівка)

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Robert Christgau, Dean of American Rock Critics» (англ.). robertchristgau.com. Процитовано 17 жовтня 2013. 
  2. а б в Rosen, Judy. (5 вересня 2006), «X-ed Out: The Village Voice fires a famous music critic». Slate.com. Процитовано 17 жовтня 2013.
  3. Christgau, Robert (2004), «A Counter in Search of a Culture». Any Old Way You Choose It, Cooper Square Press, p.2.
  4. Christgau, Robert. (2004), «A Counter in Search of a Culture». Any Old Way You Choose It, Cooper Square Press, p.4.
  5. Christgau, Robert. (27 березня 2009), «Poptastic bye-bye». ARTicles. Процитовано 17 жовтня 2013.
  6. Blender, Червень 2008, p. 16
  7. а б в г O'Dair, Barbara (9 травня 2001). «A conversation with Robert Christgau». Salon. Процитовано 17 жовтня 2013. 
  8. Rubio, Steven (July 2002). «Online exchange with Robert Christgau». Rockcritics Archives. rockcritics.com. 
  9. Christgau, Robert (22 грудня 1980). «John Lennon, 1940-1980». Robert Christgau: Dean of American Rock Critics. Процитовано 17 жовтня 2013.