Робін Вуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Робін Вуд
Robin Wood
Дата народження: 23 лютого 1931(1931-02-23)
Місце народження: Лондон Велика Британія
Дата смерті: 18 грудня 2009(2009-12-18) (78 років)
Місце смерті: Торонто Канада
Професія: кінокритик, письменник, викладач
IMDb: ID 2072803

Рóберт Пол «Рóбін» Вуд (англ. Robin Wood, * 23 лютого 1931 — 18 грудня 2009) — кінокритик і викладач, який мешкав у Канаді. Автор книг про Альфреда Гічкока, Говарда Гоукса, Інґмара Берґмана, Сатьяджита Рея та Артура Пенна. Був членом видавничої ради журналу «CineAction», присвяченого проблемам теорії кіно та заснованого Вудом та його колегами у Йоркському університеті (Торонто). По закінченні своєї університетської кар'єри Вуд пішов до відставки як заслужений професор кіно.

Життя та кар'єра[ред.ред. код]

Народився у Ричмонді (Лондон). Навчався у Коледжі Іісуса (Кембридж), де на нього справили велике враження лекції Ф. Р. Льюіса та А. П. Росьєтера. По завершенню коледжу він отримав диплом педагога у 1953 році. З 1954 по 1958 роки Вуд викладав у школах Великобританії та Швеції. Після того як він провів рік у Ліллі (Франція), за викладанням англійської, Вуд повернувся до шкіл Великобританії, а потім Швеції, де зустрів Аліну Макдональд, з якою і одружився 17 травня 1960 року. В них народилося три дитини — Каріна, Фіона та Саймон.[1]
Статтю про Психо Гічкока Вуд спочатку надіслав до редакції британського журналу Sight & Sound, але від редакції журналу йому надійшла відмова, яка була мотивована тим, що він не зумів побачити те, що фільм задумувався як жарт[2]. Потім він надіслав цю ж статю до журналу Cahiers du cinéma, і після того як у листопаді 1960 року там вийшла його стаття, він отримав можливість публікуватися у журналі Movie, перша його стаття в якому вийшла у 1962 році. У 1965 році була опублікована його перша книга Фільми Гічкока (Нью-Йорк: A. S. Barnes, 1965). З 1969 по 1972 роки за підтримки Петера Харкорта Вуд став лектором з досліджень кіно в Університеті «Квінз», Кінгстон, Онтаріо. У вересні 1974 року Вуд розлучився зі своєю дружиною. В той час він підтримував стосунки з Джоном Андерсоном, якому присвятив щонайменш одну зі свої книг. Пізніше він зустрівся з Річардом Ліппе, з яким жив починаючи з 1977 року і до своєї смерті у 2009 році.
З 1973 по 1977 роки Вуд читав лекції з досліджень кіно в Уорікському університеті, Ковентрі, де він і зустрів майбутнього теоретика кіно Ендрю Бріттона, чий вплив на Вуда, за його власними словами, був не менший за вплив Вуда на свого студента. Бріттон зіграв роль у тому, що Вуд змінив свої ліберальні переконання. У 1977 році Вуд став професором досліджень кіно в Йоркському університеті, Торонто, Онтаріо, де він і викладав до своєї відставки на початку 90-х. В 1985 році Вуд разом з деякими студентами та колегами почав публікувати журнал CineACTION!.
До його найвідоміших книг відносяться наступні праці: Інґмар Берґман (Praeger, Нью-Йорк, 1969), Артур Пенн (Praeger, Нью-Йорк, 1969), Трилоґія Апу (Praeger, Нью-Йорк, 1971), Страхіття Америки: Есеї про фільми жахів, під редакцією Робіна Вуда та Річарда Ліппе (Фестиваль Фестивалів, Торонто, 1979), Голівуд від В'єтнаму до Рейґана (Columbia University Press, Нью-Йорк, 1986), Сексуальна політика та наративний фільм: Голівуд та за його межами (Columbia University Press, Нью-Йорк, 1998), Крила голубки: Генрі Джеймс у 1990-х роках (British Film Institute Publishing, Лондон, 1999) та Ріо Браво (BFI Publishing, Лондон, 2003).

Columbia University Press передрукувало доповнений варіант його книги про Гічкока, в той час як Wayne State University Press також започаткувало серію репринтів його ранніх книг з новими передмовами. Першою у серії стала книга про Говарда Гоукса, яка вийшла у 2006 році, за нею в тому ж році була видана праця Особисті погляди та книга про Інґмара Берґмана.
Зміни у критичній думці Вуда дозволяють поділити його кар'єру на два періоди. Студенти, які вивчають кіно, цінують його перші книги як зразок «уважного читання» в традиції теорії авторського кіно та елеґантний стиль прози, порівнюючи його з двома іншими критиками його покоління — Ендрю Саррісом та Реймондом Дюрґнатом. Після камінґ-ауту Вуд почав писати також і на політичні теми, переважно з позиції, що асоціювала себе з марксистською та фрейдистською традицією та правами гомосексуальних меншин. Поворотним моментом у його поглядах можна вважати есей Відповідальності ґей-критика, який спочатку було озвучено у лондонському National Film Theatre та опубліковано у січні 1978 року в журналі Film Comment. Згодом цього есея було включено до збірки Особисті погляди.
Робін Вуд помер від лейкемії 18 грудня 2009 року у Торонто.

Учні та літературна спадщина[ред.ред. код]

Деякі студенти Вуда також стали відомими дослідниками кіно, а саме Ендрю Бріттон та Тоні Вільямс. Один з його студентів, Брюс ля Брюс, став режисером андеґраундного кіно і переважно відомий тим, що знімає фільми на гомосексуальну тематику.
Вуд написав два романи до свого одруження, але ніколи не намагався їх опублікувати. Після успіху книги Американське страхіття та кінофестивалю у Торонто у 1979 році з ним зв'язався один з продюсерів та запропонував написати сценарій для фільму. Попри те, що результат вийшов незадовільним, Вуд повернувся до ідеї написання літературних творів. Наприкінці 80-х років Вуд вирішив написати популярну новелу, результатом став трилер Цей останній та фатальний раз. Після того, як він пішов у відставку з поста професора у Йоркському університеті, він переїхав на рік до Сан-Франциско, де написав Я пам'ятаю, я пам'ятаю. Після чисельних невдач зі спробами опублікувати свої книги у 1995 році Вуд, якому на той час вже було поставлено діаґноз лейкемії, повертається до викладання та припиняє писати літературні твори. У 1998-99 роках Вуд вирішує відредагувати Я пам'ятаю, я пам'ятаю та надсилає роман аґентові у Лондон. Робін Вуд розповів Джону Андерсону, що коли думав про те, на кого може бути схожою героїня роману Каті, уявляв собі канадську актрису Сару Поллі[3].
За його життя жоден з написаних ним літературних творів не було опубліковано. 1 червня 2011 року вийшов з друку роман Робіна Вуда Відсікти наслідок[4] (або Я пам'ятаю, я пам'ятаю)[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Holm, D. K. (2010-04-09). «Robin Wood: A Brief Biography». Процитовано 2011-06-14.  (англ.)
  2. Grimes, William (2009-12-22). «Robin Wood, Film Critic Who Wrote on Hitchcock, Dies at 78». The New York Times. Процитовано 2011-06-14.  (англ.)
  3. An Introduction by John Anderson to "I Remember, I Remember" . (англ.) Процитовано 26-06-2011.
  4. Англійська назва «Trammel up the consequence» є цитатою з «Макбета» Шекспіра, в перекладі українською це звучало наступним чином: «Якби убивство наслідків не мало І закінчилося одним ударом, Що все назавжди розв'язав би тут, На мілині в просторах вічних часу, — Тоді могли б ми ризикнуть блаженством.» Дія I, Сцена 7 (У перекладі Бориса Тена).
  5. «Trammel up the consequence», A Novel by Robin Wood. (англ.) Процитовано 26-06-2011.

Бібліографія[ред.ред. код]

Основні роботи[ред.ред. код]

  • (англ.) Robin Wood. Hitchcock's films / Robin Wood. — London, Zwemmer; New York, Barnes, 1969. — 204 p. — ISBN 0302002308.
  • (англ.) Robin Wood. Hitchcock's films revisited / Robin Wood. — New York : Columbia University Press, c1989. — 395 p. — ISBN 0231065507.
  • (англ.) Robin Wood. Howard Hawks / Robin Wood. — Detroit : Wayne State University Press, 2006. — 210 p. — ISBN 0814332765.
  • (англ.) Robin Wood. Ingmar Bergman / Robin Wood. — London, Studio Vista, 1969. — 192 p. — ISBN 0289796695.
  • (англ.) Robin Wood, Michael Walker. Claude Chabrol / Robin Wood, Michael Walker. — London, Studio Vista, 1970. — 144 p. — ISBN 0289700388.
  • (англ.) Ian Cameron, Robin Wood. Antonioni / Ian Cameron & Robin Wood. — London, Studio Vista, 1968. — 144 p. — ISBN 0289795982.
  • (англ.) Robin Wood. Personal views : explorations in film / Robin Wood. — London : G. Fraser, 1976. — 254 p. — ISBN 090040664X.
  • (англ.) Robin Wood. The Apu trilogy / Robin Wood. — London : November Books, 1972. — 95 p. — ISBN 0856310034.
  • (англ.) Robin Wood. Arthur Penn / Robin Wood. — London, Studio Vista, 1967. — 96 p. — ISBN 0289796024.
  • (англ.) Robin Wood. Sexual politics and narrative film : Hollywood and beyond / Robin Wood. — New York : Columbia University Press, c1998. — 352 p. — ISBN 0231076045.
  • (англ.) Robin Wood. Hollywood from Vietnam to Reagan — and beyond / Robin Wood. — New York : Columbia University Press, c2003. — 363 p. — ISBN 0231129661.
  • (англ.) Robin Wood. The wings of the dove : Henry James in the 1990s / Robin Wood. — London : BFI Pub., 1999. — 96 p. — ISBN 0851707343.
  • (англ.) Robin Wood. Rio Bravo / Robin Wood. — London : BFI Pub., 2003. — 88 p. — ISBN 0851709664.

Публікації про Робіна Вуда[ред.ред. код]

  • (нід.) Robin Wood: Brittisk Filmkritiker by Olof Hedling, Filmhäftet, Lund, 2001. — 265 p. — ISBN 91-974142-1-2.

Посилання[ред.ред. код]