Робоче тіло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Робоче тіло - в теплотехніці і термодинаміки умовне незмінюване матеріальне тіло, що розширюється при підводі до нього теплоти і стискається при охолодженні і виконує роботу з переміщення робочого органу теплової машини. У теоретичних розробках робоче тіло зазвичай має властивості ідеального газу.

На практиці робочим тілом теплових двигунів є продукти згоряння вуглеводневого палива (бензину, дизельного палива та ін), або водяна пара, що мають високі термодинамічні параметри (початкові: температура, тиск, швидкість і т.д.).

У холодильних машинах в якості робочого тіла використовуються фреони, аміак, гелій, водень, азот. У ракетобудуванні робочим тілом називають відкидаєму від ракети з метою отримання імпульсу тяги речовину. Наприклад, в електричному ракетному двигуні робочим тілом є іонізована витратна речовина.

У лазерній техніці робочим тілом називається оптичний елемент лазера, в якому відбувається формування когерентного електромагнітного випромінювання.

Див. також[ред.ред. код]