Роберт Хайнлайн
| Роберт Енсон Гайнлайн | |
| Robert Anson Heinlein | |
 1976 р. |
|
| Псевдоніми, криптоніми: | Енсон Мак-Дональд (англ. Anson MacDonald), Лайл Монроангл. Lyle Monroe, Джон Ріверсайд англ. John Riverside, Кейлеб Сондерз (англ. Caleb Saunders), Саймон Йорк англ. Simon York |
|---|---|
| Дата народження: | 7 липня 1907 |
| Місце народження: |  Батлер, Міссурі, США |
| Дата смерті: | 8 травня 1988 (80 років) |
| Місце смерті: |  Кармель, Каліфорнія, США |
| Громадянство: | США |
| Рід діяльності: | письменник |
| Роки активності: | 1939 - 1987 |
| Напрямок: | наукова фантастика |
| Жанр: | оповідання, романи |
| Премії: | |
| The Heinlein Society
|
|
Ро́берт Е́нсон Хайнла́йн (Robert A. Heinlein), (*7 липня 1907, Батлер, Міссурі, США — †8 травня 1988, Кармель, Каліфорнія, США) — американський письменник-фантаст.
[ред.] Біографічні відомості
Народився 7 липня 1907 у місті Батлер, округ Бейтс, Міссурі.
Сім'я незабаром переїхала в Канзас-Сіті, де Роберт в 1924 закінчив середню школу, а потім рік навчався в місцевому університеті. За прикладом одного зі своїх старших братів, вирішив вступити у Військово-Морську Академію в Аннаполісі, для чого приклав неймовірні зусилля. Щоб одержати допуск до вступних іспитів у це престижний навчальний заклад, була потрібна рекомендація або сенатора або конгресмена — вони мали право давати лише по одній в рік, — або самого президента. Відомо, що Хайнлайн відправив сенаторові Джеймсу Риду п'ятдесят листів з проханнями про сприяння, приблизно стільки ж, скільки надіслали йому всі інші здобувачі разом узяті. Феноменальна наполегливість не залишилася непоміченою, і майбутній письменник, заручившись бажаною рекомендацією, блискуче пройшов всі іспити і був зарахований в Академію, яку закінчив в 1929.
Пройшовши практику на авіаносці «Лексингтон», провів у плаваннях на інших кораблях ще кілька років, поки в 1934 не захворів на туберкульоз, який назавжди перекреслив його кар'єру військового. Хайнлайна вилікували, але відставки було не уникнути. Він поступає в Каліфорнійський університет, вивчає там точні науки, зокрема математику, до яких був схильний з дитинства, однак не маючи грошей для закінчення курсу вимушений працювати на різних роботах. Хайнлайну доводилося працювати на шахті, журналістом у корпоративному виданні, маклером… Перепробувавши ще кілька фахів, він подався в політику, але на перших же виборах у Законодавчі збори штату його кандидатура не пройшла.
Довідавшись про конкурс на краще оповідання, який оголосив журнал «Thrilling Wonder Stories» наприкінці 1938, Хайнлайн вирішив спробувати в жанрі наукової фантастики. Так він відправив оповідання «Лінія життя» (1939) в журнал «Astounding Science Fiction», редактором якого був Джон У. Кемпбелл-молодший, один з стовпів тогочасної американської фантастики. Через кілька місяців твір опублікували, і Хайнлайн одержав за нього сімдесят доларів, свої перші гроші, здобуті письменницькою працею. Йому запропонували співпрацювати з журналом і далі.
Зразу потому виходить низка його творів: «Невдаха» (1939), «Реквієм» (1940), «Вибух завжди можливий» (1940), «Дороги повинні котитися» (1940), які демонстрували відмінну наукову підкованість автора, уміння віртуозно моделювати сюжет. Він доводив свої ідеї до досконалості і прагнув внутрішньої логічності оповідання.
Улюбленою темою Хайнлайна стала соціологія, а згодом — комунікативна психологія. Його цікавили «людський фактор», «хвороби» суспільства і їхнє значення для цивілізації. Недарма його роль в науковій фантастиці порівнюють з роллю Хемінгуея в художній літературі.
Цикл «Історія Майбутнього», який автор створював протягом 1940-х — 1950-х і до якого повертався пізніше, містить у собі деякі ранні оповідання і романи, такі, як: «Якщо це буде продовжуватися…» (1940), «Діти Мафусаїла» (1941), «Пасинки Всесвіту» (1963), книга, яку пізніше порівнювали з «Володарем мух» У.Голдінга. Хайнлайн із властивим йому комплексним підходом склав і повісив на стіну свого кабінету структурно-хронологічну схему розвитку цього напрямку своєї творчості, хоча втілив далеко не все задумане.
Зрілу творчість Хайнлайна прийнято поділяти на дві частини. Перша містить у собі романи «Ляльковики» (1951), «Подвійна зірка» (1956), «Двері в Літо» (1957) і ще ряд творів. Друга — романи, орієнтовані на підлітків і юнацтво (хоча їх з задоволенням читали і читають дорослі): "Ракетний корабель «Галілей» (1947), «Космічний кадет» (1948), «Червона планета» (1949) тощо. В них письменник уклав дуже багато не тільки від власного досвіду, але і від розуміння глобальних проблем усієї цивілізації, включаючи інтелектуальні й філософські дилеми. Так що подібна класифікація скоріше формальна.
У своїх творах Хайнлайн він твердо стоїть на позиціях позитивізму і віри в усвідомлений обов'язок і призначення людини, у величезне значення її волі в кульмінаційні періоди. Так, Торбі з «Громадянина Галактики», здобувши багатство і сім'ю, з яким був розлучений, йде проти всіх порядків свого рідного суспільства, бажаючи з'ясувати істину про загибель своїх батьків, і боротися далі з ненависним йому рабовласництвом. Міцний духовний стрижень — те, що відрізняє головних героїв Хайнлайна (не випадково дослідники говорять про вплив концепцій Ортеги-і-Гассета на його світогляд).
Основний конфлікт більшості творів Хайнлайна відбувається не між розумом (чи обов'язком) і почуттям, не між особистістю і світом або природою, а між наборами аксіом різних культур, між цивілізаційною і генетичною приналежністю людини і її моральним вибором.
«Чужинець у чужій країні» (1961) — одна з найвідоміших і — складних для розуміння книг фантаста. Навряд чи який інший письменник до нього намагався розкрити за допомогою фантастики стільки каверзних питань. Їх занадто багато, і з кожною сторінкою стає все більше: віра чи юродство; що взагалі називати релігією; моральність і мораль універсальні чи задані культурою; чи дійсно прекрасні ті почуття, звичаї і догми, що встановило людство, і чи є їм гідна альтернатива; визначає мова мислення, чи ні; чи можливий міжкультурний діалог на різними мовами чи взагалі без мови; тощо. З контексту роману виділяється ще одне, приховане запитання: а є чи розум узагалі благом?
Чудова мова з віртуозним моделюванням ідіоматики і семантики людської і відмінних від неї культур майбутнього, невимушене використання розмовної мови, наукової (і не тільки технічної, але і гуманітарної) лексики, — незмінна іронія, явні і приховані цитати, — усе це робить твори Хайнлайна приємними і захоплюючими. При цьому вони багатошарові і розраховані на різні види сприйняття і категорії читачів.
Повісті і романи Хайнлайна робили фурор, часом викликали саму різну реакцію — від захопленого вихваляння до звинувачень у мілітаризмі (за «Зоряний десант», який став бестселером в 1959). Чотири рази він одержував премію «Г'юго» і став першим, кому була вручена премія «Небюла» за фантастику як справу життя. Хайнлайн ніколи не переставав писати (за винятком періоду з 1942 по 1947).
Помер Хайнлайн уві сні 8 травня 1988 від хвороби серця.
[ред.] Бібліографія
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Роберт Хайнлайн |
- Невдаха (1939)
- Реквієм (1940)
- Вибух завжди можливий (1940)
- Дороги повинні котитися (1940)
- Якщо це буде продовжуватися… (1940)
- Діти Мафусаїла (1941)
- Неприємна професія Джонатана Хога (1942)
- Ракетний корабель «Галілей» (1947)
- Космічний кадет (1948)
- Червона планета (1949)
- Ляльковики (1951)
- Подвійна зірка (1956)
- Двері в Літо (1957)
- Зоряний десант (англ. Starship Troopers. 1959)
- Чужинець у чужій країні (1961)
- Пасинки Всесвіту (1963)
[ред.] Див. також
