Рогіз малий
| Рогіз малий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Typha minima Funk., 1794 | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Рогі́з мали́й (Typha minima)[1] — багаторічна рослина родини рогозових, найменший представник роду рогіз. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Зникаючий». Малопоширена декоративна культура.
Опис[ред. | ред. код]
Трав'яниста рослина заввишки 30-80 см (зрідка до 140 см), гідрофіт. Кореневище тонке, коротке, здерев'яніле. Стебло прямостояче, міцне, гладке, голе. Листки вегетативних пагонів вузьколінійні, до 30 см завдовжки і 1-1,5 мм завширшки. Листки квітконосного пагона з короткими піхвами і редукованою (вкороченою) листковою пластинкою.
Рослина однодомна. Суцвіття — одностатеві початки, розташовані попарно на одному квітконосі. Тичинковий початок жовтуватий, рихлий, швидко опадає. Кожна чоловіча квітка має по три тичинки, оточені поодинокими волосками. Маточкові початки еліптичні, майже кулеподібні, циліндричні, коричневі або темно-бурі, 2-5 см завдовжки. Вони розташовані нижче тичинкових і відділені від них невеликим проміжком. Плід — валькуватий горішок.
Екологія[ред. | ред. код]
Рослина дуже волого- й світлолюбна, не переносить найменшого затінку. Зростає у плавнях, на періодично затоплюваних ділянках суходолу по берегах річок, боліт, ставків, лиманів з повільною течією і прохолодною, чистою водою. Рогіз малий добре переносить нестачу кисню у ґрунті і низький вміст азоту. Висотний діапазон становить від 0 до 1000 м над рівнем моря.
Квітне у травні-липні, інколи цвітіння може повторитися в серпні. Розмножується насінням та вегетативно. Запилення і розповсюдження летючих насінин здійснюється вітром. На відміну від інших представників роду у рогозу малого насіння проростає в аеробному середовищі (при доступі повітря). Його схожість становить 90%, але швидко падає. Вже через рік після достигання насіння повністю втрачає життєздатність. Відтворення рослин може відбуватися і шляхом відокремлення шматочків кореневищ, які розносяться водними течіями. Рогіз малий разом з осоками і очеретом належить до рослин-піонерів, які першими заселяють нові ділянки.
Поширення[ред. | ред. код]
Рогіз малий належить до літоральних реліктів. Його батьківщина — Середземномор'я, де він розповсюджений по берегах річок Північної Африки, Апеннінського і Балканського півостровів. Крім того, ареал цього виду охоплює басейн Дунаю, річкові системи Альп, Кавказу, Малої та Центральної Азії, Сибіру, Монголії, Китаю, Японії. В Україні трапляється лише у Кілійському гирлі дельти Дунаю, де виявлено два локалітети.
Значення і статус виду[ред. | ред. код]
На популяції рогоза малого негативно впливає зміна середовища, спричинена регулюванням стоку річок, будівництвом, видобутком гравію, меліоративними роботами. Вид знаходиться під загрозою зникнення в Німеччині, Австрії, Швейцарії. Рослина занесена до додатків Бернської конвенції та Оселищної директиви, до Червоних списків Німеччини, Швейцарії, Австрії. Охорона українських популяцій ведеться в Дунайському заповіднику.
Як декоративну рослину рогіз малий використовують для озеленення штучних водойм.
Синоніми[ред. | ред. код]
- Rohrbachia minima (Funck) Mavrodiev
- Typha angustifolia var. minor L.
- Typha angustissima Griff.[1]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б The Plant List.(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
Рогіз малий у Червоній книзі України. — Переглянуто 2 січня 2015 р.