Роберт Гайнлайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Енсон Гайнлайн
Robert Anson Heinlein
Гайнлайн підписує книжки на 34-му всесвітньому форумі наукової фантастики (1976)
Гайнлайн підписує книжки на 34-му всесвітньому форумі наукової фантастики (1976)
Псевдоніми, криптоніми Енсон Мак-Дональд (англ. Anson MacDonald), Лайл Монроангл. Lyle Monroe, Джон Ріверсайд англ. John Riverside, Кейлеб Сондерз (англ. Caleb Saunders), Саймон Йорк англ. Simon York
Дата народження 7 липня 1907(1907-07-07)
Місце народження Батлер, Міссурі, США
Дата смерті 8 травня 1988(1988-05-08) (80 років)
Місце смерті Кармел, Каліфорнія, США
Громадянство США США
Рід діяльності письменник
Роки активності: 1939—1987
Напрямок наукова фантастика, фентезі
Жанр оповідання, романи
Премії

премія «Г'юґо» — 4 рази, премія «Неб'юла» (Grand Master Award) — 1975

Автограф Автограф — Роберт Гайнлайн
The Heinlein Society

Ро́берт Е́нсон Гайнла́йн (Robert Anson Heinlein), (*7 липня 1907, Батлер, Міссурі, США — †8 травня 1988, Кармел, Каліфорнія, США) — один з найвідоміших письменників-фантастів, який мав найбільший вплив на формування сучасної наукової фантастики. Володар престижних премій «Г'юго» та «Неб'юла». В англо-американській літературі Гайнлайна, разом з Артуром Кларком та Айзеком Азімовим відносять до «Великої трійки» письменників-фантастів. На честь письменника названі астероїд[1] та кратер на Марсі.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 7 липня 1907 у місті Батлер, округ Бейтс, Міссурі. Роберт Гайнлайн був третьою дитиною в сім'ї Рекса Айвора Гайнлайна і Бем Лайл Гайнлайн. Крім двох старших братів, Лоуренса і Рекса Мол., У Роберта пізніше з'явилися ще три молодші сестри і брат[2].

Сім'я незабаром переїхала в Канзас-Сіті, де Роберт в 1924 закінчив середню школу, а потім рік навчався в місцевому університеті. За прикладом одного зі своїх старших братів, вирішив вступити у Військово-морську академію в Аннаполісі, для чого приклав неймовірні зусилля. Щоб одержати допуск до вступних іспитів у цей престижний навчальний заклад, була потрібна рекомендація або сенатора або конгресмена — вони мали право давати лише по одній в рік, — або самого президента. Відомо, що Гайнлайн відправив сенаторові Джеймсу Ріду п'ятдесят листів з проханнями про сприяння, приблизно стільки ж, скільки надіслали всі інші здобувачі разом узяті. Феноменальна наполегливість не залишилася непоміченою, і майбутній письменник, заручившись бажаною рекомендацією, блискуче пройшов усі іспити і був зарахований в Академію, яку закінчив у 1929.

Фото Роберта Гайнлайна з фотоальбому Військово-морської академії (1929)

Відбувши практику на авіаносці «Лексингтон», провів у плаваннях на інших кораблях ще кілька років, поки 1934 року не захворів на туберкульоз, який назавжди перекреслив його кар'єру військового. Гайнлайна вилікували, але відставки було не уникнути. Він поступає в Каліфорнійський університет, вивчає там точні науки (зокрема математику) до яких був схильний з дитинства, однак, не маючи грошей для закінчення курсу, вимушений працювати на різних роботах. Гайнлайну доводилося працювати на шахті, журналістом, маклером… Перепробувавши ще кілька фахів, він подався в політику, але на перших же виборах до Законодавчих зборів штату його кандидатура не пройшла.

Довідавшись про конкурс на краще оповідання, який оголосив часопис Thrilling Wonder Stories наприкінці 1938 року, Гайнлайн вирішив спробувати себе в жанрі наукової фантастики. Він відправив оповідання «Лінія життя» (1939) у часопис «Astounding Science Fiction», редактором якого був Джон У. Кемпбелл-молодший, один зі стовпів тогочасної американської фантастики. Через кілька місяців твір опублікували, і Гайнлайн отримав за нього сімдесят доларів, свої перші гроші, здобуті письменницькою працею. Йому запропонували співпрацювати з часописом і далі[3].

Зразу по тому виходить низка його творів: «Невдаха» (1939), «Реквієм» (1940), «Вибух завжди можливий» (1940), «Дороги повинні котитися» (1940), які демонстрували відмінну наукову підкованість автора, уміння віртуозно моделювати сюжет. Він доводив свої ідеї до досконалості і прагнув внутрішньої логічності оповідання.

Улюбленою темою Гайнлайна стала соціологія, а згодом — комунікативна психологія. Його цікавили «людський фактор», «хвороби» суспільства і їхнє значення для цивілізації. Недарма його роль в науковій фантастиці порівнюють з роллю Гемінґвея в художній літературі.

Письменник-фантаст був спостережливим соціальним аналітиком. Відвідавши Радянський Союз у 1960-ті роки, Роберт Гайнлайн зазначив, що радянські громадяни не розуміють демократичного спілкування: «В СРСР ви або нагорі, або внизу — але ніколи не рівні», і тому «…працівник „Інтуриста“, залишившись наодинці з іноземцем, ніяк не може обрати позицію. Підлеглий він чи начальник? Зазвичай відбувається щось на зразок швидкої проби сил, після чого він одразу ж обирає ту чи іншу роль… У такому випадку необхідно моделювати свою поведінку за гіршим зразком гнівного припадку — вам доводилося його бачити під час виступу Хрущова; таке вони зрозуміють. В СРСР так себе поводить тільки начальник…»[4].

Цикл творів «Історія Майбутнього», який автор створював протягом 1940-х — 1950-х і до якого повертався пізніше, містить у собі деякі ранні оповідання і романи, такі як: «Якщо це триватиме надалі…» (1940), «Діти Мафусаїла» (1941), «Пасинки Всесвіту» (1963), книга, яку пізніше порівнювали з «Володарем мух» В. Голдінга. Гайнлайн із властивим йому комплексним підходом склав і повісив на стіну свого кабінету структурно-хронологічну схему розвитку цього напрямку своєї творчості, хоча втілив далеко не все задумане.

Зрілу творчість Гайнлайна прийнято поділяти на дві частини. Перша містить у собі романи «Лялькарі» (1951), «Подвійна зірка» (1956), «Двері до літа» (1957) і ще ряд творів. Друга — романи, орієнтовані на підлітків і юнацтво (хоча їх з задоволенням читали і читають дорослі): "Ракетний корабель «Галілео» (1947), «Космічний кадет» (1948), «Червона планета» (1949) тощо. В них письменник уклав дуже багато не тільки від власного досвіду, але і від розуміння глобальних проблем усієї цивілізації, включаючи інтелектуальні й філософські дилеми. Так що подібна класифікація скоріше формальна.

У своїх творах Гайнлайн він твердо стоїть на позиціях позитивізму і віри в усвідомлений обов'язок і призначення людини, у величезне значення її волі в кульмінаційні періоди. Так, Торбі з «Громадянина Галактики», здобувши багатство і сім'ю, з яким був розлучений, йде проти всіх порядків свого рідного суспільства, бажаючи з'ясувати істину про загибель своїх батьків, і боротися далі з ненависним йому рабовласництвом. Міцний духовний стрижень — те, що відрізняє головних героїв Гайнлайна (невипадково дослідники говорять про вплив концепцій Ортеги-і-Гассета на його світогляд).

Основний конфлікт більшості творів Гайнлайна відбувається не між розумом (чи обов'язком) і почуттям, не між особистістю і світом або природою, а між наборами аксіом різних культур, між цивілізаційною і генетичною приналежністю людини і її моральним вибором.

«Чужинець у чужій країні» (1961) — одна з найвідоміших і найскладніших для розуміння книг фантаста. Навряд чи якийсь інший письменник до нього намагався розкрити за допомогою фантастики стільки каверзних питань. Їх занадто багато, і з кожною сторінкою стає все більше: віра чи юродство; що взагалі називати релігією; моральність і мораль універсальні чи задані культурою; чи дійсно прекрасні ті почуття, звичаї і догми, що встановило людство, і чи є їм гідна альтернатива; визначає мова мислення, чи ні; чи можливий міжкультурний діалог на різних мовах чи взагалі без мови тощо. З контексту роману виділяється ще одне, приховане запитання: а є чи розум узагалі благом?

Чудова мова з віртуозним моделюванням ідіоматики і семантики людської і відмінних від неї культур майбутнього, невимушене використання розмовної мови, наукової (і не тільки технічної, але і гуманітарної) лексики, — незмінна іронія, явні і приховані цитати, — усе це робить твори Гайнлайна приємними і захоплюючими. При цьому вони багатошарові і розраховані на різні види сприйняття і категорії читачів.

Повісті і романи Гайнлайна робили фурор, часом викликали зовсім різну реакцію — від захопленого вихваляння до звинувачень у мілітаризмі (за «Зоряний десант», який став бестселером у 1959). Чотири рази він одержував премію «Г'юґо» і став першим, кому була вручена премія «Гросмейстер фантастики» за внесок до жанру фантастики. Гайнлайн ніколи не переставав писати (за винятком періоду з 1942 по 1947).

Помер Гайнлайн уві сні 8 травня 1988 року, від набряку легенів (emphysema) та серцевої хвороби, яка мучила його протягом останніх декількох років його життя.

Українські переклади[ред.ред. код]

  • А ще ми прогулюємо собак: Оповідання / З англ. пер. Людмила Бутенко // Всесвіт, 1991. — № 10.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
  2. Роберт Гайнлайн. Біографічна довідка(англ.)
  3. Чим Роберт Гайнлайн відрізнявся від інших письменників-фантастів?
  4. Див.: Розширений Всесвіт (Heinlein, Robert Anson. Expanded Universe — Inside Intourist. — Ace Books, 1981. — 582 pp.)
  5. Журнал «Всесвіт» у ХХ сторіччі: 1925–2000. Бібліографічний покажчик. — Київ, Видавничий дім «Всесвіт». — 2004. — 712 с. — С. 88.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Невдаха (1939)
  • Реквієм (1940)
  • Якщо це триватиме надалі… (1940)
  • Пасинки Всесвіту (англ. Orphans of the Sky, 1941, 1963)
  • Діти Мафусаїла (англ. Methuselah’s Children, 1941) Нагороджений премією «Прометей» (1997) за номінацією «Зал слави»
  • Неприємна професія Джонатана Гоуґа (1942)
  • Волдо -геній на орбіті (1942, доп. 1950)
  • Ракетний корабель «Галілео» (англ. Rocket Ship Galileo, 1947)
  • Космічний кадет (1948)
  • Червона планета (англ. Red Planet, 1949). Нагороджений премією «Прометей» (1996) за номінацією «Зал слави»
  • Лялькарі (англ. The Puppet Masters, 1951)
  • Подвійна зірка (англ. Double Star, 1956). Нагороджений премією Hugo Award, 1956
  • Двері до літа (англ. The Door into Summer, 1957)
  • Маю скафандр — можу мандрувати англ. Have Space Suit — Will Travel, 1958). Нагороджений премією «Секвойя» (The Sequoyah Children's Book Award), 1961
  • Зоряний десант (англ. Starship Troopers, 1959). Нагороджений премією Hugo Award, 1960
  • Чужинець на чужині (англ. Stranger in a Strange Land[1], 1961; назва в рукописі The Heretic — «Еретик»). Нагороджений премією Hugo Award, 1962, премією «Прометей» (1987) за номінацією «Зал слави»
  • Подкейн з Марсу (англ. Podkayne of Mars, 1963)
  • Місяць — суворий господар (англ. Moon Is Harsh Mistress, 1966). Нагороджений премією Hugo Award, 1967.
  • Фрайді (англ. Friday, 1982)
  • Іов, або Комедія справедливості (англ. Job: A Comedy of Justice, 1984). Нагороджений премією Locus Award, 1985.

Посилання[ред.ред. код]