Роберт Міхельс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Роберт Міхельс (9 січня 1876, Кельн - 3 травня 1936, Рим) — німецько-італійський соціолог, один з засновників політології як академічної науки. Професор університетів Турина, Базеля, Риму. Оказав рішучий вплив на розвиток політичної соціології та сучасної демократії вцілому.

Його власні політичні погляди претерпіли еволюцію від спочатку крайніх лівих до партії німецьких соціал-демократів, потім до синдікалістів і накінець до італійських корпоративістів.

Теорія еліт[ред.ред. код]

Відомий як автор так званого "залізного закону олігархії". Причини елітарності Міхельс вбачав у організаційній структурі суспільства. У праці "До соціології партійності в сучасній демократії" (1911) він доводив, що суспільство не може функціонувати без великих організацій, а керівництво такими організаціями не можуть здійснювати всі їхні члени, більшість яких є некомпетентними, пасивними й байдужими як до повсякденної діяльності організацій, так і до політики в цілому. Ефективність функціонування великих організацій потребує виокремлення керівної меншості, яка, маючи спеціальну освітньо-професійну підготовку, формулює програми, готує вибори і управляє фінансами тощо.

Основний аргумент Міхельса - це дія "залізного закону олігархічних тенденцій" у масових політичних організаціях. Закон обумовлює неможливість демократії як влади народу в цілому. Причини політичної стратифікації він пояснював тенденціями, закладеними в сутність людини, особливості політичної боротьби і специфіку розвитку організацій. Ці три тенденції сприяють тому, що демократія веде до олігархії і неминуче перетворюється в олігархію. Міхельс зазначав, коли ми говоримо "демократія" маємо на увазі "олігархія".

Феномен олігархії обумовлений, згідно з Міхельсом, психологією мас і психологією організацій, а також законами структур організацій. Поняття "мас" в нього має психологічний зміст і визначається як сукупність психічних властивостей масового обивателя - індеферентності, некомпетентності, потреби в керівництві, почутті вдячності вождям тощо. "Маси", які мають саме такі якості, не здатні самоорганізовуватись і самостійно управляти справами суспільства.

Сам же принцип організації, який є необхідною умовою керівництва "масами", веде до виникнення ієрархії влади. Керівництво організацією передбачає наявність професійної підготовки людей, ці ж люди і формують апарат. Він надає сталості організації, але разом з тим викликає переродження організованої "маси", коли вона стає заручницею апарату.

Праці[ред.ред. код]

(вибірково)

  • Storia del marxismo in Italia. Compendio critico con annessa bibliografia, Rom, 1910
  • Zur Soziologie des Parteiwesens in der modernen Demokratie. Untersuchungen über die oligarchischen Tendenzen des Gruppenlebens. Leipzig: Werner Klinkhardt, , 1911 (4. перевидання: Kröner, Stuttgart 1989, ISBN 978-3-520-25004-9) // «До соціології партійності в сучасній демократії»
  • Probleme der Sozialphilosophie. B. G. Teubner, Leipzig 1914
  • Sozialismus und Fascismus als politische Strömungen in Italien. Historische Studien. München 1925
  • Soziologie als Gesellschaftswissenschaft. Mauritius, Berlin 1926
  • Der Patriotismus. Prolegomena zu seiner soziologischen Analyse. München/Leipzig 1929
  • Das psychologische Moment im Welthandel. Leipzig 1931
  • Masse, Führer, Intellektuelle. Campus-Verlag, Frankfurt/Main, 1933
  • Umschichtungen in den herrschenden Klassen nach dem Kriege. W. Kohlhammer, Stuttgart/Berlin, 1934

Джерела[ред.ред. код]

  • dtv-Lexikon. Band 12. - München, DT-Verlag, 1969, S. 194.
  • Frank K. Pfetsch. Die Entwicklung zum faschistischen Führerstaat in der politischen Philosophie von Robert Michels. Heidelberg, Univ., Diss., 1965. - 149 S.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]