Роберт Пенн Воррен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Пенн Воррен
Robert Penn Warren
Роберт Пенн Воррен. 1968 рік.
Роберт Пенн Воррен. 1968 рік.
Дата народження: 24 квітня 1905(1905-04-24)
Місце народження: Гатрі, штат Кентуккі, США
Дата смерті: 15 вересня 1989(1989-09-15) (84 роки)
Місце смерті: Стреттоні, штат Вермонт,США
Громадянство: США США
Рід діяльності: письменник, літературний критик, поет
Magnum opus: Все королівське військо
Премії:

Пулітцерівська премія 1947 року

Ро́берт Пенн Во́ррен — (англ. Robert Penn Warren; *24 квітня 1905 — †15 вересня 1989), американський письменник, літературний критик і поет.

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився 24 квітня 1905 року в місті Гатрі (штат Кентуккі). Роберт народився в заможній сім’ї, його батько Франклін був успішним банкіром, мати — Анна Рут Пенн — вчителькою в школі. Дідусі по материнській і батьвській лінії на боці конфедератів воювали під час громадянської війни в США. Вони часто розказували хлопчику історії про війну.

У 15 років з Робертом стався нещасний випадок — під час гри, його молодший брат Томас каменем вибив йому око. Роберту довелось відмовитись від планів вступати до віськово-морської академії.

«Я відчував сором, хоча сором — і не зовсім точне слово, скоріше дискваліфікації у ставленні до життя: наче мене записали до категорії калік», — писав згодов Воррен.

Поставивши хрест на військовій кар’єрі, хлопець вирішив стати інженером, і поступив в університет Вандербільта у Нешвіллі, штат Теннессі. Проте серце Роберта не лежало до техніки. Він став активним учасником літературного товариства яке видавало свій журнал «Втікач» і захопився поезією. Учасників товариствва об’єднувала ностальгія за втраченими часами патріархального Півдня, в минулому вони шукали натхнення і сил, що протистояти незгодам сьогодення.

Кар’єра[ред.ред. код]

У 1925 закінчив університет Вандербілта, після чого працював над дисертацією в Каліфорнійському і Йельському університетах і — як стипендіат Сесіла Родса — в Оксфордському університеті.

Після повернення на Батьківщину Роберт одружився з Еммою Брешією, з котрою познайомився під час навчання в Каліфорнії, і влаштувався в коледж у Мемфісі викладачем англійської мови. Вже через рік він починає викладати в університеті Вандербільта, а через три роки Роберт перебрався до університету Луїзіани.

Паралельно з викладацькою діяльністю Воррен ативно зайнявся литературною критикою, писав вірші і романи. Причому останні до пори до часу «в стіл». Перші два романи Воррена не були опубліковані, опубліковано було тільки третій — «Нічний вершник».

На початку 40-х кар’єра Воррена йшла вгору, він відчував себе молодим і перспективним автором, окрім того зіграв першорядну роль і в літературній критиці. Написані ним книги «Як розуміти поезію» (англ. Understanding Poetry, 1938) і «Як розуміти прозу» (англ. Understanding Fiction, 1943'') — класичні зразки т.з. «нової критики».

Проте в цей період у Воррена не склалося сімейне життя — його дружина Емма не могла мати дітей і на початку 50-х вони розлучились. За рік Воррен одружився з Елеонорою Кларк.

У 1957 за книгу віршів «Обіцянки» (англ. Promises) йому присуджені премія «Національна книга» і Пулітцерська премії. У подальших книгах, серед яких «Інакше кажучи» (англ. Or Else, 1974), «Поки що тут: вірші 1977—1980» (англ. Being Here: Poetry 1977—1980, 1980), «Підтвердження чуток: вірші 1979—1980» (англ. Rumor Verified: Poems 1979—1980, 1981), «Нові і вибрані вірші 1923—1985» (англ. New and Selected Poems 1923—1985, 1985), особистість представляється в складному взаємозв’язку з історією і часом.

Найвищим досягненням прози Воррена вважається роман «Все королівське військо» (англ. All the King's Men, 1946) — художнє дослідження кар’єри політика, прототипом якого був губернатор Луїзіани Х'юї Лонга. Роман удостоєний Пулітцерівської премії 1947.

Поштова марка Роберт Пенн Воррен, 2005

Як публіцист Воррен особливо яскраво виявився в «Спадщині громадянської війни» (англ. Legacy of the Civil War, 1961), де піддав нещадному аналізу сучасні йому уявлення про «алібі» південців і «добродіяння» мешканців півночі.

В книзі «Демократія і поезія» (англ. Democracy and Poetry, 1975) Воррен відображає розчарування в сучасній культурі і пропонує як «чудову протиотруту» поезію. Серед численних знаків визнання заслуг Воррена — пост консультанта по поезії в Бібліотеці Конгресу (1944) і Боллінгенівська премія (1967).

У 1986 він став першим поетом-лауреатом США. Помер Воррен в Стреттоні (штат Вермонт) 15 вересня 1989.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Understanding Poetry (1938)
  • At Heaven’s Gate (1943)
  • All the King’s Men (1946)
  • Promises: Poems (1954)
  • Meet Me in the Green Glen (1971)
  • Now and Then
  • John Brown: The Making of a Martyr
  • Thirty-six Poems
  • Night Rider (1939) (first novel)
  • Eleven Poems on the Same Theme
  • Selected Poems, 1923 — 1943
  • Blackberry Winter
  • The Circus in the Attic (1968) (short story collection)
  • World Enough and Time (1950)
  • Brother to Dragons: A Tale in Verse and Voices (1953)
  • Band of Angels (1955)
  • Segregation: The Inner Conflict in the South
  • Selected Essays
  • The Cave (1959)
  • Remember the Alamo! (1958)
  • You, Emperors, and Others: Poems 1957—1960
  • The Legacy of the Civil War
  • Wilderness: A Tale of the Civil War (1961)
  • Flood: A Romance of Our Time (1964)
  • Who Speaks for the Negro? (1965)
  • Selected Poems: New and Old 1923 — 1966
  • Incarnations: Poems 1966 — 1968
  • Christmas Gift 1937
  • A Place to Come to (1977) (final novel)
  • Brother to Dragons: A Tale in Verse and Vorces — A New Version (1979)
  • Jefferson Davis Gets His Citizenship Back (1980)
  • Rumor Verified: Poems 1979—1980 (1981)

Посилання[ред.ред. код]